Іменем України
30 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1067/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
12 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Біловодське ОУПФУ), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Біловодського ОУПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії та відмови в зарахуванні позивачу до трудового стажу роботи в Міловському районному комітеті профсоюзу працівників сільського господарства з 13.04.1981 по 27.07.1982 на посаді водія 3 класу;
- зобов'язати Біловодське ОУПФУ зарахувати до трудового стажу позивача період роботи з 13.04.1981 по 27.07.1982 в Міловському районному комітеті профсоюзу працівників сільського господарства на посаді водія 3 класу;
- зобов'язати Біловодське ОУПФУ зробити перерахунок розміру пенсійних виплат та сплатити позивачу пенсійні виплати з моменту набуття ним права на пенсію, включивши до наявного трудового стажу стаж роботи з 13.04.1981 по 27.07.1982 в Міловському районному комітеті профсоюзу працівників сільського господарства на посаді водія 3 класу.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з липня 2018 року перебуває на обліку в Біловодському ОУПФУ як отримувач пенсії за віком. 04.02.2020 звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії, оскільки розрахунок пенсії було здійснено без урахування трудового стажу за період роботи в Міловоському районному комітеті профсоюза працівників сільського господарства з 13.04.1981 по 27.07.1982 на посаді водія 3 класу.
Листом від 19.02.2020 Біловодське ОУПФУ відмовило позивачеві в перерахунку пенсії з урахуванням трудового стажу за період роботи за вказаний вище період в Міловському районному комітеті профсоюза працівників сільського господарства, посилаючись на те, що неможливо зарахувати до трудового стажу без надання уточнюючої довідки період роботи в райкомі профсоюзних працівників сільського господарства з 13.04.1981 по 27.07.1982 у зв'язку з тим, що дата прийняття (зарахування) на роботу та підстава про прийняття (зарахування) на роботу та звільнення з роботи внесено різним кольором (чорнилом), що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Позивач зазначив, що аналіз норм статті 19 Конституції України, статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Тобто основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише в разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявності трудового стажу приймаються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 09.07.2019 у справі № 204/2194/17, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 17.10.2019 у справі № 242/4932/16-а.
В трудовій книжці позивача міститься запис про те, що він з 13.04.1981 на підставі наказу від 13.04.1981 № 4 прийнятий на роботу в Міловський районний комітет профсоюзу працівників сільського господарства водієм 3 класу та 27.07.1982 на підставі наказу № 7 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням. Записи про спірний період роботи здійснені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та засвідчені відповідними печатками підприємства, дефектів вчинення не мають. Те, що запис про прийняття на роботу та запис про звільнення з роботи здійснено різним кольором (чорнилом), не може бути підставою для відмови позивачеві у включенні до трудового стажу спірного періоду роботи.
Відтак, на думку позивача, відповідачем під час здійснення розрахунку розміру пенсійних виплат позивача безпідставно не включено до його трудового стажу спірні періоди роботи.
Ухвалою суду від 13.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).
Ухвалою суду від 30.03.2020 відповідь на відзив повернуто позивачеві без розгляду.
23.03.2020 за вх. № 11346/2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 30-31), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.
На зворотному боці заяви про призначення пенсії від 12.07.2018 міститься запис, в якому заявник повідомлений про те, що періоди роботи з 13.04.1981 по 27.07.1982 не будуть зараховані до страхового стажу у зв'язку з неможливістю надання уточнюючої довідки.
Згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що в разі коли в трудовій книжці відсутні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх використання та інші документи, що містять відомості про період роботи.
До загального стажу роботи не враховано період роботи за записами трудової книжки з 13.04.1981 по 27.07.1982 в райкомі профсоюзу працівників сільського господарська у зв'язку з тим, що в трудовій книжці дати та підстави прийняття (зарахування) на роботу та звільнення з роботи внесені різним кольором (чорнилами). Тобто, підстав для зарахування цього періоду до роботи у відповідача не було, та призначено пенсію за віком, загальний страховий стаж 40 років 08 місяців 19 днів (протокол № 169563 (490) від 16.07.2018).
04.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою довільної форми, в якій просив здійснити перерахунок призначеної пенсії із включенням до трудового стажу періоду роботи в Міловському районному комітеті профспілки з 13.04.1981 по 27.07.1982 на посаді водія 3 класу. Позивач не звертався з заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка.
З посиланням на статтю 44 Закону № 1058, пункти 1.1, 2.7, 4.1 Порядку № 22-1 відповідач зазначив, що рішення по суті щодо перерахунку пенсії не приймалося, а лист від 19.02.2020 № 21/Л-14 має роз'яснювальний характер та не може тягнути для позивача правових наслідків.
На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером за віком, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорту громадянина України (арк. спр. 5-6), картки платника податків (арк. спр. 6), пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 25.07.2018 (арк.спр. 7).
12.07.2018 позивач звернувся до Біловодського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, зареєстрованою за № 490, до якої додав, зокрема, трудову книжку (арк.спр. 18-19).
На зворотному боці заяви від 12.07.2018 позивач власноруч зазначив, що повідомлений про те, що період роботи з 13.04.1981 по 27.07.1982 не буде враховано до розрахунку пенсії у зв'язку з неможливістю надати уточнюючу довідку (арк.спр. 18 зв.).
Відповідно до протоколу від 16.07.2018 № 490 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 12.07.2018 (арк.спр. 20).
З розрахунку стажу ОСОБА_1 , який наявний в матеріалах пенсійної справи, слідує, що загальний стаж позивача становить 40 років 8 місяців 19 днів, в тому числі військова служба - 1 рік 11 місяців 24 дні, страховий стаж з 01.07.2000 - 17 років 9 місяців 6 днів, загальний стаж (після 2004 року) - 14 років 3 місяці 6 днів; колгоспний стаж - труд. 1085 - 3 роки 6 місяців 18 днів. До загального стажу враховано періоди: з 15.05.1975 по 30.10.1976 - 1 рік 5 місяців 16 днів; з 31.10.1976 по 24.10.1978 (військова служба) - 1 рік 11 місяців 24 дні; з 24.01.1979 по 17.03.1979 - 0 років 1 місяць 24 дні; з 22.03.1979 по 06.04.1981 - 2 роки 0 місяців 15 днів; з 02.08.1982 по 15.02.1996 - 13 років 6 місяців 14 днів; з 15.03.1996 по 31.12.1996 (колгосп) - труд. 202; з 01.01.1997 по 31.12.1997 (колгосп) - труд. 239; з 01.01.1998 по 31.12.1998 (колгосп) - труд. 228; з 01.01.1999 по 31.12.1999 (колгосп) - труд. 273; з 01.01.2000 по 09.04.2000 (колгосп) - труд. 143; з 10.04.2000 по 30.06.2000 - 0 років 2 місяці 22 дні; з 01.07.2000 по 31.12.2003 - 3 роки 6 місяців 0 днів; з 01.01.2004 по 16.02.2004 - 0 років 1 місяць 16 днів; з 01.03.2004 по 24.01.2005 - 0 років 10 місяців 24 дні; з 01.02.2005 по 22.02.2006 - 1 рік 0 місяців 22 дні; з 01.03.2006 по 18.03.2006 - 0 років 0 місяців 18 днів; з 01.04.2006 по 24.02.2007 - 0 років 10 місяців 24 дні; з 01.03.2007 по 24.02.2010 - 2 роки 11 місяців 24 дні; з 01.03.2010 по 28.01.2011 - 0 років 10 місяців 28 днів; з 01.02.2011 по 31.05.2018 - 7 років 4 місяці 0 днів (арк. спр. 21).
04.02.2020 позивач звернувся до Біловодського ОУПФУ із заявою довільної форми, в якій просив здійснити перерахунок призначеної пенсії із включенням до трудового стажу періоду роботи в Міловському районному комітеті профспілки з 13.04.1981 по 27.07.1982 на посаді водія 3 класу, зазначивши, що в липні 2018 року Біловодським ОУПФУ призначена пенсія за віком заявнику. Проте розрахунок пенсії було здійснено без урахування трудового стажу роботи в Міловському районному комітеті профспілки з 13.04.1981 по 27.07.1982 на посаді водія 3 класу, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. Просив надати відповідь на заяву в установлений діючим законодавством строк особисто заявнику або надіслати на поштову адресу місця проживання (арк.спр. 22).
Листом від 19.02.2020 № 21/Л-14 відповідач повідомив позивача, що неможливо врахувати до трудового стажу без надання уточнюючої довідки період роботи в райкомі профспілкових працівників сільського господарства з 13.04.1981 по 27.07.1982 у зв'язку з тим, що дата прийняття (зарахування) на роботу та підстава про прийняття (зарахування) на роботу та звільнення з роботи внесено різним кольором (чорнилом), що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (арк.спр. 28).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом
Відповідно до статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058).
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не звертався з заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка і тому рішення по суті заяви щодо перерахунку пенсії не приймалося, лист носить рекомендаційний характер та не тягне правових наслідків для позивача, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що заяву позивача від 04.02.2020 розглянуто відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надано лист - відповідь.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Зазначена норма кореспондується з п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), відповідно до якої заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до пункту розділу 1.5. розділу І Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Форма і зміст заяви затверджена Порядком № 22-1 (додаток № 3).
Згідно з абзацом 5 пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Документи, необхідні для перерахунку пенсії, наведені в розділі ІІ Порядку № 22-1.
Відповідно до пункту 4.1 розділу І Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1).
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Згідно з пунктом 4.7. розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як свідчать матеріали справи, позивач 04.02.2020 звернувся до пенсійного органу із заявою довільної форми, яка містила вимоги про перерахунок пенсії та про період, який, на думку позивача, має бути врахований до страхового стажу.
Тобто, в межах спірних правовідносин йдеться про перерахунок раніше призначеної пенсії, тобто вид пенсії не змінюється, і позивач звернувся до відповідача з заявою довільного зразка, яка містить всі необхідні дані для здійснення такого перерахунку пенсії, як просив позивач.
Таким чином, заяву позивача розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідачем не приймалося, а від 19.02.2020 № 21/Л-14 дійсно має роз'яснювальний характер та не тягнуть для позивача правових наслідків, проте в цьому листі вирішено питання про відсутність, на думку відповідача, в позивача права на перерахунок пенсії у зв'язку з неналежними записами у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, і не зазначено про необхідність звернення з заявою про перерахунок пенсії встановленого Порядком № 22-1 зразка.
Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17 зроблено висновок, що «зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови».
Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача зробити перерахунок розміру пенсійних виплат та сплатити позивачу пенсійні виплати з моменту набуття ним права на пенсію задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 211/5254/16-а (провадження № К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі № 132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідач як уповноважений орган не прийняв рішення за заявою позивача, а суд не може спонукати відповідача прийняти рішення саме про перерахунок пенсії і саме з конкретної дати, тому зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту порушеного права позивача, визнати протиправною бездіяльність Біловодського ОУПФУ щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.02.2020, зобов'язати відповідача повторно розглянути зазначену заяву з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, тому суд наділений повноваженнями викласти правові висновки в мотивувальній частині рішення, надавши оцінку доводам відповідача, викладеним у листі - відповіді від 19.02.2020 № 21/Л-14, і такі правові висновки мають бути враховані відповідачем при розгляді заяви позивача.
Так, щодо доводів відповідача, викладених у листі від 19.02.2020 № 21/Л-14 стосовно неможливості врахування до трудового стажу без надання уточнюючої довідки періоду роботи в райкомі проспілкових працівників сільського господарства з 13.04.1981 по 27.07.1982 у зв'язку з тим, що дата прийняття (зарахування) на роботу та підстава про прийняття (зарахування) на роботу та звільнення з роботи внесено різним кольором (чорнилом), що не відповідає вимогам Інструкції № 58, суд зазначає таке.
Розрахунком стажу ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах пенсійної справи, підтверджується, що період роботи з 13.04.1981 по 27.07.1982 не враховано до страхового стажу (арк.спр. 21).
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (далі - Інструкція № 58), на який посилається відповідач, встановлено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Разом з тим, суд зауважує, що спірний запис до трудової книжки позивача внесено у 1981 - 1982 роках, тому вимоги Інструкції № 58 до спірних правовідносин не застосовні.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Трудова книжка НОМЕР_3 , видана на ім'я ОСОБА_1 15.10.1976, містить такі записи щодо спірного періоду роботи:
13.04.1981 - райком проспілки працівників с/г-ва, прийнятий на роботу в якості водія 3 класу, наказ від 13.04.1981 № 4;
27.07.1982 - звільнений згідно статті 38 КЗпП УРСР, наказ від 27.07.1982 № 7 (арк.спр. 9).
Суд зауважує, що в даному випадку записи у трудовій книжці виконані акуратно, без дефектів, містять печатки та підписи посадових осіб, при цьому виконання деяких записів у трудовій книжці чорнилами різного кольору не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, тому спірний період має бути зарахований позивачеві до загального страхового стажу.
Такий правовий висновок в повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41247269, місцезнаходження: 92800, Луганська область, м. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 лютого 2020 року (вхідний № 21/Л-14 від 05 лютого 2020 року) про перерахунок пенсії та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду.
Зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2020 року (вхідний № 21/Л-14 від 05 лютого 2020 року) про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, та зарахуванням до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 13 квітня 1981 року по 27 липня 1982 року на підставі трудової книжки НОМЕР_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя А.Г. Секірська