ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 березня 2020 року м. Київ № 640/23924/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
03.12.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про:
- визнання відмови ГУ ПФУ щодо виплати пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, яка оформлена листом ГУ ПФУ від 15.10.2019 №245561/02/К-1245, - протиправною;
- зобов'язання ГУ ПФУ виплачувати пенсію за вислугу років, призначену з 07.05.2018, без обмеження її максимальним розміром у сумі 39922,79 грн та здійснити виплату різниці між отриманою та належною до сплати сумами пенсії починаючи з 07.05.2018 до дати рішення суду, однією сумою.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив про неправомірність обмеження пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , оскільки це суперечить вимогам законодавства, з огляду на те, що він проходить військову службу та працює у військовій прокуратурі під час особливого періоду, який триває. Тобто відповідачем безпідставно не враховано вимоги Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) та Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VІІІ), відповідно до яких до позивача не можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Отже відсутні підстави для виплати пенсії позивачу без обмежень максимальним розміром. При цьому, відповідач заперечує проти виплати пенсії у розмірі, зазначеному позивачем, оскільки до повноважень пенсійного органу входить визначення відповідно до розміру якої заробітної плати обчислюється розмір пенсії.
Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 07.05.2018 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII.
Згідно із розрахунком пенсії позивача, вона обрахована відповідно до статті 86 Закону №1697-VII у розмірі 60% від суми заробітної плати, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 33507 грн, цільова допомога учасникам бойових дій - 40 грн, підвищення учасникам бойових дій - 391 грн.
Розмір пенсії позивача обмежений максимальною величиною і до виплати з 01.07.2019 становить 15640 грн.
Позивач 26.09.2019 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в якій просив повідомити, у зв'язку із чим та на підставі яких нормативно-правових актів призначено пенсію в розмірі 33507 грн, а не в розмірі 39491 грн (65819,65 грн х 60%), як передбачено Законом №1697-VII та у зв'язку із чим та на підставі яких нормативно-правових документів обмежено розмір пенсії до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність та чи прийнято до уваги, що він є військовослужбовцем, учасником бойових дій і проходить військову службу в органах військової прокуратури в особливий період.
Листом від 15.10.2019 №245561/02/К-1245 ГУ ПФУ повідомило позивача, що з 01.01.2018 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску визначається як максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», на яку нараховується єдиний внесок (55845 грн = 3723 грн х 15). А згідно із статтею 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 розмір прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність підвищено з 1497 грн на 1564 грн. Отже, розмір пенсії обмежений максимальною величиною і до виплати з 01.07.2019 становить 15640 грн.
Також судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої Генеральною прокуратурою України від 22.11.2019 №10/7-1110вих-19, ОСОБА_1 проходить військову службу в Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України на посаді прокурора відділу організації представництва держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі в регіонах управління представництва інтересів держави у воєнній сфері згідно наказу Генерального прокурора України від 24.06.2019 №488-вк.
Позивач, вважаючи обмеження розміру його пенсії максимальним розміром протиправним, звернувся до суду із даним позовом.
Суд, визначаючись щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, виходить з наступного.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Зокрема, відповідно до частин першої-третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Суд звертає увагу на те, що позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію з 07.05.2018.
Необхідно зауважити, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа. Пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.
Суд вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, у разі не згоди з її розміром, позивач мав право звернутися до суду у строк визначений законодавством.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із проханням розглянути питання щодо виплати його пенсії без обмежень максимальним розміром пенсії 29.09.2019. Тобто, позивачу було відомо, що пенсія йому виплачується з обмеженим розміром.
Разом з цим, за захистом своїх прав в судовому порядку позивач звернувся лише 03.12.2019. Таким чином, строк звернення до суду позивачем пропущено.
В той же час, суд звертає особливу увагу на ту обставину, що порушені права позивача є триваючими, хоча й певний період часу були для нього прийнятними.
Необхідно зауважити, що після закінчення строку звернення до суду особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 123 КАС України.
Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, для поновлення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити поважність причин його пропуску.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду та підтверджені належними доказами.
Позивачем не обґрунтовано, а судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом, а тому позовні вимоги за період з 07.05.2018 по 02.06.2019 слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії за період з 07.05.2018 по 02.06.2019, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак