Справа № 120/2970/19-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
27 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року (ухвалене в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, комісії ГУ ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
у вересні 2019 року позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, комісії ГУ ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
07 лютого 2020 року до суду від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність податкового органу щодо виключення ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку та зобов'язання відповідача виключити ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку, а також відзив на апеляційну скаргу відповідача.
Розглянувши клопотання позивача колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно частини 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Стаття 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Враховуючи викладене, право на розпорядження своїми вимогами є диспозитивним правом позивача, яке може бути обмежено на підставі ч.ч. 2, 5 ст.189 КАС України, таких обставин судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд приймає часткову відмову ОСОБА_1 від позову та закриває провадження у справі в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність податкового органу щодо виключення ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку та зобов'язання відповідача виключити ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку.
16 березня 2020 року до суду представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без їх участі.
Позивач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 17 березня 2020 року було прийнято ухвалу.
За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (Тиврівська ДПІ) видано свідоцтво від 01.01.2019 р. за №221704384.
У зв'язку із чим, 02.01.2019 року ФОП ОСОБА_1 внесено в реєстр ризикових платників за ознакою пп. 1.6 п.1 критеріїв ризиковості платника податку "дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації", про що комісією ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення, оформлене протоколом №1-ПР від 02.01.2019 р.
12.07.2019 р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Вінницькій області із заявою в якій, серед іншого, просив прийняти рішення про виключення з переліку ризикових платників податку. За наслідком розгляду даної заяви отримав лист №18451/Д/02-32-07-03 від 13.08.2019 року, яким його повідомлено, що комісією ГУ ДФС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, 02.01.2019 р. прийнято рішення про внесення ФОП ОСОБА_1 до переліку ризикових платників згідно п. 1.6. Критеріїв ризиковості платника податку у відповідності до вимог наказу ДФС від 21.03.2018 №144 (підкритерій - платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців).
В подальшому, на підставі пп.78.1.8, п. 78.1, ст. 78, п.82.2. ст.82 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу на проведення перевірки від 02.08.2019 року №4097 та направлення від 02.08.2019 року №42533, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області, посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року.
За результатами перевірки складено акт №2870/1305/ НОМЕР_1 від 12 серпня 2019 року в якому зафіксовано наступні порушення :
- п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України завищення суми від'ємного значення по податку на додану вартість у сумі 91 254 грн.;
- 201.10. ст. 201 ПК України не зареєстровано податкові накладні на реалізацію товарно-матеріальних цінностей в Єдиному реєстрі податкових накладних, що видані покупцям - платникам податку на додану вартість , а саме: ДП «АВТОТРЕЙДІНГ-Вінниця» від 03.05.2019 на суму 84916,67 грн.
Зокрема в акті зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено заниження обсягів постачання товарів з податком на додану вартість в сумі - 553 418,10 грн. в тому числі ПДВ 92236,50 грн, в тому числі в розрізі податкових періодів: за травень 2019 р. - 498 886 грн., в тому числі ПДВ 83 147,33 грн.
В порушення пп «а», п. 187.1, ст.187 Податкового кодексу України встановлено заниження податкового зобов'язання та умовний продаж легкового автомобіля в сумі - 498886 грн. в т.ч. ПДВ 84916,67 грн.
Перевіркою встановлено, що на порушення п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, не нараховано податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу (виходячи з вартості їх придбання), за товарами/послугами, під час такого придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що частково не є господарською діяльністю платника податку (тобто витрати подвійного призначення - використання легкового автомобіля , як в господарській діяльності так і в особистих цілях), у результаті чого занижено податок на додану вартість в розрізі податкових періодів: за травень 2019 р. - 509 900 грн., в тому числі ПДВ 83 147,33 грн.
За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення :
- №0029001305 від 30.08.2019 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 91254 грн.;
- №0029011305 від 30.08.2019 року, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 47 036, 02 грн.
Не погоджуючись в частині із спірними рішеннями та бездіяльністю щодо не виключення з переліку ризикових платників податку, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку доводам апелянта про правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення щодо завищення від'ємного значення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1 ст.189 ПК України).
Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 199.1 статті 199.1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
З урахуванням правил, встановлених пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу, платник податків, який почав використовувати придбані товари/необоротні активи (основні фонди), або придбав такі товари/необоротні для використання в неоподатковуваних операціях, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу: для необоротних активів виходячи з балансової (залишкової) вартості; для товарів/послуг виходячи з вартості їх придбання.
Для цілей визначення податкових зобов'язань з ПДВ під неоподатковуваними операціями слід розуміти операції, перелік яких наведений у підпунктах «а»-«г» пункту 198.5 статті 198, а саме:
- операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, перелік яких визначений у статті 196 Податкового кодексу України;
- операції, які відповідно до Податкового кодексу України та/або чинних міжнародних угод звільнені від оподаткування ПВД;
- операції, що здійснюються платником ПДВ у межах балансу;
- операції, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду ( п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).
Згідно з пп. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Із процитованих норм випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що долучено до позовної заяви, і які не поставлено під сумнів і контролюючим органом.
Так, контролюючий орган стверджує про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, оскільки суб'єктом права власності при придбанні автомобіля є фізична особа (громадянин), а не фізична особа-підприємець. Формування ж податкового кредиту за операцією з придбання ФОП легкового автомобіля здійснюється за загальними правилами, оскільки нормами Податкового кодексу України особливостей для таких операцій не передбачено. При цьому, якщо такий автомобіль призначається для використання або починає використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності платника ПДВ, то такий платник згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами.
Колегія суддів зауважує, що 02 травня 2019 року між ДП «Автотрейдинг-Вінниця» і ФОП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № ДПрА-037/19. Відповідно до умов даного договору 3 травня 2019 року згідно платіжного доручення №993 від 03.05.2019 р. здійснено попередню оплату легкового автомобіля Suzuki4 1.6 L в сумі 509 500,00 грн., в тому числі ПДВ 20%-84 916,67 грн.
06 травня 2019 року сторони підписали акт прийому-передачі предмету договору, відповідно до якого ДП «Автотрейдинг-Вінниця» передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняв автомобіль Suzuki4 1.6 L .
На виконання приписів п. 201.10 ст.201 ПК України продавцем товару, тобто ДП «Автотрейдинг-Вінниця» складено податкову накладну №42 від 03.05.2019 р. та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема на суму 509 500 грн., в тому числі ПДВ 84 916,67 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт сплати позивачем сум ПДВ при купівлі транспортного засобу, що не заперечується відповідачем, тому відображення цих суми ПДВ у розмірі 84 916, 67 грн. у складі податкового кредиту є правомірним.
Більш того, у матеріалах справи в підтвердження використання придбаного автомобіля в господарській діяльності позивача містяться копії подорожніх листів службового легкового автомобіля, видаткові накладні на товар, видаткові касові ордери та звіти про використання коштів, виданих на відрядження.
Реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, факт придбання автомобіля з метою використання в господарській діяльності позивача (для службових поїздок) та сплата ПДВ в ціні товару підтверджується належно оформленими первинними документами, що наявні в матеріалах справи, та не заперечувалось контролюючим органом.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вказаний автомобіль зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_1 , а не фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , в зв'язку з чим контролюючий орган дійшов до висновку про безпідставність формування податкового кредиту, тобто фактично здійснювалась передача автомобіля від фізичної особи до ФОП.
Проте, такий висновок контролюючого органу не ґрунтується на нормах чинного законодавства, з огляду на те, що особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, Податковим кодексом України не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не на суб'єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливість укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов'язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов'язкових платежів належить фізичній особі - громадянину. Тобто, незважаючи на те, що п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 07.09.1998 № 1388, передбачає реєстрацію, зокрема, прав власності на автотранспортні засоби тільки на юридичних і фізичних осіб, останні в угодах щодо таких об'єктів можуть виступати як фізичні особи-підприємці.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт реєстрації автомобіля на фізичну особу, а не на фізичну особу -підприємця позбавляє останнього права на формування податкового кредиту за реально здійсненою господарською операцією з придбання такого транспортного засобу.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що згідно доказів, які містяться в матеріалах справи щодо придбання легкового автомобіля та сплати ПДВ, а також використання придбаного транспортного засобу в господарській діяльності позивача, встановлено, що кошти в сумі 84 147, 33 грн., правомірно віднесено до податкового кредиту, та як наслідок заниження від'ємного значення не знайшло свої підтвердження.
Стосовно доводів апелянта щодо правомірності дій відповідача під час прийняття податкового повідомлення - рішення щодо застосування штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вказує на слідуюче.
Відповідно до пункту 120.1.2 статті 120.1 ПК України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Отже, з аналізую вищезазначеної правової норми вбачається, що за відсутність протягом граничного строку реєстрації податкової накладеної в Єдиному реєстрі податкових накладних застосовується штраф.
Разом з тим, як зазначалось вище, кошти в сумі 84 147, 33 грн. не є зобов'язаннями за якими позивач повинен нараховувати податкові зобов'язаннями, оскільки придбані за такі товар використовується в господарській діяльності останнього.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов'язок формування та реєстрації податкової накладної, як наслідок, відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження щодо правомірність прийняття Головним управлінням ДФС у Вінницькій області податкових повідомлень рішень № 0029001305 від 30.08.2019 р. в частині суми ПДВ в розмірі 84 916,64 грн. та № 0029011305 від 30.08.2019 р. в частині 42 458,34 грн., у зв'язку з чим вони суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про їх скасування.
Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність податкового органу щодо виключення ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку та зобов'язання відповідача виключити ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку та прийняття судом такої відмови, колегія суддів переглядаючи оскаржуване рішення не надає оцінку доводам апелянта в частині вищезазначених позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити частково.
Клопотання позивача про відмову від позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність податкового органу щодо виключення ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку та зобов'язання відповідача виключити ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку - задовольнити.
Провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, комісії ГУ ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність податкового органу щодо виключення ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку та зобов'язання відповідача виключити ФОП ОСОБА_1 з переліку ризикових платників податку - закрити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Біла Л.М.