27 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/200/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу без повідомлення (виклику) осіб за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним й скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника Зименка В . І., звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області №11-10137/14-19-СГ від 26.12.2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, розмір земельної ділянки 8,30 га, кадастровий номер 3520582000:02:000:3094, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резерві за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, Вищеверещаківська сільська рада, за межами населеного пункту, розмір земельної ділянки 8,30 га, кадастровий номер 3520582000:02:000:3094, та надати ОСОБА_1 земельну ділянку у власність з кадастровим номером 3520582000:02:000:3094;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву довіреної особи ОСОБА_1 ОСОБА_4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резерві за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, Вищеверещаківська сільська рада, за межами населеного пункту, розмір земельної ділянки 8,30 га, кадастровий номер земельної ділянки 3520582000:02:000:3094, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивачкою у встановленому законодавством порядку, було здійснено розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 8,30 га, із кадастровим номером 3520582000:02:000:3094, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка розташована на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Зазначав, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про затвердження даного проекту землеустрою, додавши усі необхідні документи. Однак, відповідач наказом від 26.12.2019 р. №11-10137/14-19-СГ відмовив у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, посилаючись на ч.5 ст.22 Земельного кодексу України. Позивачка вважає, що оскаржуваний наказ прийнято всупереч чинного законодавства України, оскільки нею виконанні всі вимоги передбаченні законодавством для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання цієї земельної ділянки у власність.
Ухвалою судді від 31.01.2020 року позовна заява залишена без руху (а.с.110).
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 24.02.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб (а.с.216-217).
Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач) в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.221-225), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем наказу, оскільки відповідно до статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Таким чином, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
Представник позивачки надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач у відзиві посилається не те, що статтею 81 ЗК України передбачений порядок набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення іноземними громадянами, однак він стосується лише набуття іноземцями права власності на таку земельну ділянку виключно в порядку процедури спадкування, яка не включає в себе порядок розроблення та затвердження проекту землеустрою шляхом винесення уповноваженим органом виконавчої влади відповідних рішень, при цьому відповідачем взагалі не враховано свій наказ від 07.05.2019 р. №11-2249/14-19-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою прийнятий з урахуванням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року по справі №1140/2962/18, який був та є в складі наданого проекту землеустрою, а також не враховані рішення попередніх судів та чине законодавство України (а.с.230-233).
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року по справі №1140/2962/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, викладену у листі № В-13355/0-6936/0/17-18 від 19 жовтня 2018 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву довіреної особи ОСОБА_1 ОСОБА_4 про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (земельної частки (паю)) у власність, загальною площею 8,3 умовних кадастрових гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення запасу або резервного фонду державної власності на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (а.с.18-23).
Вказане рішення 15.03.2019 року набрало законної сили.
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року у справі №1140/2962/18 відповідачем видано наказ №11-2249/14-19-СГ від 07.05.2019 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.41).
На підставі отриманого наказу №11-2249/14-19-СГ від 07.05.2019 р. позивачем укладено договір №0032 від 14.06.2019 р. з ФОП ОСОБА_5 на виконання робіт по розробці документації із землеустрою. Виконавцем за договором був розроблений та погоджений проект землеустрою (а.с.137-204).
На підставі зазначеного проекту землеустрою відділом в Олександрівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.09.2019 р. здійснена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:3094, що підтверджується Витягом з Держаного земельного кадастру (а.с.205).
Позивач звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 3520582000:02:000:3094 до якої долучений примірник проекту землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру.
Наказом від 26.12.2019 №11-10137/14-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач) відмовило у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, пославшись на ч.5 ст.22 Земельного кодексу України (надалі спірний наказ, а.с.14).
Отже, законність зазначеного наказу та зобов'язання затвердити проект землеустрою є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб'єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина 15 статті 186 ЗК України).
Частиною 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Так, відмовляючи позивачу у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки відповідач в наказі №11-10137/14-19-СГ від 26.12.2019 року посилався на вимоги ч.5 ст.22 Земельного кодексу України (а.с.14).
Частиною 5 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Судом встановлено, що на підставі рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01.06.2016 р. за ОСОБА_1 визнано у порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) згідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай), розташованої на території Вищеверещаківської сільської ради, що належали ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15-17).
При цьому, суд у рішенні чітко вказав, що на момент смерті ОСОБА_6 не належала земельна ділянка, а право на неї, згідно сертифікатів на право на земельну частку (пай), а тому позивач ( ОСОБА_1 ) має право успадкувати лише право на таку земельну частку (пай), а не право власності. Позивач, у разі визнання за нею права на земельну частку (пай), згідно сертифікату, матиме можливість отримати земельну ділянку (а.с.15-17, 62-63).
Суд звертає увагу, що суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі ст.80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, враховуючи зміст частини другої статті 81 та інших норм ЗК України, суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Проте, за змістом частини 4 статті 81 та статті 145 ЗК України допускається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення ці особи також мають право набувати, проте лише у спадщину, і протягом року зобов'язані їх відчужити, оскільки успадковані земельні ділянки сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у приватній власності осіб без громадянства або іноземних громадян. У разі невиконання цієї вимоги настають передбачені пунктом "д" статті 143 ЗК України наслідки, а саме: право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене за рішенням суду.
Також, згідно статті 125 ЗК України право власності виникає після одержання спадкоємцем земельної ділянки документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.
Таким чином, суд вважає, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть без будь яких обмежень оформити державний акт на право приватної власності на земельну ділянку з метою його подальшого відчуження.
Також, відмовляючи у затвердженні документації із землеустрою відповідач взагалі не надав оцінку поданих документів.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем у порушення вимог Земельного Кодексу України не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправний.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та зобов'язати повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання її у власність з урахуванням висновків суду.
Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного наказу, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резерві за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, Вищеверещаківська сільська рада, за межами населеного пункту, розмір земельної ділянки 8,30 га, кадастровий номер 3520582000:02:000:3094, та надати ОСОБА_1 земельну ділянку у власність з кадастровим номером 3520582000:02:000:3094, суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню через наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його затвердженні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити проект землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити або не затвердити (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Правова оцінка спірного наказу стосувалася лише мотиву щодо передачі земель сільськогосподарського призначення у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам, при цьому, суд не досліджує, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Станом на день розгляду справи суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов'язання повторно розглянути заяву позивача. Крім того, суд зауважує, що в у четвертій позовній вимозі представником позивачки також зазначено про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання у власність земельної ділянки, які також є виключною дискрецією відповідача, а тому не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання (заяву) довіреної особи позивачки про затвердження проекту землеустрою.
Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19 (адміністративне провадження №К/9901/22169/19).
Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного наказу та зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Частинами 1 та 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. А при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позовні вимоги в задоволені яких відмовлено, є похідними від основної позовної вимоги, яка задоволена в повному обсязі, на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25006; ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправним й скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-10137/14-19-СГ від 26.12.2019 щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву довіреної особи ОСОБА_1 ОСОБА_4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резерві за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, Вищеверещаківська сільська рада, за межами населеного пункту, розмір земельної ділянки 8,30 га, кадастровий номер земельної ділянки 3520582000:02:000:3094 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНН НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030; код ЄДРПОУ 39767636).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук