Справа № 640/17071/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
30 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 30 серпня 2019 року №443о/с в частині призначення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду до Володарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 січня 2019 року №165, в яких передбачити додаткове грошове забезпечення за виконання ОСОБА_1 додаткових обов'язків за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області;
- на підставі внесених змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 січня 2019 року №165 нарахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 за виконання ним додаткових обов'язків за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області, які ним виконувались на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 січня 2019 року №165 протягом 9 місяців;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області оформити та подати документи про призначення пенсії ОСОБА_1 до відповідних пенсійних органів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області призначити з 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з розрахунку 21 рік 01 місяць 00 днів календарної вислуги та 04 роки 08 місяців 27 днів пільгової вислуги, а всього 25 років 09 місяців 27 днів.
Водночас, до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 30 серпня 2019 року №443о/с в частині призначення підполковника поліції ОСОБА_3 на посаду до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 січня 2019 року №165, в яких передбачити додаткове грошове забезпечення за виконання ОСОБА_3 додаткових обов'язків за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області;
- на підставі внесених змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 січня 2019 року №165 нарахувати грошове забезпечення ОСОБА_3 за виконання ним додаткових обов'язків за двома посадами: 1) протидії груповій злочинності та 2) протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області, які ним виконувались на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 січня 2019 року №165 протягом 9 місяців.
ОСОБА_3 подано до суду клопотання про об'єднання адміністративної справи №640/17166/19 з адміністративною справою №640/17071/19 в одне провадження з огляду на однорідність позовних вимог в межах вказаних адміністративних справ та заявлення їх до одного і того ж відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_3 задоволено, об'єднано адміністративні справи №640/17166/19 та №640/17071/19 в одне провадження та присвоєно їм номер справи №640/17071/19.
Крім того, до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 30 серпня 2019 року №443о/с в частині призначення майора поліції ОСОБА_2 на посаду до Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області звільнити майора поліції ОСОБА_2 із займаної посади заступника начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 09 вересня 2019 року та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції в розмірі, визначеному законодавством;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 02 вересня 2019 року №1899 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 25 вересня 2019 року №499о/с про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни до наказу про відпустки, який видавався в серпні 2019 року, включивши туди надання відпустки майору поліції ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області на підставі внесених змін до наказу про відпустки, який видавався у серпні 2019 року, виплатити майору поліції ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному законодавством.
ОСОБА_2 подав до суду клопотання про об'єднання адміністративної справи №640/16270/19 з адміністративною справою №640/17071/19 в одне провадження з огляду на однорідність позовних вимог в межах вказаних адміністративних справ та заявлення їх до одного і того ж відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, об'єднано адміністративні справи №640/16270/19 та №640/17071/19 в одне провадження та присвоєно їм номер справи №640/17071/19.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено повністю, позов ОСОБА_1 задоволено, окрім позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про призначення пенсії за вислугу років.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області видано наказ №443о/с "По особовому складу", яким у відповідності до статті 65 та статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" та на виконання вимог наказу Національної поліції України від 27 червня 2019 року №629 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" вирішено призначити:
- підполковника поліції ОСОБА_3 (0102854) старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 посадовий оклад у розмірі 2 500,00 грн. та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 45 відсотків, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку.
Підставою прийняття зазначено: акт від 22 серпня 2019 року, доповідна записка ОСОБА_4 від 22 серпня 2019 року, подання від 22 серпня 2019 року.
- підполковника поліції ОСОБА_1 (0058313) старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 посадовий оклад у розмірі 2 500,00 грн. та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 45 відсотків, звільнивши з посади начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку.
Підставою прийняття зазначено: акт від 22 серпня 2019 року, доповідна записка ОСОБА_4 від 22 серпня 2019 року, подання від 22 серпня 2019 року.
- майора поліції ОСОБА_2 (0115852) старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 посадовий оклад у розмірі 2 500,00 грн. та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 45 відсотків, звільнивши з посади заступника начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку.
Підставою прийняття вказано: акт від 22 серпня 2019 року, доповідна записка ОСОБА_4 від 22 серпня 2019 року, подання від 22 серпня 2019 року, попередження від 08 липня 2019 року.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2019 року ОСОБА_2 подав на ім'я начальника Головного управління Національної поліції в Київській області рапорт про надання чергової відпустки за 2019 рік з 01 серпня 2019 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
В подальшому, у зв'язку з хворобою під час відпустки ОСОБА_2 20 серпня 2019 року подав начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області рапорт про продовження строку чергової відпуски на 10 діб. Вказаний рапорт скеровано позивачем-3 на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Крім того, ОСОБА_2 23 серпня 2019 року направив на адресу відповідача заяву від 20 серпня 2019 року про надання йому копії наказу Головного управління Національної поліції в Київській області про надання чергової відпуски за 2019 рік на підставі рапорту від 19 липня 2019 року.
При цьому, листом від 19 серпня 2019 року №3206/109/14/03-19 Головне управління Національної поліції в Київській області повідомило ОСОБА_2 , що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 01 серпня 2019 року №1612 "Про призначення службового розслідування" працівниками управління карного розшуку Головного управління проводиться службове розслідування за фактом невиходу ОСОБА_2 на роботу в період з 18 липня 2019 року по теперішній час.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 02 вересня 2019 року Головним управління Національної поліції в Київській області видано наказ №1899 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області", яким за порушення службової дисципліни та вимог законодавства, що виразилось у низькому рівні правосвідомості, низьких морально-ділових якостях, грубому ігноруванні наказів і доручень МВС України, Національної поліції України щодо запобігання та недопущення порушень службової дисципліни, що призвело до невиходу на робоче місце в період з 01 серпня 2019 року по 08 серпня 2019 року та з 19 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року з невідомих причин, колишнього заступника начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_2 , а нині оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звільнити зі служби в поліції.
В подальшому, 25 вересня 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області видано наказ №499 о/с "По особовому складу", яким на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 02 вересня 2019 року №1899 відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" позивача-3 звільнено зі служби в поліції 25 вересня 2019 року за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).
Незгода позивачів із наказом від 30 серпня 2019 року №443о/с в частині їх переведення на нижчі посади, а також незгода ОСОБА_2 із наказами про його притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зумовили їх звернення до суду з даними адміністративними позовами, при вирішенні яких суд виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII, в редакції станом на момент спірних правовідносин).
Вимогами статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється: на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.
Частинами 7-9 статті 65 Закону №580-VIII визначено, що переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації врегульований статтею 68 Закону №580-VIII.
Так, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Суд звертає увагу на те, що Законом №580-VIII окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до пункту 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з огляду на відсутність в Законі №580-VIII спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.
Таким чином, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону №580-VIII, передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків. В той же час нормами загального трудового законодавства, а саме статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.
Тобто, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.
Представник відповідача у наданих суду відзивах на адміністративні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стверджував, що Головним управлінням Національної поліції в Київській області дотримано вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України шляхом пропонуванням позивачам вакантних посад, від яких останні відмовились.
Водночас, як зазначалось вище, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. При цьому, таке попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції обов'язково здійснюється за два місяці до такого звільнення.
Матеріали справи не містять доказів попередження ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, таких доказів не надано і відповідачем. Крім того, матеріали справи не містять та представником відповідача не надано доказів того, що ОСОБА_1 пропонувались вакантні посади (інша робота) на тому самому підприємстві, установі, організації.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_6 був повідомлений про наявність вакантних посад, однак відмовився від їх зайняття, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявна копія акта від 22 серпня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що комісією відповідача у зв'язку зі зміною в організаційній структурі поліції та відповідних структурних підрозділах Головного управління Національної поліції в Київській області, старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки запропоновані наступні посади для подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, а саме: старший оперуповноважений СКП Березанського ВП Переяслав-Хмельницького ВП; старший оперуповноважений ВКП Обухівського В.П. ; старший оперуповноважений СКП Вишівського ВП Києво-Святошинського ВП.
Суд звертає увагу, що вказаний акт не містить підпису ОСОБА_6 ні в графі щодо згоди із заміщенням однієї із запропонованих посад, ні в графі щодо відмови від запропонованих вакантних посад. Копія наявного акта містить підписи членів комісії. При цьому, відсутні підписи членів вказаної комісії щодо відмови ОСОБА_6 від зайняття ним однієї із запропонованих посад, як про це стверджує відповідач.
В той же час, суд не бере до уваги даний акт від 22 серпня 2019 року як доказ дотримання відповідачем вимог чинного законодавства, оскільки, як вказувалось вище, відповідачем порушено як процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, так і порядок пропонування такої посади з одночасним попередженням про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, адже докази попередження ОСОБА_3 про таке можливе майбутнє звільнення відсутні, а пропонування вакантних посад за 8 днів до безпосереднього переведення на іншу посаду не узгоджується з вимогами статті 49-2 Кодексу законів про працю України та статті 68 Закону №580-VIII.
Водночас, наявними матеріалами справи підтверджується, що майор поліції ОСОБА_2 08 липня 2019 року у зв'язку із зміною в організаційній структурі поліції та відповідних структурних підрозділах Головного управління Національної поліції в Київській області (наказ Національної поліції України від 27 червня 2019 року №629 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" попереджений про можливе наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, статті 68, пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
За таких обставин, суд приходить до висновку, що 08 липня 2019 року на відповідача покладався обов'язок щодо пропонування працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації, який ним не виконано, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів пропонування ОСОБА_2 іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації.
Крім того, суд звертає увагу, що вказане попередження про можливе майбутнє вивільнення із займаної посади датоване 08 липня 2019 року, відтак ОСОБА_2 не міг бути переведений на іншу посаду до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про таке вивільнення.
Приписами статті 68 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Водночас, матеріали справи не містять як уже зазначалось вище, ні доказів пропонування ОСОБА_2 іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації, ні надання його згоди на зайняття запропонованої йому вакантної посади (іншої роботи), однак оскаржуваним наказом ОСОБА_2 переведено на іншу посаду до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
З урахуванням наведеного в сукупності, зважаючи на встановлені судом обставини стосовно кожного з позивачів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем порушено вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України та статті 68 Закону №580-VIII як щодо процедури призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, так і стосовно порядку пропонування такої посади з одночасним попередженням про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, у зв'язку з чим, наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 30 серпня 2019 року №443о/с в частині переведення позивачів на інші посади є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 січня 2019 року №165 "Про закріплення УКР ГУНП в Київській області за лініями роботи", пунктом 1.1 якого закріплено за працівниками відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку організацію та здійснення роботи у сфері протидії груповій злочинності, виявлення, документування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що готують або вчиняють тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини на ґрунті нетерпимості та інші злочинні прояви ксенофобії, пов'язані з діяльністю окремих рухів, організацій та угруповань, а також позбавлення волі або викрадення людини на території Київської області.
Вказаний наказ зареєстрований в Управлінні карного розшуку 30 січня 2019 року за вх. №41.
Пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Порядок тимчасового виконання обов'язків поліцейським визначено статтею 69 Закону №580-VIII. Так, у зв'язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди. Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати чотирьох місяців. Тимчасове виконання обов'язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом. Керівники органів (закладів, установ) поліції можуть уповноважувати керівників структурних підрозділів таких органів (закладів, установ) самостійно приймати рішення про тимчасове покладення обов'язків за іншою невакантною посадою цього підрозділу на поліцейських, які їм підпорядковані.
Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Вимогами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 6 розділу І наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад
Згідно пункту 15 розділу І наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 поліцейським, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються, за умови зазначення в наказі вищого розміру посадового окладу.
Строк тимчасового виконання обов'язків за посадою обчислюється з дня видання керівником органу поліції наказу про призначення поліцейського до тимчасового виконання обов'язків за посадою і до дня видачі наказу про звільнення від виконання обов'язків за посадою. Штатним заступникам незалежно від їх службових обов'язків під час тимчасового виконання ними обов'язків безпосередніх начальників за невакантними посадами виплата грошового забезпечення проводиться за їх штатною посадою. Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати чотирьох місяців.
Як зазначалось вище, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 січня 2019 року №165 за працівниками відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку (якими являлись позивачі) закріплено організацію та здійснення роботи у сфері протидії груповій злочинності, виявлення, документування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що готують або вчиняють тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини на ґрунті нетерпимості та інші злочинні прояви ксенофобії, пов'язані з діяльністю окремих рухів, організацій та угруповань, а також позбавлення волі або викрадення людини на території Київської області, тобто виконання обов'язків ще двох посад щодо протидії груповій злочинності та стосовно протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області. При цьому, в матеріалах справи відсутній наказ щодо звільнення позивачів від виконання додаткових обов'язків за такими посадами. Тобто, відповідачем перевищено законодавчо передбачений безперервний строк тимчасового виконання обов'язків. При цьому, матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачам-1, 2 додаткового грошового забезпечення за виконання ними додаткових обов'язків за двома посадами.
В матеріалах справи міститься архівна відомість №1 про суми доходу ОСОБА_3 за період з січня 2019 року по листопад 2019 року у розмірі 282 738,71 грн., з яких сума вихідної допомоги при звільненні становить 139 710,01 грн. та 5 897,17 грн. компенсація за відпустку, що не входять в структуру щомісячного грошового забезпечення.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність виплати ОСОБА_3 компенсації за тимчасове виконання обов'язків за посадами щодо протидії груповій злочинності та стосовно протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області у період з січня 2019 року по листопад 2019 року у розмірі 137 131,53 грн.
Також з наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з січня 2019 року по листопад 2019 року отримав суму доходу в розмірі 218 269,74 грн., в т.ч. 66 758,32 грн. та компенсація за відпустку 12 715,87 грн., суми яких не входять в структуру щомісячного грошового забезпечення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 за тимчасове виконання в період з січня 2019 року по вересень 2019 року обов'язків за посадами щодо протидії груповій злочинності та стосовно протидії злочинам, вчиненим на ґрунті нетерпимості та іншим проявам ксенофобії на території Київської області необхідно виплатити компенсацію у розмірі 138 795,55 грн.
Стосовно вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області оформити та подати документи про призначення пенсії суд зазначає наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області рапорт про звільнення його зі служби в поліції з 09 вересня 2019 року за вислугою років та призначити пенсію з врахуванням служби в поліції і вислугу років, у т.ч. і на пільгових умовах.
Вказаний рапорт зареєстрований у ВДЗ Головного управління Національної поліції в Київській області 09 вересня 2019 року за вх. №6666 та в управлінні кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області 10 вересня 2019 року №7711.
Крім того, ОСОБА_1 подав відповідачу рапорт, в якому наполягав на своєму звільненні з 13 вересня 2019 року.
Так, Головним управлінням Національної поліції в Київській області видано наказ №479о/с від 13 вересня 2019 року, яким відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" підполковника поліції ОСОБА_1 (0058313) начальник відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку 13 вересня 2019 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з наказу відповідача.
Даним наказом встановлено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 21 рік 01 місяць 00 днів; вислуга років на пільгових умовах - 04 роки 08 місяців 27 днів; усього вислуга років - 25 років 09 місяців 27 днів.
Судом також встановлено, що відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 22 листопада 2019 року №633 о/с "По особовому складу" внесено зміни до наказу від 13 вересня 2019 року №479 о/с в частині зазначення вислуги років на пільгових умовах - 05 років 08 місяців 15 днів та загальної вислуги років - 26 років 09 місяців 15 днів.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), а також регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - постанова №393).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначені у статті 12 Закону.
Так, зокрема, відповідно до пункту а частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону, а саме: до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статей 17-1, 17-2 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, визначається Кабінетом Міністрів України.
В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393) визначено перелік видів служби та інших занять, що зараховуються до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським.
Пунктом 3 Порядку №393 визначено час проходження служби на посадах, що зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
При цьому, положення Закону №2262-XII та Порядку №393 не ставлять у залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги.
Крім того, вказаними нормами не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсій, а впливають лише на розмір пенсії.
Як уже зазначалося, вислуга стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 21 рік 01 місяць 00 днів; вислуга років на пільгових умовах - 05 років 08 місяців 27 днів; усього вислуга років - 26 років 09 місяців 27 днів.
Отже, станом на дату звільнення зі служби загальна вислуга позивача більше ніж 24 роки, що є достатньою підставою для набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-XII.
Водночас, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402) (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до вимог пункту 1 Порядку №3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
При цьому, згідно пункту 12 Порядку №3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Як зазначалось вище, заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років останнім подано 09 вересня 2019 року, однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем законодавчо передбачених дій щодо оформлення всіх необхідних документів і подання про призначення пенсії, як і не повідомлено причин невчинення таких дій. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про відсутність переліку всіх необхідних документів.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області оформити та подати документи про призначення пенсії ОСОБА_1 до відповідних пенсійних органів.
В той же час, вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити з 09 вересня 2019 року пенсію за вислугу років судом вбачаються передчасними, оскільки докази надіслання пенсійному органу документів та подання про призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні. Крім того, дані вимоги заявлені до суб'єкта владних повноважень, який не залучений до участі в даній справі в якості співвідповідача. Також, суд враховує, що ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 13 вересня 2019 року, а тому саме з даної дати останньому має бути призначено пенсію за вислугою років.
Відтак, в даній частині позовних вимог ОСОБА_1 суд відмовляє у їх задоволенні.
02 вересня 2019 року Головним управління Національної поліції в Київській області видано наказ №1899 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області", яким за порушення службової дисципліни та вимог законодавства, що виразилось у низькому рівні правосвідомості, низьких морально-ділових якостях, грубому ігноруванні наказів і доручень МВС України, Національної поліції України щодо запобігання та недопущення порушень службової дисципліни, що призвело до невиходу на робоче місце в період з 01 серпня 2019 року по 08 серпня 2019 року та з 19 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року з невідомих причин, колишнього заступника начальника відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_2, а нині оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звільнити зі служби в поліції.
Аналіз змісту вказаного наказу свідчить, що підставою для притягнення позивача-3 до дисциплінарної відповідальності слугував висновок відповідача про те, що в період з 01 серпня 2019 року по 08 серпня 2019 року та з 19 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року ОСОБА_2 з невідомих причин не вийшов на робоче місце, тобто має місце прогул.
Відповідно до пункту 24 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, 19 липня 2019 року ОСОБА_2 подав начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області рапорт про надання йому чергової відпустки за 2019 рік з 01 серпня 2019 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
Вказаний рапорт завізовано ОСОБА_2 у безпосереднього керівника, що підтверджується наявними матеріалами справи. Також ОСОБА_2 стверджує, а відповідачем не спростовано, що зазначений рапорт передано до підрозділу кадрового забезпечення 22 липня 2019 року та в присутності останнього зареєстрований за вхідним номером 6207.
Вимогами статті 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Згідно статті 2 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 12 статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час.
Наявними матеріалами справи, зокрема, копією посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, відтак на нього поширюються передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" гарантії та пільги, які не можуть бути обмежені.
Відповідно до вимог статей 92, 93 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Крім того, відповідно до частини 7 статті 68 Закону №580-VIII якщо поліцейський, посада якого була скорочена, звернувся до керівника відповідного органу (закладу, установи) з клопотанням про надання йому відпустки, така відпустка може бути надана на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Тривалість наданої відпустки у такому разі не може перевищувати загальну кількість днів, що залишилися до передостаннього дня двомісячного строку з дня персонального попередження поліцейського про можливе наступне звільнення зі служби в поліції.
Аналіз наведених норм свідчить, що у разі подання поліцейським, особливо який має статус учасника бойових дій, рапорту про надання йому основної щорічної відпустки, зважаючи, що норми чинного законодавства не містять будь-яких обмежень щодо можливості реалізації такого права, роботодавець повинен надати поліцейському таку відпустку.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів повідомлення ОСОБА_2 про відмову йому у наданні щорічної основної відпустки на підставі рапорту від 19 липня 2019 року. Також, матеріали справи не містять доказів відкликання ОСОБА_2 з відпустки.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 в період з 01 серпня 2019 року по 08 серпня 2019 року та з 19 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року не вийшов на робоче місце з поважних причин, адже в законодавчо встановлений спосіб подав відповідачу рапорт про надання щорічної основної відпустки, а неналежне виконання відповідачем обов'язку в частині надання йому такої відпустки або ж повідомлення позивача-3 про відмову в наданні такої відпустки не може зумовлювати для позивача негативні наслідки, зокрема, у вигляді висновку про його прогул у вказаний період.
При цьому, наявна у матеріалах справи копія наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 25 вересня 2019 року підтверджує наявність у ОСОБА_2 24 невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення.
Частиною 1 статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь, відповідно до частини 1 статті 19 Закону №580-VIII, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Вимогами статті 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Вимогами статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Наведене дає суду підстави для висновку, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни можливе за умови доведення належними доказами фактів порушень працівником внутрішніх справ вимог законодавства.
Враховуючи поважність причин відсутності ОСОБА_2 у період з 01 серпня 2019 року по 08 серпня 2019 року та з 19 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року на робочому місці та відсутність вини з боку ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 02 вересня 2019 року №1899 та необхідність його скасування.
Вимогами частини 3 статті 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
З огляду на встановлену в судовому порядку протиправність наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 02 вересня 2019 року №1899, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 25 вересня 2019 року №499о/с як вимоги, які є похідними від основної та яка призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів ОСОБА_2 .
Частиною 3 статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що майор поліції ОСОБА_2 08 липня 2019 року у зв'язку із зміною в організаційній структурі поліції та відповідних структурних підрозділах Головного управління Національної поліції в Київській області (наказ Національної поліції України від 27 червня 2019 року №629 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції" попереджений про можливе наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, статті 68, пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Відтак, двомісячний строк від дня персонального попередження про майбутнє вивільнення закінчується 09 вересня 2019 року.
Відповідно до частини 3 статті 68 Закону №580-VIII поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Тобто, якщо поліцейського, посада якого скорочена, не призначено за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, такий поліцейський підлягає звільненню зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Судом вище встановлено, що ОСОБА_2 не пропонувались вакантні посади та ним не надавалась згода на його призначення на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 3 статті 68 Закону №580-VIII.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія рапорту ОСОБА_2 від 02 вересня 2019 року, в якому він просив звільнити його зі служби в поліції з 09 вересня 2019 року згідно пункту 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII.
Зважаючи на протиправність звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_2 зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII з 09 вересня 2019 року.
Стосовно вимоги ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у поліції, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав. При цьому, не набуття позивачем права на пенсію не може нівелювати його право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.
З наявної в матеріалах справи копії наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 25 вересня 2019 року №499о/с вбачається, що станом на день звільнення стаж служби в поліції ОСОБА_2 становить 12 років 08 місяців 23 дні.
Оскільки позивач має більше 10 років вислуги, він набув право на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року № 21-80а15, постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року №821/3762/15-а.
Водночас, з копії наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 25 вересня 2019 року №499о/с відсутні відомості про виплату ОСОБА_2 компенсації за частину невикористаної щорічної відпустки, зокрема 24 календарних дні у році звільнення. При цьому, судом встановлено протиправність ненадання ОСОБА_2 щорічної основної відпустки на підставі рапорту від 19 липня 2019 року, а відтак у суду наявні підстави для зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2 щорічну основну відпустку з 01 серпня 2019 року на підставі його рапорта від 19 липня 2019 року.
Пунктом 13 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі.
У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України" зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 у рапорті від 19 липня 2019 року просив відповідача виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення, однак відповідачем не надано ні доказів виплати такої допомоги, ні обґрунтованих причин відмови у виплаті такої допомоги, ні відсутності асигнувань на здійснення такої виплати, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних наказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Є.О.Сорочко
суддя Є.В.Чаку