Іменем України
17 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6/20
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Шляхтун М.М.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідачів - не прибули
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом
адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - І відповідач), Головного управління ДФС у Луганській області (ІІ - відповідач), в якому представник позивача просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі;
- стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року в сумі 53527,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 360/2251/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про скасування наказів та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку позовні вимоги задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 06 травня 2019 року № 809-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 06 травня 2019 року № 155-0 «Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки»;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 07 травня 2019 року;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 травня 2019 року у розмірі 67851,90 грн.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15078,20 грн допущено до негайного виконання.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області залишено без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 360/2251/19 залишено без змін.
Наказом Державної фіскальної служби України від 12 грудня 2019 року № 2021-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 06 травня 2019 року № 809-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 07 травня 2019 року.
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 16 грудня 2019 року № 918-о оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 12 грудня 2019 року № 2021-о та скасовано пункт 1 наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 06 травня 2019 року № 155-о.
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 23 грудня 2019 року № 934-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 та визначення його робочого місця» визначено, що ОСОБА_1 приступив до роботи на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 23 грудня 2019 року. З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 24 грудня 2019 року.
В порушення вимог статей 370-372 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 235 Кодексу законів про працю України рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 360/2551/19 в частині поновлення на посаді І відповідачем негайно виконано не було.
За змістом статті 236 Кодексу законів про працю України рішення в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За розрахунком позивача розмір середнього заробітку за час затримки поновлення на роботі за період з 13 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року складає 53527,61 грн.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.
Головне управління ДФС у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 24 січня 2020 року за № 151/9/12-32-00, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 38-41).
Заперечуючи проти позову, ІІ відповідач зазначив, що з аналізу норми статті 236 Кодексу законів про працю України вбачається, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою. При цьому обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. Тобто за правилами статті 236 Кодексу законів про працю України на власника (мається на увазі підприємство, роботодавець) може бути покладений обов'язок по виплаті працівникові середнього заробітку лише за наявності вини. Відповідно підпункту 18 пункту 11 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, право призначення на посади заступників керівників територіальних органів належить голові Державної фіскальної служби України. Згідно з підпунктом 1.1.2 підпункту 1.1 Порядку призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників Номенклатури Голови Державної фіскальної служби України, затвердженого наказом ДФС України від 15 червня 2017 року № 421 «Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі України» до Номенклатури посад Голови Державної фіскальної служби України, призначення та переведення на які та звільнення з яких проводиться Головою Державної фіскальної служби України, належать керівники та заступники керівників територіальних органів Державної фіскальної служби України. Посада першого заступника керівника територіальних органів Державної фіскальної служби України, яку займав ОСОБА_1 , належить до номенклатури посад Голови Державної фіскальної служби України, відтак Головне управління ДФС у Луганській області не могло самостійно прийняти рішення про поновлення позивача на посаді. Оскільки затримка у виконанні рішення відбулась з боку Державної фіскальної служби України, відтак витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання повинна нести саме Державна фіскальна служба України.
Наказом Державної фіскальної служби України від 12 грудня 2019 року № 2021-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 07 травня 2019 року. При цьому, наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 23 грудня 2019 року № 934-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 та визначення його робочого місця» видано на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 12 грудня 2019 року № 2021-о. Таким чином, наказ Головного управління ДФС у Луганській області був похідним від наказу Державної фіскальної служби України. За таких обставин, висновок про наявність вини Головного управління ДФС у Луганській області в затримці поновлення позивача на посаді зроблений бути не може. У зв'язку з цим, ІІ відповідач вважає, що Головне управління ДФС у Луганській області не може нести відповідальність та негативні наслідки за діяння (дію чи бездіяльність) іншого уповноваженого органу. Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Днем видання наказу Державної фіскальної служби України про поновлення позивача на роботі є 12 грудня 2019 року. Викладене, на думку ІІ відповідача, свідчить про неправильне обчислення позивачем періоду затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, а саме до 22 грудня 2019 року.
Ухвалою від 08 січня 2020 року про відкриття провадження у справі вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (арк. спр. 28-30).
Ухвалами від 19 лютого 2020 року:
відзив на позовну заяву без дати та номеру у справі за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повернуто Державній фіскальній службі України без розгляду (арк. спр. 55-60, 65-66);
закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 17 березня 2020 року о 14 год. 30 хв. (арк. спр. 68).
У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином (арк. спр. 73, 74, 75), представник позивача просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 76), відповідачі причину неявки представників у судове засідання не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 360/2251/19 за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку позовні вимоги задоволені повністю (арк. спр. 5-10):
визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 06 травня 2019 року № 809-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 06 травня 2019 року № 155-о «Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки»;
поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 07 травня 2019 року;
стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 травня 2019 року по 12 вересня 2019 року у розмірі 67851,90 грн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 15078,20 г рн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 360/2251/19 залишено без змін (арк. спр. 11-15).
Наказом Державної фіскальної служби України від 12 грудня 2019 року № 2021-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » (арк. спр. 16) на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 360/2251/19:
скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 06 травня 2019 року № 809-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 07 травня 2019 року;
уповноважено начальника Головного управління ДФС у Луганській області (або особу, яка виконує його обов'язки) здійснити стосовно першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області Альошкіна В.С. заходи щодо забезпечення його працевлаштування відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України.
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 23 грудня 2019 року № 934-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 та визначення його робочого місця» (арк. спр. 18) серед іншого вирішено:
вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до роботи на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 23 грудня 2019 року;
визначити робоче місце першому заступнику начальника Головного управління ДФС у Луганській області Альошкіну Валерію Сергійовичу за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, каб. 204.
Вирішуючи адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України (тут і надалі посилання на норми Кодексу законів про працю України наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України).
Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов'язковими та виконуються негайно. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Вищевказана стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема щодо пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
ОСОБА_1 поновлений на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 23 грудня 2019 року після видання наказу Державної фіскальної служби України від 12 грудня 2019 року № 2021-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » та наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 23 грудня 2019 року № 934-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 та визначення його робочого місця». При цьому, виключно після видання наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 23 грудня 2019 року № 934-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 та визначення його робочого місця» у позивача з'явилась можливість приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Таким чином, у межах спірних правовідносин має місце затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі через протиправну бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав, передбачених статтею 236 Кодексу законів про працю України, для оплати позивачу вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.
Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд виходить з такого.
Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).
Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.
Згідно з довідкою Головного управління ДФС у Луганській області від 17 січня 2020 року № А-15/14/12-32-05-02-23 та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 360/2251/19 середньоденна заробітна плата позивача становить 753,91 грн (арк. спр. 5-10, 47).
Період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, у межах спірних правовідносин становить з 13 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року.
У періоді затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 13 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року був 71 робочий день (у вересні 2019 року 12 робочих днів, у жовтні 2019 року - 22 робочих дня, у листопаді 2019 року - 21 робочий день, у грудні 2019 року - 16 робочих днів (згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 р. № 7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році» робочий день вівторка 31 грудня перенесений на суботу 28 грудня)).
Таким чином, середня заробітна плата за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року складає 53527,61 грн (71 робочий день х 753,91 грн (середньоденна заробітна плата) = 53527,61 грн).
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Таким чином, Головне управління ДФС у Луганській області як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язане виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року в сумі 53527,61 грн, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду в частині виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за один місяць у розмірі 16586,02 грн (22 робочих дні у жовтні 2019 року х 753,91 грн (середньоденна заробітна плата) = 16586,02 грн) підлягають негайному виконанню.
Суд відхиляє аргумент Головного управління ДФС у Луганській області щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, оскільки виплата заробітної плати позивачу проводиться Головним управлінням ДФС у Луганській області як першому заступнику начальника. При цьому не має значення, що призначення його на посаду належить до компетенції голови Державної фіскальної служби України.
Враховуючи, що оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення працівника на роботі за своєю суттю є компенсацією середнього заробітку, то вона підлягає стягненню з органу, у відносинах публічної служби з яким перебуває позивач, тобто з Головного управління ДФС у Луганській області.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський район, Львівська площа, буд. 8), Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 вересня 2019 року по 22 грудня 2019 року в сумі 53527,61 грн (п'ятдесят три тисячі п'ятсот двадцять сім грн 61 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за один місяць у розмірі 16586,02 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн 02 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 27 березня 2020 року.
Суддя Т.І. Чернявська