Справа №522/3202/20
Провадження №2/522/3914/20
30 березня 2020 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивачка 24.02.2020 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, за яким просила шлюб, зареєстрований 04.05.2018 року між нею та відповідачем Малиновським районним у м.Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №734 - розірвати, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн., з моменту звернення до суду з позовом до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 04.05.2018 року, який був зареєстрований у Малиновському районному у м.Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що складений відповідний актовий запис №734 та видане свідоцтво про реєстрацію шлюбу НОМЕР_1 . Від спільного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них з відповідачем народилася донька - ОСОБА_3 . Під час сімейного життя з'ясувалося, що вони з відповідачем мають різні погляди на життя, несумісність характерів, втратили почуття любові та поваги один до одного. Відповідач проживає окремо, сумісного господарства не ведуть. За взаємною згодою донька проживає з позивачкою за її місцем мешкання. Позивачка зазначила, що відповідач пішов з сім'ї, матеріально не підтримує, піклуванням та забезпеченням доньки не займається, постійно не працює, матеріально доньку підтримує недостатньо. У зв'язку з тим, що сім'я розпалася, донька постійно проживає з позивачкою, яка виховує її, а відповідач в достатній мірі не забезпечує дитину матеріально, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з відповідним позовом.
До суду 03.03.2020 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим по м.Одесі та Одеській області не значиться.
Ухвалою суду від 05.03.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 27.03.2020 року.
У судове засіданні призначене на 27.03.2020 року ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила позов задовольнити, справу розглядати за її відсутністю та без фіксації технічними засобами. .
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутністю та без фіксації судового засідання. Також відповідач в заяві зазначив, що позовні вимоги щодо розірвання шлюбу визнає, але з вимогами щодо стягнення аліментів у розмірі 3 000,00 не згоден, просив зменшити розмір, а саме, просив стягувати аліменти на утримання доньки у розмірі 50% від прожиткового мінімуму.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 30 березня 2020 року.
Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.05.2018 року сторони зареєстрували шлюб у Малиновському районному у м.Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що складений відповідний актовий запис №734 та видане свідоцтво про реєстрацію шлюбу НОМЕР_1 (а.с.4).
Від шлюбу у сторін є спільна дитина: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20.10.2018 року Малиновським районним у м.Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.9), яка проживає з матір'ю ОСОБА_1 .
Сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин та сумісного господарства не ведуть. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві.
На час розгляду справи майнові вимоги будь кого з сторін суду не пред'явлені.
Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами не має, примирення між позивачем та відповідачем неможливе.
Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності,поваги до себе.
З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, як це передбачено ст.112 Сімейного Кодексу України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.
Оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їх сумісної дитини, як це передбачено ст.112 Сімейного Кодексу України, шлюб між сторонами носить формальний характер і тому підлягає розірванню.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з позивачкою тобто її матір'ю, ОСОБА_1 , та відповідно перебуває на її утриманні.
На теперішній час відповідач разом з сім'єю не проживає, участі у вихованні доньки не приймає, в достатній мірі не забезпечує дитину матеріально, доказів щодо наявності постійного заробітку не надав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Тому суд виходить з того, що дитина потребує матеріального забезпечення і відповідач є працездатною людиною за станом здоров'я та спроможний платити аліменти на утримання дитини, що не спростовано відповідачем. Відомостей щодо перебування у відповідача інших осіб на утриманні суду не надано. Доказів того що відповідач офіційно працевлаштований суду не надано.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Доказів непрацездатності батька суду не надано.
Наведені норми імперативно закріплюють обов'язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відомості щодо утримання відповідачем інших осіб у суду відсутні.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний Бюджет на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 грн., з липня - 1859 грн., з грудня - 1921 грн.; віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень;
Матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та свідомого нехтування своїми обов'язками відносно дитини.
Згідно ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
При цьому суд враховує положення ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно якої об'єктом індексації є також розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Статтею 5 даного Закону встановляється, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, допомоги на утримання дитини не надає, вихованням дитини не займається, а тому кошти на утримання дитини (аліменти) підлягають присудженню за рішенням суду.
Проте, відповідачем надано заяву, в якій зазначено, що він згоден сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 50% від прожиткового мінімуму.
Проте на думку суду, з урахуванням потреб на необхідне забезпечення дитини, суд вважає, що закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів.
За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн., оскільки в матеріалах справах відсутні відомості щодо наявності у відповідача постійного місця заробітку, із урахуванням індексації щомісячно.
З позову вбачається, що позивачка просить стягувати аліменти з відповідача, починаючи з моменту подачі позову, у зв'язку з чим суд вважає за можливе присудити стягнення аліментів з 24.02.2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, покласти на відповідача оплату судового збору у розмірі 840,80грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 182, 184, 193, 198, 199-201 СК України, ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 210, ч.1,3 ст. 223, 247, 258, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 04 травня 2018 року Малиновським районним у м.Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, між ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 , актовий запис №734, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 - розірвати.
Відповідно ч.2 ст.115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 500 (одна тисяча пятьсот) гривень 00 копійок з урахуванням індексації щомісячно, починаючи з 24.02.2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 30 березня 2020 року.
Суддя: Домусчі Л.В.