27 березня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1866/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Мензак Юлія Юлійовича (вул. Головна, 43, с. Квасово, Берегівського району, Закарпатської області, 90264) до Берегівської міської ради (вул. Б. Хмельницького, 7, м. Берегово, Закарпатська область, 90202, ЄДРПОУ 04053683) про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника Мензак Юлія Юлійовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Берегівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить: 1) зобов'язати Берегівську міську раду в порядку, визначеному статтею 122 Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність і прийняти рішення по суті заяви; 2) стягнути на користь позивача судові витрати; 3) зобов'язати Берегівську міську раду подати звіт щодо виконання рішення, при цьому, встановити строк у 20 днів з дня набрання рішенням законної сили для подання звіту.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження вручена відповідачу 14 січня 2020 року, однак відзиву на позовну заяву до суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, ОСОБА_1 звернувся до Берегівської міської ради із заявою від 24.09.2019 року, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, за адресою АДРЕСА_2 .
Листом від 21 листопада 2019 року Берегівська міська рада повідомила позивача, що проект рішення розроблений, однак він не вноситиметься до порядку денного засідання Берегівської міської ради. Вказано також, що отримано повідомлення про те, що ОСОБА_1 замовлено виготовлення документації із землеустрою та укладений відповідний договір на виконання робіт, а також те, що рішенням Берегівської міської ради від 01.12.2017 р. № 963 вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою за вказаною адресою іншій особі.
Вважаючи бездіяльність Берегівської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення по суті заяви у встановлений законом місячний строк протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
За приписами статей 142 - 145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Виходячи із змісту ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, у порушення ст. 122 ЗК України, Берегівська міська рада не прийняла рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Листом відповідач зазначив, що проект рішення, який уже розроблений, не вноситиметься до порядку денного засідання міської ради.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Європейський?суд?з?прав?людини у справі «Іатрідіс проти Греції» зазначив, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994 року (п.42) та рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007 року (пп. 49-62).
Будь-яке втручання державного органу на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу; необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (пп. 69,73 рішення Європейського?суду?з?прав?людини у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» від 23.09.1982 року). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (п. 50 рішення Європейського?суду?з?прав?людини у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року).
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.
У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб'єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Зазначивши у прохальній частині позовної заяви про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем не виконане, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути судовий збір та 5 000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., відповідно до квитанції від 18 грудня 2019 року.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Що стосується витрат на правому допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог цієї норми позивач подав копії: договору про надання послуг представника в адміністративній справі від 12 грудня 2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 2019/12/12-01 від 12 грудня 2019 року, розрахунок гонорару за надання правової допомоги від 12 грудня 2019 року, що складається з виконаних дій, а саме: правовий аналіз наданих клієнтом пояснень, усні консультації клієнта (3 год.) - 1, 500 грн., аналіз судової практики стосовно ситуації, описаної клієнтом (3 год.) - 1, 500 грн., підготовка адміністративного позову ( 4 год.) - 2 000 грн.
Як видно із поданих позивачем документів, розмір судових витрат позивача за надання правової (правничої) допомоги у цій справі становить 5 000,00 грн., який здійснено у відповідності до погодинної ставки за наданні послуги, що становить вартість 1 години 500 грн.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши договір про надання послуг представника в адміністративній справі, судом встановлено, що відповідно до ст. 7 Реквізити Сторін, адвокатом зазначено р/р № НОМЕР_2 в Берегівському відділенні ЗРУ ПАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 312378, код ЗКПО 3225321474, однак квитанція до прибуткового касового ордера складена у довільній формі адвокатом Мензак Ю.Ю.
З аналізу ст. 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом у вигляді правового аналізу наданих клієнтом пояснень, усні консультації клієнта (3 год.) - 1, 500 грн., аналіз судової практики стосовно ситуації, описаної клієнтом (3 год.) - 1, 500 грн., підготовка адміністративного позову (4 год.) - 2 000 грн., суд вважає завищеним, оскільки у Єдиному державному реєстрі судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в т.ч. рішення Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Суд звертає увагу, що доданий розрахунок не свідчить про факт виконаних адвокатом робіт. Крім того, такий розрахунок та вартість 1 години роботи адвоката не визначена укладеним договором про надання послуг представника в адміністративній справі.
Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не підтверджені належними доказами та не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 5 000,00 грн., не підлягають задоволенню.
Отже, дослідивши обставини справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, та враховуючи те, що відзив на позовну заяву відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Мензак Юлія Юлійовича (вул. Головна, 43, с. Квасово, Берегівського району, Закарпатської області, 90264) до Берегівської міської ради (вул. Б. Хмельницького, 7, м. Берегово, Закарпатська область, 90202, ЄДРПОУ 04053683) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Берегівську міську раду в порядку, визначеному ст. 122 Земельного Кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність і прийняти рішення по суті заяви.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради (вул. Б. Хмельницького, 7, м. Берегово, Закарпатська область, 90202, ЄДРПОУ 04053683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) сплачений відповідно до квитанцій від 18.12.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець