Справа №521/11789/19
Провадження №2/522/289/20
26 березня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Бойко А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.03.2014 року у розмірі 41822,46 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 05.03.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього станом на 26.05.2019 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 41822,46 грн. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.07.2019 року справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Справа 16.01.2020 року надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та ухвалою від 17.01.2020 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 26.02.2020 року.
До суду 11.02.2020 року надійшла заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності також просила відмовити у задоволені позовних вимог з підстав недоведеності розміру процентної ставки та інших складових, оскільки підписана лише анкета-заява була відповідачем.
Учасники справи у судове засідання призначене на 26.02.2020 року не з'явилися, розгляд справи було відкладено на 26.03.2020 року.
Учасники справи у судове засідання призначене на 26.03.2020 року не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
У матеріалах справи міститься клопотання позивача АТ КБ «ПриватБанк» щодо розгляду справи за відсутністю його представника.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 05.03.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав Відповідачу кредитні кошти, які в цьому договорі зазначені, що не спростовано стороною відповідача.
Із позову вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Позивач зазначив, що у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідача станом на 26.05.2019 року існує заборгованість у розмірі 41822,46 грн., з яких:
- 15879,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 10213,07 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 0,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 12716,85 грн. - заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання;
- 545,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу;
- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1967,74 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Обґрунтовуючи даний розмір заборгованості банк посилався на те, Банк нараховує відсотки на користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умови та правила надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500.00 грн. + 5% від суми позову.
Згідно інформації у вказаній анкеті-заяві від 05.03.2014 року ОСОБА_1 висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомлений та згоден із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за правочином та анкетою-заявою б/н від 05.03.2014 року, підтверджується, зокрема, поясненнями представника позивача, зазначеними у позові.
Між тим, встановлено, що в анкеті-заяві від 05.03.2014 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.
Відповідно до витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, який долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Заява разом з Пам'яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.
У той же час, позивачем, АТ «Приватбанк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг (саме в тій редакції, витяг з якої долучено до позову), Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг з цими умовами з підписом відповідача.
За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи із правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, долучені до анкети-заяви відповідача, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.
Отже, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.
Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.
Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, останній разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, проте долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підпису позичальника, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Тарифами (кредитка «Універсальна), Умовами та Правилами надання банківських послуг (зокрема щодо розміру відсоткової ставки за кредитним договором), які додані до позову та що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Крім того, долучений до позову витяг із Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження. На сайті позивача https://privatbank.ua/terms відсутні Умови та Правила надання банківських послуг у відповідній редакції станом на день укладення кредитного договору 05.03.2014 року.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Отже, додані позивачем, Тарифи, витяг із Умови та Правила надання банківських послуг у зв'язку з відсутністю на них підпису відповідача, суд вважає, що останні не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).
Таким чином, за наданим позивачем витягом із умов та правилами надання банківських послуг між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру процентів, штрафів, комісії, оскільки зазначені складові договору не містять підпису відповідача.
Отже, суду не підтверджено належним чином щодо існування за вказаним кредитним договором процентної ставки, визначеного позивачем розміру штрафних санкцій та пені, а, отже, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача заборгованість за пенею та штрафами, тому в цій частині позову суд відмовляє.
У той же час, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та, частково погашаючи заборгованість за кредитом, фактично визнавав факт отримання ним кредитних коштів.
Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідач суду не надав, у заяві про застосування строків позовної давності ОСОБА_1 не спростовує факт користування кредитними коштами.
Банком наданий розрахунок заборгованості за період з 01.03.2016 року по 26.05.2019 року, відповідно до якого заборгованість за тілом наданого кредиту становить 15879,80 грн., а за простроченим тілом кредиту - 10213,07 грн.
На підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту у сумі 26092,87 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Із приводу інших вимог банку щодо стягнення нарахованих банком пені та штрафів суд відмовляє.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Щодо застосування строків позовної давності, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.1 ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому ст. 261 ЦК України встановлено, що початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно розрахунку банку ОСОБА_1 вносила суму у розмірі 305 грн. на погашення кредиту 28.12.2018 року востаннє.
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду15.07.2019 року.
Тому, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Відповідачка в заяві про застосування строку позовної давності не вказує, з огляду на що вона вважає, що банком пропущено строк позовної давності, ОСОБА_1 не спростовує сплату коштів за кредитним договором 28.12.2018 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, у зв'язку з тим, що позивачем строки пропущені не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до змісту ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що за подання даного позову Позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 01.07.2019 року на зазначену суму.
Враховуючи те, що позовні вимоги банку були задоволенні лише частково, то суд стягує судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам на суму 1198,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 05.03.2014 року у розмірі 26092 (двадцять шість тисяч дев'яносто дві) гривні 87 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1198 (одна тисяча сто дев'яносто вісім) гривень 50 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 30.03.2020 року.
Суддя В.Я.Бондар