Єдиний унікальний № 337/2261/18 Головуючий в 1 інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/770/20 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
16 березня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2020 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 21 грудня 2011 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
2) 23 квітня 2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнений 29 жовтня 2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 16 днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 296 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 квітня 2020 року включно,-
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 296 КК України.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2020 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 квітня 2020 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду умисних корисливих злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики продовжують існувати, а інший запобіжний захід не буде здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого в суді.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирішити питання про зміну застосованого у відношенні нього запобіжного заходу на інший.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність обставин, які пом'якшують покарання, дані про його особу та характеристику, а також те, що він є інвалідом другої групи, учасником бойових дій в зоні АТО, проживає разом з матір'ю, яка є пенсіонером та інвалідом другої групи, він є її єдиним годувальником.
Враховуючи наявність у нього поручителя вважає, що застосований у відношенні нього запобіжний захід не повинен бути пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу без доповнень та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що наявні ризики переховування та вчинення нового злочину, оскільки обвинувачений по різним кримінальним провадженням був під домашнім арештом, але за викликами до суду не прибував, переховувався, був оголошений у розшук, до того ж, за короткий проміжок часу він вчинив ряж тяжких злочинів проти власності, постійного місця проживання та роботи не має, а докази його перебування в зоні АТО відсутні, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, наявність у нього попередніх судимостей, суворість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, фактів переховування від органів досудового розслідування та суду, перебування в розшуку, систематичні неявки в судові засідання, а також відсутність стійких соціальних зв'язків, дружини та неповнолітніх дітей на утриманні, свідчать про наявність ризику і в подальшому переховування від суду.
Крім того, ОСОБА_7 не працює, не має постійного джерела доходу, заробляє на життя шляхом вчинення злочинів, вчинив більшість з інкримінованих йому злочинів вже після того, як 31 травня 2018 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що свідчить про наявність ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.
Незважаючи на те, що ОСОБА_7 є інвалідом другої групи та має матір, яка є пенсіонером та інвалідом другої групи, встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, який відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він є учасником бойових дій в зоні АТО та єдиним годувальником своєї матері, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки соціальні та родинні зв'язки не є настільки міцними та впливовими на його поведінку, а факт його участі в бойових діях в зоні АТО взагалі жодними доказами не підтверджується.
Доводи апеляційної скарги про наявність у обвинуваченого поручителя колегія суддів до уваги не бере, оскільки ОСОБА_7 не вказує конкретну особу, яка може взяти його на поруки, натомість, будь-яких даних про осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, матеріали провадження не містять.
Всі інші доводи обвинуваченого були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 квітня 2020 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 337/2261/18