Дата документу 17.03.2020 Справа № 310/1303/20
Єдиний унікальний №310/1303/20 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1 Провадження №11-сс/807/342/20 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
17 березня 2020 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с.Окули Гольського району Грузія, громадянина України,
який має професійно-технічну освіту, не працює, зареєстрований та
проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше судимого:
20 листопада 1997 року Бердянським міським судом Запорізької області
за ч.1,2 ст.141, ст.42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
21 грудня 2001 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.342, ч.1 ст.345, ст.42 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком
Бердянського міського суду Запорізької області від 20 листопада 1997 року до
2 років позбавлення волі суворого режиму. Початок строку 25 червня
2001 року;
26 березня 2003 року Оріхівським районним судом Запорізької області
за ст.391, ст.71 КК України до 1 року 9 місяців позбавлення волі;
20 вересня 2005 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької
області за ч.2 ст.186, ст.395, ст.70, ст.72 КК України до 5 років позбавлення волі. Початок строку 28 листопада 2004 року;
02 квітня 2012 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької
області за ч.2 ст.286 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням
права керувати транспортними засобами на 3 роки,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень,
передбаченого ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8
підозрюваного - ОСОБА_6 - у режимі відеоконференції з
приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 , звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2020 року, якою клопотання старшого слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізької області ОСОБА_9 задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 19 лютого 2020 року по 18 квітня 2020 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри, тим, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що прокурор не довів і не надав слідчому судді доказів того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя необґрунтовано не застосував до ОСОБА_6 запобіжний захід більш м'який ніж тримання під вартою, наприклад домашній арешт.
Слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_6 має місце реєстрації та міцні соціальні зв'язки, не має наміру ухилятись від органів досудового розслідування/суду та перешкоджати встановленню істини по справі, знищити чи сховати будь-які докази, незаконно впливати на потерпілих, свідків чи інших учасників у кримінальному провадженні. Не доведено реальне існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді, 21 лютого 2020 року до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020080130000450, внесеному до ЄРДР 19 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
У клопотанні зазначено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
14 лютого 2020 року приблизно о 19:00 годині, знаходячись в офісному приміщенні в будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 діючи умисно за попередньою змовою між собою та з невстановленими на даний час особами, маючи на меті заволодіння чужим майном, напали на потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , та висловлюючи їм погрози вбивством, тобто погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я осіб, які зазнали нападу, супроводжуючи свої дії нанесенням потерпілим ударів руками, ногами та гумовою палицею по голові, тулубу та нижніх кінцівках, заволоділи майном, яке належить потерпілим, а саме: потерпілому ОСОБА_16 - мобільним телефоном iPhone X 64Gb вартістю 13 000 гривень та грошовими коштами у сумі 1100 гривень, а всього на суму 14 100 гривень; потерпілому ОСОБА_13 - мобільним телефоном iPhone X 64Gb вартістю 19000 гривень та грошовими коштами у сумі 2000 гривень, а всього на суму 21 000 гривень; потерпілому ОСОБА_14 - мобільним телефоном iPhone X 64Gb вартістю 19000 гривень та грошовими коштами у сумі 700 гривень, а всього на суму 19 700 гривень;потерпілому ОСОБА_15 грошових коштів у сумі 1000 гривень, а всього на загальну суму 55 800 гривень.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.187 КК України, а саме, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Крім того 14 лютого 2020 року приблизно о 19 годині 10 хвилин, знаходячись у офісному приміщенні, розташованому в будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою між собою та з невстановленими на даний час особами, з корисливих мотивів, застосовуючи фізичний вплив, всупереч волі потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , зачинили останніх у вказаному офісному приміщенні, позбавивши їх свободи переміщення, де продовжуючи свої злочинні дії, стали застосовувати до них фізичне насильство, яке виразилось в нанесенні потерпілим чисельної кількості ударів руками, ногами та гумовою палицею по голові, тулубу та нижніх кінцівках, чим заподіяли їм фізичні страждання, після чого продовжували тримати потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 проти їх волі у вказаному приміщенні до 09 години 15 лютого 2020 року, тобто протягом тривалого часу, чим незаконно позбавили їх волі.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі, вчинене щодо двох чи більше осіб, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.
Крім того, 14 лютого 2020 року приблизно о 19 годині 15 хвилин, знаходячись у офісному приміщенні, розташованому у будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та невстановлені на даний час особи, маючи єдиний умисел і переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом вимагання, діючи умисно, узгоджено, за попередньою змовою між собою, пред'явили потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 незаконні вимоги передачі їм грошових коштів, а саме: потерпілому ОСОБА_12 незаконну вимогу передачі грошових коштів у сумі 900 000 гривень; потерпілому ОСОБА_13 незаконну вимогу передачі грошових коштів у сумі 480 000 гривень; потерпілому ОСОБА_14 незаконну вимогу передачі грошових коштів у сумі 750 000 гривень; потерпілому ОСОБА_15 незаконну вимогу передачі грошових коштів у сумі 250 000 гривень, висловлюючи потерпілим в разі їх відмови погрози вбивством.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.189 КК України, а саме вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднана з погрозою вбивства.
Крім того, 14 лютого 2020 року о 20:00 годині, знаходячись у офісному приміщенні, розташованому у будинку АДРЕСА_2 , у ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та невстановлених на даний час осіб, виник умисел на незаконне заволодіння автомобілем «ВАЗ 21010», який належить ОСОБА_12 , автомобілем «Mitsubishi Lancer-X», який належить ОСОБА_14 , автомобілем «BMW 5», який належить ОСОБА_13 та автомобілем «ВАЗ 21099», який належить ОСОБА_15 .
Після цього в період часу з 23:00 години 14 лютого 2020 року до 03:00 години 15 лютого 2020 року, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та невстановлені на даний час особи, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно за попередньою змовою між собою, незаконно заволоділи транспортними засобами: автомобілем «ВАЗ 21010», який належить потерпілому ОСОБА_12 , автомобілем «Mitsubishi Lancer-X», який належить потерпілому ОСОБА_14 , автомобілем «BMW 5», який належить потерпілому ОСОБА_13 та автомобілем «ВАЗ 21099», який належить потерпілому ОСОБА_15 .
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
19 лютого 2020 року о 07 годині 20 хвилин у порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.189 КК України, та в той же день останньому повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.189, ч.2 ст.187, ч.2 ст.289 КК України.
Заслухавши доповідь судді; захисника - адвоката ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_6 , на підтримання апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і наполягав на законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, слідчого думка прокурора, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому правопорушеннях, а також конкретні обставини вказаних кримінальних правопорушень.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень.
Обґрунтованість підозри підтверджується відомостями: з протоколів прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 лютого 2020 року ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ; з протоколу огляду місця події від 19 лютого 2020 року; показаннями потерпілих від 19 лютого 2020 року ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 від 19 лютого 2020 року висновками експерта №№42,43,44,45 від 19 лютого 2020 року.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murreyv. theUnitedKingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom»)).
Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.
Доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому правопрушень, є передчасними та мають перевірятися в ході досудового росзілідування в установленому законом порядку та оцінюватись у сукупності з іншими доказами.
Посилання захисника на договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_15 та ОСОБА_20 , на думку колегії суддів не спростовують обгрунтованості підозри, з огляду на показання самого потерпілого ОСОБА_21 про те, що вказаний договір він уклав проти своєї волі, під примусом, унаслідок неправомірних дій щодо нього з боку підозрюваних.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що такі ризики існують.
Так, як обгрунтовано зазанчив в ухвалі слідчий суддя, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за які покарання на строк до десяти років позбавлення волі, у зв'язку з чим підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При цьому, слідчий суддя, посилаючись на парктику ЄСПЛ, обгрунтовано зазначив про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, на теперішній час у кримінальному провадженні не всі речові докази встановлені та знайдені, а саме не відшукані належні потерпілим грошові кошти, мобільні телефони та автомобілі, які були предметом правопрушення, тобто існує ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
У кримінальному провадженні потерпілі - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та свідки - ОСОБА_18 та ОСОБА_19 дають свідчення, що викривають ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаних правопрушень у групі осіб, у тому числі з особами, які на теперішній час не встановлені, тому існує ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на вказаних учасників кримінального провадження та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, з метою уникнення кримінальної відповідальності як ним самим так і іншими підозрюваними.
Слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, міцних соціальних звязків не має.
З врахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Також, з урахуванням положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопрушень із застосуванням та погрозою застосування насильства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, в т.ч. про міцні соціальні зв'язки, нічим не підтверджені, та, на думку колегії суддів, правильність висновків слідчого судді не спростовують і не зменшують встановлених ризиків, як і позитивна характеристика з місця проживання підорзюваного. Більш того, підписи осіб під цією характеристикою, не завірені в установленому законом порядку.
Відомостей про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження також немає.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, були перевірені судом першої інстанції та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Отже підстав для задоволення поданої апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисник підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2020 року, якою клопотання старшого слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізької області ОСОБА_9 задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 19 лютого 2020 року по 18 квітня 2020 року, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4