25 березня 2020 року м.Дніпросправа № 202/1012/19 2-а/202/39/2019
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2019 року у справі №202/1012/19(2-а/202/39/2019) (суддя Марченко Н.Ю.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Савчука Єгора Юрійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Савчука Єгора Юрійовича щодо винесення 02 лютого 2019 року постанови серії АР № 823385 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП протиправними, скасувати зазначену постанову, провадження у справі закрити.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, скасовано постанову інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Савчука Єгора Юрійовича серії АР № 823385 від 02 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02 лютого 2019 року інспектором взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Савчуком Єгором Юрійовичем винесена постанова серії АР № 823385, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно з цією постановою 8 грудня 2018 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_1 на перехресті вул. Шмідта та вул. Боброва у м. Дніпрі, керуючи автомобілем "ВАЗ-2104" номерний знак НОМЕР_1 , їхав по трамвайній колії зустрічного напрямку, чим порушив вимоги пункту 11.9 Правил дорожнього руху.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, виходячи із наступного.
Позивачем заперечувався факт вчиненого правопорушення.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржену постанову, вказав, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.122 КУпАП, є безпідставним, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а сам факт вчинення правопорушення не є доведеним належними та допустимими доказами.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п.1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Позивачу в провину ставиться порушення, що виразилося у тому, що він їхав по трамвайній колії зустрічного напрямку.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Дослідивши матеріали справи, а саме, копію постанови серії АР №823385 від 02 лютого 2019 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт здійснення позивачем правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки окрім оскарженої постанови, інших доказів, які могли б підтвердити факт вчинення позивачем правопорушення, відповідачем не надано.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач - працівник органу Національної поліції, при вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, не вжив заходів для забезпечення всебічного повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення всупереч положенням Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не врахував достатність та допустимість доказів, наявність вини позивача, без достатніх підстав виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність скасування постанови та, як наслідок, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2019 року у справі №202/1012/19(2-а/202/39/2019) - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак