22-ц/804/1139/20
242/5391/19
24 березня 2020 року місто Маріуполь
справа № 242/5391/19
провадження № 22-ц/804/1139/20
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,
секретар судового засідання Єфремова О.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області у складі судді Коліщук З.М. від 15 січня 2020 року, дата складання повного тексту рішення 27 січня 2020 року,
23 вересня 2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачів на утримання неповнолітніх дітей, з ? частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно на кожну дитину.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 18 квітня 2008 року. Шлюб розірвано 08 вересня 2014 року. Від спільного життя мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2012 року він сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі ? частини з усіх видів заробітку(доходів) щомісячно, але не менше 30 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття.
17 січня 2015 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_6 . Від спільного життя ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_7 . Шлюб розірвано 11 червня 2018 року. Судовим наказом Селидівського міського суду Донецької області від 03 травня 2018 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_8 у розмірі ? частини з усіх видів заробітку(доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2018 року до повноліття дитини.
Всього позивач сплачує на утримання двох дітей 50 відсотків доходів щомісячно, тобто з нього стягується половина його заробітку замість 1/3 заробітку(доходу) на утримання двох дітей щомісячно, що перевищує встановлені законодавством межі.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
04 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції не надав оцінки майновому стану відповідачів у справі, їх заробітку та матеріальному становищу. Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивач сплачує аліменти на утриманні двох дітей від різних шлюбів, молодша донька народилась у 2015 році, тож саме з цього часу змінився майновий стан позивача. З нього утримуються аліменти в розмірі 50% заробітку, що створює для нього надмірний тягар, як для платника аліментів.
Правом подання відзиву відповідачі у справі не скористалися.
Сторони в судове засідання не з?явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 8-9).
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини всіх видів заробітку(доходів) щомісячно, починаючи з 06 вересня 2012 року, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).
Згідно з рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 08 вересня 2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 10).
Судовим наказом, виданим Селидівським міським судом Донецької області 03 травня 2018 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 03 квітня 2018 року та до повноліття дитини (а.с.11).
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 червня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 12).
З довідки про доходи, виданої ТОВ «Хлібний Смак», вбачається, що ОСОБА_2 працює бухгалтером в ТОВ «Хлібний Смак» та загальна сума доходу за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року без урахування аліментів становить 12 090, 64 грн. (а.с. 34).
Постановою державного виконавця Селидівського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12 червня 2018 року за виконавчим листом № 2/543/1380/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? частини з усіх видів заробітку на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно до повноліття, звернуто стягнення на доходи боржника у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу 13 828,24 грн, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01травня 2018 року до повноліття дитини. Після погашення боргу утримання проводити у розмірі ? частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заборгованість станом на 01 травня 2018 року становить 13 828,24 грн. (а.с. 53-55).
Відповідно до звіту про здійснення відрахування та виплати ЧАО «АПК-Інвест», виданого ЧАО «АПК-Інвест», за постановою від 12 червня 2018 року ВП № 35159161 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 за період з 01 січня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та відсоток (частка) стягнення складає 25% (а.с. 52).
З відповіді Селидівського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 1389/14.34-28 вбачається, що у відділі ДВС на виконанні перебуває виконавчий лист № 2/543/1380/12 від 24 жовтня 2012 року, виданий Селидівським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки Селидівського міського центру зайнятості від 09 липня 2018 року боржник ОСОБА_1 знаходився на обліку з 26 грудня 2017 по 11 квітня 2018 року.
За період з 01 длистопада 2017 року по 11 квітня 2018 року заборгованість по аліментам нараховувалась, виходячи з середньомісячної заробітної плати по м. Селидове відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області. Отже, сума заборгованості за цей період становить 9 223,21 грн.
Згідно з листом ПАТ «АПК-Інвест» від 27 червня 2018 року ОСОБА_1 працевлаштувався на підприємство з 12 квітня 2018 року.
Станом на 12 квітня 2018 року заборгованість по аліментам складає 12 816,95 грн (а.с. 56-57).
Відмовляючи у задоволенні позову про зміну розміну аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що із наданого відповідачем звіту про здійснення відрахування та виплати вбачається, що із заробітної плати позивача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 січня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та відсоток (частка) стягнення складає 25%.
Інформації про те, в якому розмірі стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 позивачем не надано.
В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що сімейний стан позивача не змінився, здоров'я не погіршилося, відсутні дані, що на його утриманні перебувають інші особи, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Щодо посилання позивача на зміни сімейного стану відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_2 знову одружилася та того, що її чоловік здійснює належне матеріальне забезпечення її дитини.
Апеляційний суд вважає вказані висновки суду першої інстанції обгрунтованими та такими, що відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та наданим доказам.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Нове подружжя матері або батька дитини не має обов'язку утримувати дитину від першого шлюбу.
Таким чином посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 проживає з іншим чоловіком та вони мають спільну дитину є неспроможним та не впливає на обов'язок позивача сплачувати аліменти на дитину у повному обсязі.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8-9).
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини всіх видів заробітку(доходів) щомісячно, починаючи з 06 вересня 2012 року, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).
Відповідно до судового наказу, виданого Селидівським міським судом Донецької області 03 травня 2018 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ? частини всіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 03 квітня 2018 року та до повноліття дитини (а.с.11).
В матеріалах справи на а.с. 46 міститься довідка ЧАО «АПК - ІНВЕСТ», з якої вбачається, що починаючи з січня 2019 року по жовтень 2019 року із заробітної плати ОСОБА_9 щомісячно утримано 25% на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 .
Відомостей про утримання з ОСОБА_1 ? частини всіх видів заробітку (доходу) на виконання судового наказу Селидівського міського суду Донецької області від 03 травня 2018 року суду не надано.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами ; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі посилається як підставу для зменшення розміру аліментів на те, що за рішеннями суду з нього стягується половина заробітку платника, замість однієї третини заробітку(доходу) на утримання двох дітей щомісячно, що перевищує встановлені законодавством межі.
При цьому, із наданого відповідачем звіту про здійснення відрахування та виплати вбачається, що із заробітної плати позивача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відсоток (частка) стягнення складає 25%.
Хоча судовий наказ, виданий Селидівським міським судом Донецької області 03 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , набув чинності, проте позивачем не надано доказів, що з нього стягуються аліменти на утримання двох дітей в розмірі 50% в його доходу, що створює для нього надмірний тягар як для платника аліментів.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182, 183,184 СК України), апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів щодо свого стану здоров'я та матеріального становища, наявності чи відсутності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.
Та обставина, що за постановою державного виконавця із доходів боржника здійснювалися відрахування на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням суми заборгованості, яка станом на 01 травня 2018 року складала 13 828,24 грн, у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу 13 828,24 грн, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 травня 2018 року до повноліття дитини, не може свідчити про стягнення з позивача надмирного розміру аліментів, оскільки після погашення боргу утримання буде проводитися у розмірі ? частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Доказів про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за судовим наказом, виданим Селидівським міським судом Донецької області 03 травня 2018 року, суду не надано.
Суд першої інстанції встановив, що на час звернення до суду сімейний стан позивача не змінився, здоров'я не погіршилося, відсутні дані, що на його утриманні перебувають інші особи, а також інші обставини, що мають істотне значення, повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив надані докази, дав їм належну правову оцінку і дійшов обгрунтованого висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження підстав, визначених 192 СК України, для зменшення розміру аліментів, зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я позивача, та підставно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідні їм правовідносини, доводам сторін та наданим доказам дав належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки вони не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку, що згідно зі ст. 367 ЦПК України на стадії перегляду справи в апеляційному порядку не передбачено.
Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 30 березня 2020 року.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді С.А. Зайцева
Л.М. Кочегарова