Справа № 240/12477/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
30 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати у період з 01.01.2016 року по 06.07.2018 року індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 06.07.2018 року; у решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
10 березня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Крім того, у відзиві відповідач просить суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного позову та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2018 р. № 159 ОСОБА_1 , командира п'ятої гарматної самохідно-артилерійської батареї другого гарматного самохідно-артилерійського дивізіону, звільненого наказом тво командуючого військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 15 червня 2018 року №131 у запас за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ з урахуванням частини 8 цієї ж статті, з 06 липня 2018 року виключено зі списків особового складу даної військової частини та направлений з метою постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
15 липня 2019 року позивач через представника звернувся до відповідача з адвокатським запитом №539, в якому просив повідомити чи нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у період із 01 січня 2016 року по 06 липня 2018 року (а.с.17).
Листом військова частина НОМЕР_1 від 08.08.2019 року №5263 повідомила позивача, що згідно роз'яснень Міністерства соціальної політики України (вхідний від 08.08.2017 №78/0/66-17) механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Зазначила, що фінансовий ресурс, закладений Міністерством оборони України в кошторисі військової частини НОМЕР_1 на січень 2016 ріку - лютий 2018 року не був розрахований на виплату індексації за відповідні періоди. Тому, підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року у військовій частині немає. Наголосила, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період до січня 2016 року була перерахована та виплачена по 31.12.2015 р. включно (останній базовий місяць 01.05.2015 р. ) (а.с.18).
Враховуючи, що в березні 2018 року посадові оклади збільшились, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року (базовий місяць 01.03.201 8 р ).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, а також виплати середнього заробітку за період з дня звільнення по день фактичної виплати індексації, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не нараховувалась та не сплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення саме за період з 01.01.2016 по 06.07.2018. Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд зауважує, що в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить суд: прийняти відзив на апеляційну скаргу до свого провадження; відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги; скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду та прийняти нове, про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Однак, колегія суддів констатує той факт, що в даному випадку суд апеляційної інстанції не може розглядати вимоги відповідача в частині скасування рішення Житомирського окружного адміністративного суду та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки вказані вимоги повинні бути викладені в апеляційній скарзі у відповідності до вимог ст. 296 КАС України.
У зв'язку з тим, що Військовою частиною НОМЕР_1 не подано належним чином оформлену апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року, а позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги ОСОБА_1 з урахуванням доводів зазначених у відзиві відповідача.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Даючи правову оцінку вимогам позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судова колегія зазначає наступне.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
В силу п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
З матеріалів справи встановлено, що при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
Для проведення розрахунків належної до виплати суми компенсації втрати частини доходів суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої індексації грошового забезпечення.
Нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату індексації грошового забезпечення, а тому не підлягають задоволенню.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати, що суттєвим для покладання на роботодавця обов'язку виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку також є те, чи існував на момент звільнення спір про розміри належних працівникові сум при звільненні та коли він виник.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначені норми спрямовані на те, щоб унеможливити випадки, коли підприємство не оспорює свого боргу перед працівником, однак безпідставно не здійснює йому відповідних виплат. Відповідальність за невиплату належних працівникові сум полягає в обов'язку виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Єдиний виняток з цього правила встановлює частина 2 статті 117 КЗпП України, яка вказує на те, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Судом встановлено, що за відповідачем не існувало відповідного боргу перед працівником. Відповідні суми йому не нараховувалися і як борг не обліковувалися.
Відтак, при вирішенні питання про виплату середнього заробітку слід чітко визначити момент виникнення спору стосовно належних сум позивачу й те, як ці обставини вплинули на своєчасність повного розрахунку з ним.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 30 березня 2020 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.