25 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2909/19 пров. № А/857/98/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Пильо І. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 140/2909/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» до Державної екологічної інспекції Столичного округу про скасування постанови про накладення штрафних санкцій,-
суддя в 1-й інстанції - Ковальчук В. Д.,
час ухвалення рішення - 18.11.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ" (далі - ТОВ "ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ") звернулося в суд з позовом до відповідача- Державної екологічної інспекції Столичного округу, в якому просило скасувати постанову №5 про накладення штрафних санкцій від 05 вересня 2019 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що відповідач, як орган державного ринкового нагляду, зобов'язаний керуватися у спірних правовідносинах в тому числі нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року. Вважає, що лише невиконання позивачем приписів, в тому числі і вимог рішень про застосування обмежувальних заходів, надає у цьому випадку право відповідачу, як органу державного нагляду, застосовувати штрафні санкції. Разом з тим, всупереч вимогам ст.12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідач виніс оскаржувану постанову. Зазначає, що інститут «приписів» має своє особливе правове значення та направлений в першу чергу на виконання та реалізацію контролюючими органами попереджувальної функції, а тому нелогічним є застосування обмежувальних (коригувальних) заходів, що за змістом є приписами без можливості їх виконання та таким чином уникнення відповідальності. Крім того, звертає увагу, що юридична відповідальність розповсюджувача продукції ТОВ "ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ" за відсутності національного знаку відповідності на паспортах якості пального відсутня, оскільки відповідно до п.1 ч.3 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" до розповсюджувача продукції застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, тобто у разі відсутності знаку відповідності саме на продукції, а не на супровідних документах до неї. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 04 вересня 2019 року по 05 вересня 2019 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу сектору державного ринкового нагляду Чуприною П. С. та головним спеціалістом - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу сектору державного ринкового нагляду Кучерявим С. С. на підставі наказу від 30 серпня 2019 року № 1449-П та направлення від 30 серпня 2019 року № 5/001448 проведено поєднану виїзну та невиїзну планову перевірку характеристик продукції за адресою магазину в м. Київ по вул. Заболотного Академіка, 31/ Ж , де здійснює господарську діяльність ТОВ "ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ".
За результатами перевірки складено акт перевірки характеристик продукції від 05 вересня 2019 року № 10-5/19 (а.с.14-17), яким встановлено порушення вимог законодавства, а саме: на паспортах №442-П/2019 від 20 серпня 2019 року "Паливо дизельне MUSTANG ДП-Л-Євро5-ВО", №439-П/2019 від 20 серпня 2019 року "Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5", №437-П/2019 від 16 серпня 2019 року "Бензин автомобільний марки MUSTANG А-92 Євро5-Е5", №436-П/2019 від 16 серпня 2019 року "Бензин автомобільний марки MUSTANG А-95 Євро5-Е5" відсутній знак відповідності, що є порушенням п.20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №927 (далі - Технічний регламент № 927).
Також за результатами перевірки складено протокол №5 про виявлені порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 05 вересня 2019 року (а.с.30-31), яким встановлено порушення ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та ст.15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", оскільки товариством здійснено розповсюдження продукції (палива) за відсутності національного знаку відповідності на вищенаведених паспортах якості.
Крім того, Державною екологічною інспекцією Столичного округу прийняті рішення від 05 вересня 2019 року № 10-5/19/1, № 10-5/19/2, № 10-5/19/3, № 10-5/19/4 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (а.с.18-29), якими застосовано до позивача обмежувальний (коригувальний захід) у відповідності до ст.28-32 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", а саме: обмеження надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності вимогам Технічного регламенту № 927. Вищевказаними рішеннями зобов'язано позивача у строк до 30 вересня 2019 року вжити заходів щодо усунення формальної невідповідності шляхом взаємодії з суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству. Зобов'язано позивача повідомити відповідача про їх виконання у строк до 30 вересня 2019 року.
Також Державною екологічною інспекцією Столичного округу прийнято постанову №5 про накладення штрафних санкцій від 05 вересня 2019 року, якою за розповсюдження вищенаведеної продукції за відсутністю національного знаку відповідності на згаданих паспортах якості накладено на позивача штраф у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 4250 грн за кожне правопорушення, що в сумі дорівнює 17000,00 грн (а.с.32-33).
Листом від 23 вересня 2019 року вих. № 23/09/19/1 ТОВ "ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ" повідомило відповідача про виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 05 вересня 2019 року № 10-5/19/1, № 10-5/19/2, № 10-5/19/3, № 10-5/19/4 (а.с.34-36). Так, листом від 23 вересня 2019 року вих. №23/09 (а.с.38-42) виробник наведеного пального ТОВ "ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС" повідомив позивача про те, що партії пального, котрі були відвантажені на АЗК в м. Києві з 20 серпня 2019 року пройшли усі етапи контролю якості та оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту та мали усі необхідні документи - паспорти якості, декларації, паспорти заводу виробника. Національний знак відповідності вимогам Технічного регламенту (трилисник) відсутній на згаданих паспортах якості з технічних причин. Помилку було виправлено та направлено позивачу повний пакет документів з нанесеним трилисником.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Державна екологічна інспекція Столичного округу, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність оскаржуваної постанови, оскільки встановлено факт розповсюдження позивачем палива дизельного та бензину за відсутності національного знаку відповідності на загальних паспортах якості, зокрема, у випадку неможливості нанесення знака відповідності на продукцію, розповсюджувач такої продукції зобов'язаний забезпечити обіг цієї продукції із супровідними документами, які містять знак відповідності. При цьому, штрафна санкція, передбачена п.1 ч.3 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" включає у такому разі відповідальність розповсюджувача продукції у випадку відсутності знака відповідності на супровідних документах.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V.
Ст.1 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02 грудня 2010 року № 2735-VI передбачає, що державний контроль продукції - діяльність органів доходів і зборів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам (далі - контроль продукції).
Орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону.
У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" означає також його територіальні органи.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1069 затверджено "Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд", зокрема Держекоінспекція відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року № 927 "Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив" здійснює державний ринковий нагляд за автомобільними бензинами, дизельним, судновим та котельним паливом.
П.5 ч.1 ст.15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачає, що посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог.
Аналізуючи положення вищенаведених законів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" є спеціальним, а Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є загальним у сфері регулювання відносин щодо здійснення державного нагляду (контролю) нехарчової продукції.
До спірних правовідносин суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно застосовував Закон України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", оскільки він є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, в тому числі і визначає повноваження Держекоінспекції складати акти перевірки, застосовувати до суб'єктів господарювання обмежувальні (корегувальні) заходи та штрафні санкції за порушення вимог цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про застосування до спірних правовідносин Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо застосування штрафних санкцій лише у випадку невиконання вимог рішень про застосування обмежувальних (коригувальних) заходів, оскільки такі спростовуються наведеним вище.
Крім того, як стверджується матеріалами справи, в подальшому законні вимоги екологічної інспекції позивачем було виконано, про що свідчить лист- повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, а тому покликання апелянта на те, що порушення, зазначені в акті перевірки, в протоколі про виявлені порушення та у згаданих рішеннях, а також в оскаржуваній постанові не мали місця, є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, штрафна санкція застосована до позивача не за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, а за розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, а саме: нанесення якого передбачено Технічним регламентом щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив № 927.
П.1 ч.3 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачає, що до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивач здійснював розповсюдження вищенаведеного палива за відсутності національного знаку відповідності на паспортах якості №442-П/2019 від 20 серпня 2019 року, №439-П/2019 від 20 серпня 2019 року, №437-П/2019 від 16 серпня 2019 року, №436-П/2019 від 16 серпня 2019 року.
Позивач заперечує застосування штрафної санкції, передбаченої п.1 ч.3 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", оскільки застосування цієї санкції до розповсюджувача продукції можливе лише за умови відсутності знака відповідності на продукції, а не на супровідних документах до неї.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно з такими обґрунтуваннями позивача не погодився, виходячи з наступного.
Згідно з п.5, 7 Технічного регламенту № 927 дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах. На вимогу споживача (покупця) продавець повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива та копію декларації про відповідність.
Відповідно до пунктів 8, 9 цього Технічного регламенту Кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива. Документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку палива; товарний знак підприємства-виробника, його назву та адресу; назву та адресу постачальника (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обіг палива можливий лише того, яке відповідає вимогам цього Технічного регламенту. При цьому, на вимогу споживача (покупця) продавець повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива.
Крім того, за приписами ст.6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію та на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. При цьому, вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами.
Як визнає позивач, нанесення знаку відповідності в цьому випадку на такий вид продукції як паливо є неможливим, а таке нанесення можливе лише виключно на супровідні документи, в тому числі і на паспорти якості.
Відповідно до п.1 Правил та умови нанесення знака відповідності технічним регламентам, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1184, знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом.
Оскільки в цьому випадку нанесення знака відповідності на паливо неможливе, тому такий знак відповідності має бути присутнім на супровідних документах до такої продукції, в тому числі і на паспортах якості, що надає можливість споживачу (покупцю) упевнитись у якості продукції, а саме: відповідність цієї продукції вимогам технічного регламенту, зокрема Технічного регламенту № 927.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки Державна екологічна інспекція Столичного округу, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність оскаржуваної постанови з підстав прийняття такої, а також доведення факту розповсюдження позивачем палива дизельного та бензину за відсутності національного знаку відповідності на загальних паспортах якості, зокрема, у випадку неможливості нанесення знака відповідності на продукцію, розповсюджувач такої продукції зобов'язаний забезпечити обіг цієї продукції із супровідними документами, які містять знак відповідності. При цьому, штрафна санкція, передбачена п.1 ч.3 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" включає у такому разі відповідальність розповсюджувача продукції у випадку відсутності знака відповідності на супровідних документах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 140/2909/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя О. І. Мікула
Судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 30 березня 2020 року.