Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 березня 2020 р. № 520/758/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування рішення,
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення № 0166405706 від 23.10.2019 року в частині застосування штрафу у розмірі 21694,09 грн. та пенсі в розмірі 874,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що контролюючим органом до ФОП ОСОБА_1 застосовано подвійне застосування санкцій, що суперечить вимогам чинного законодавства. Так, представник позивача вказав, що відповідачем рішенням № 0166405706 від 23.10.2019 року накладено на ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції за період, за який до платника податків уже було застосовано штрафні санкції та позивачем було сплачено такий штраф у самостійному порядку. Таким чином, враховуючи те, що приписи чинного законодавства не передбачають можливість застосування до підприємця за одне порушення подвійного штрафу, позивач просить скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0166405706 від 23.10.2019 року в частині застосування штрафу у розмірі 21694,09 грн. та пенсі в розмірі 874,70 грн.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представником Головного управління ДПС у Харківській області до суду не надано відзиву на позов, своїм правом на висловлення своєї правової позиції відповідач не скористався.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У період з 23.03.2020 року по 27.03.2020 року суддя Горшкова О.О. перебувала у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області 29.10.2018 року прийнято рішення № 0001955706 про застосування до ФОП ОСОБА_1 санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.12.2016 року по 19.02.2018 року. Сума до сплати - 22568,79 грн. (а.с. 23).
ФОП ОСОБА_1 23.11.2018 року сплачено штрафні санкції за вказаним рішенням від 29.10.2018 року № 0001955706, що підтверджується платіжним дорученням № 123 від 23.11.2018 року (а.с. 25).
В подальшому, ГУ ДФС у Харківській області 05.04.2019 року прийнято рішення № 0040145706 про застосування до ФОП ОСОБА_1 санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.12.2016 року по 19.02.2018 року. Сума до сплати - 22568,79 грн. (а.с. 17).
ФОП ОСОБА_1 на вказане рішення суб'єкта владних повноважень, подала скаргу до ДФС України (а.с. 19).
Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 27.05.2019 року № 24264/6/99-99-11-05-02-25, рішення ГУ ДФС у Харківській області 05.04.2019 року № 0040145706 скасовано та вважається відкликаним (а.с. 20-22).
23.10.2019 року ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення № 0166405706 про застосування до ФОП ОСОБА_1 санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.12.2016 року по 21.05.2019 року в сумі 22340,43 грн., та нараховано пеню у розмірі 877,93 грн.
Позивачем 19.01.2020 року сплачено суму штрафних санкцій у розмірі 649,66 грн. за вказаним рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0166405706, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 19.01.2020 року.
Поряд з цим, позивач звернулась до ДПС України зі скаргою на рішення № 0166405706 від 23.10.2019 року (а.с. 12).
Рішенням ДПС України від 08.01.2020 року № 691/6/99-00-08-06-01-06 роз'яснено заявнику, оскаржуване рішення № 0166405706 від 23.10.2019 року винесено на виконання рішення ДФС про результати розгляду скарги від 27.05.2019 року № 24264/6/99-99-11-05-02-25, яким скасовано рішення ГУ ДФС у Харківській області 05.04.2019 року № 0040145706 та зобов'язано винести і направити нове рішення. Таким чином, питання порушене в скарзі від 02.12.2019 року № 2 вже вирішено по суті, а тому скарга не підлягає розгляду.
Позивач, не погоджуючись з рішенням ГУ ДПС у Харківській області № 0166405706 від 23.10.2019 року, звернувсь до суду із даним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, а також порядок, строки подання звіту до фіскальних органів та його форму визначає та встановлює Закон України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ) та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом № 435 від 14.04.2015 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 № 441 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VІ, платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати. обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VІ, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Так, платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Базу нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування, обліку та звітності встановлено п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ. Відтак, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
З 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Так, згідно з абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ, у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримав дохід (прибуток) у звітному роді або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої ним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ, мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ, максимальна база величини нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Таким чином, з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов'язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницькоїдіяльності.
З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 року №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у п. 2 частини 1 ст. 7 Закону №2464-VІ для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки, визначеної ст. 7 Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VІ).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200,00 гривень.
У 2017 році, за який здійснено нарахування, мінімальний місячний розмір страхового внеску складав 704 гривні, в той час як річний - 8448 грн.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VІ, платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено ст. 9 Закону №2464-VІ. Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VІ фізичні особи - підприємці зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Таким чином граничними термінами сплати ЄСВ є: за І квартал - до 20 квітня, за II квартал - до 20 липня, за ІІІ квартал - до 20 жовтня, за IV квартал - до 20 січня звітного року.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
Згідно п.1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Положеннями підп.2 п.2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Так, як вбачається з рішення ДФС України від 27.05.2019 року № 24264/6/99-99-11-05-02-25, ФОП ОСОБА_1 єдиний внесок за листопад, грудень 2016 року, січень, березень, квітень, липень - вересень, листопад, грудень 2017 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, що слугувало підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та пені від 05.04.2019 року № 0040145706.
Однак, вказане рішення від 05.04.2019 року № 0040145706. було скасовано самим контролюючим органом, оскільки в ньому не вірно визначено період застосування штрафної санкції, що призвело до подвоєння у застосованої штрафної санкції та нарахованої пені.
В подальшому (як вказано в рішенні ДФС України про розгляд скарги від 08.01.2020 року № 691/6/99-00-08-06-04-06), наслідком скасування рішення від 05.04.2019 року № 0040145706 слугувало прийняття контролюючим органом нового рішення від 23.10.2019 року № 0166405706, яке є предметом розгляду даної справи.
Отже, контролюючи орган, виявивши допущену ним помилку в попередньому рішенні від 05.04.2019 року № 0040145706 в частині зазначення періоду застосування штрафної санкції до ФОП ОСОБА_1 , у новому рішенні від 23.10.2019 року № 01664057 мав зазначити вірний період застосування штрафної санкції, а саме - листопад, грудень 2016 року, січень, березень, квітень, липень - вересень, листопад, грудень 2017 року.
Натомість, в оскаржуваному рішенні ГУ ДПС у Харківській області від 23.10.2019 року № 01664057 зазначено період з 22.12.2016 року по 21.05.2019 року, що також суперечить позиції контролюючого органу, викладену в рішенні ДФС України про розгляд скарги від 27.05.2019 року № 24264/6/99-99-11-05-02-25.
Будь-яких доказів щодо обґрунтованості та правомірності нарахування штрафних санкцій та пені саме за період з 22.12.2016 року по 21.05.2019 року (як то, витяг з інтегрованої картки платника податків) відповідачем до суду не надано.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, якого обтяжено обов'язком доказування обґрунтованості прийнятого ним рішення не виконано також вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року по справі № 520/758/2020 щодо надання до суду детального розрахунку до рішення № 0166405706 від 23.10.2019 року в частині застосування штрафу у розмірі 21694,09 грн. та пені в розмірі 874,70 грн. та витяг з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 за період з 2016 року по 2019 рік включно.
Окрім того, суд звертає увагу, що положеннями п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції N 449 не передбачена така підстава для відкликання рішення про застосування штрафних санкцій як помилка контролюючого органу у визначенні періоду застосування штрафної санкції шляхом приведення у відповідність до вимог чинного законодавства інтегрованої картки платника, на що посилалась ДФС України в рішенні від 27.05.2019 року № 24264/6/99-99-11-05-02-25.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0166405706 від 23.10.2019 року в частині застосування штрафу у розмірі 21694,09 грн. та пенсі в розмірі 874,70 грн. є такими, що не відповідає нормам чинного законодавства, не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, призводить до подвоєння сум застосованої штрафної санкції та нарахованої пені, а тому підлягає скасуванню.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення - задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) № 0166405706 від 23.10.2019 року в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 21694,09 грн. та пенсі в розмірі 874,70 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНРКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова