Справа № 487/1193/20
Провадження № 1-кс/487/1895/20
19.03.2020 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42019120000000104 від 30.09.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна,-
Слідчий Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 за погодженням з прокурором прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на грошові кошти в сумі 1366 грн., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , пластикову картку "Приватбанк" № НОМЕР_3 , зі зворотної сторони 298. Клопотання обґрунтоване тим, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42019120000000104 від 30.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.03.2020 близько 08.30 год. ОСОБА_5 на виконання протиправної вимоги поліцейського сектору реагування № 2 патрульної поліції Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , не бажаючи настання негативних наслідків для своїх прав та інтересів, прибув до кафе (яке називають «Артак»), розташованого на перехресті автодоріг Кропивницький-Умань та Смоліно-Новопавлівка, де в ході зустрічі в автомобілі ВАЗ 2115 темно-сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , передав йому, а ОСОБА_6 , діючи умисно, отримав неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. за непритягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за перевезення різного роду вантажів. 15.03.2020 р. в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_6 , під час якого останнім добровільно було видано зазначене вище майно. Оскільки вилучене майно буде предметом дослідження у кримінальному провадженні, є засобом вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, з метою запобігання приховування, знищення, псування, слідчий просив накласти арешт на вилучене майно.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, обгрунтовуючи необхідність накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення такого виду покарання як конфіскації майна. Щодо необхідності накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та пластикову картку, слідчий повідомив, що ОСОБА_6 під час затримання керував цим транспортним засобом, а пластикова картка є карткою, на яку зараховується його заробітна плата.
Вислухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Частиною 5 ст. 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Як передбачено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу) (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Частиною 3 ст. 173 КПК України визначено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42019112000000104 від 30.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що 15.03.2020, близько 08 год. 30 хв., громадянин ОСОБА_5 , на виконання протиправної вимоги поліцейського сектору реагування № 2 патрульної поліції Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , не бажаючи настання негативних наслідків для своїх прав та інтересів, прибув до кафе (яке називають «Артак»), розташованого на перехресті автодоріг Кропивницький-Умань та Смоліно-Новопавлівка, де в ході зустрічі в автомобілі ВАЗ 2115 темно-сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , передав йому, а ОСОБА_6 , діючи умисно, отримав неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. за непритягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за перевезення різного роду вантажів.
15.03.2020 року в порядку статті 208 КПК України затримано ОСОБА_6 , в ході якого ним було добровільно видано грошові кошти: 4 (чотири) купюри номіналом 200 (двісті) гривень, з серійними номерами УГ 8351430, ЦА 3550518, ПВ 2235658, ЭХ 5629390; 4 (чотири) купюри номіналом 100 (сто) гривень, з серійними номерами УЧ 2231761, УЗ 2350221, ЗИ 8652143, ЗВ 9543666; 2 (дві) купюри номіналом 50 (п'ятдесят) гривень, з серійними номерами ФЗ 1469157, УЗ 8047534; 2 (дві) купюри номіналом 20 (двадцять) гривень, з серійними номерами ЧВ 1225102, ТА 4205565; 1 (одна) купюра номіналом 10 (десять) гривень, з серійним номером ЦЗ 9932308; 1 (одна) купюра номіналом 5 (п'ять) гривень, з серійним номером УЗ 0086092; 3 (три) купюри номіналом 2 (дві) гривень, з серійними номерами СГ 1898585, СД 6440510,СЖ 5810425; 5 (п'ять) купюр номіналом 1 (одна) гривня, з серійними номерами Ж 3760983, ПД 4222415, УЗ 2262663, РЛ 1354582, СИ 7902168, загальним розміром 1366 (тисяча триста шістдесят шість) гривень; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; пластикову картку Приватбанк № НОМЕР_3 , зі зворотної сторони 298.
15.03.2020 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Таким чином, оскільки ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, існує обгрунтоване припущення належності йому вказаних грошових коштів, оскільки вони були добровільно видані ОСОБА_6 під час його затримання.
Встановлено також наявність ризиків знищення, втрати або передачі цих коштів, а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
До складу майна, яке підлягає конфіскації, входять речі, предмети, грошові кошти тощо.
Конфіскацію в порядку ч. 1 ст. 59 КК України як покарання, що полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Такий вид конфіскації може бути застосований незалежно від зв'язку майна, яке конфіскується, зі вчиненим злочином. Тобто конфіскації в цьому випадку підлягає будь-яке майно засудженого, а не лише майно, здобуте в результаті злочину або яке було знаряддям злочину.
А за такого, клопотання слідчого в частина накладення арешту на грошові кошти є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Клопотання в частині накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , пластикову картку "Приватбанк" № НОМЕР_3 , зі зворотної сторони 298, задоволенню не підлягає, оскільки слідчим не доведено, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Керуючись ст.ст. 98, 167, 170-173 КПК України, -
Клопотання слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42019120000000104 від 30.09.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке вилучено та добровільно видано ОСОБА_7 15.03.2020 року в ході його затримання: грошові кошти: 4 (чотири) купюри номіналом 200 (двісті) гривень, з серійними номерами УГ 8351430, ЦА 3550518, ПВ 2235658, ЭХ 5629390; 4 (чотири) купюри номіналом 100 (сто) гривень, з серійними номерами УЧ 2231761, УЗ 2350221, ЗИ 8652143, ЗВ 9543666; 2 (дві) купюри номіналом 50 (п'ятдесят) гривень, з серійними номерами ФЗ 1469157, УЗ 8047534; 2 (дві) купюри номіналом 20 (двадцять) гривень, з серійними номерами ЧВ 1225102, ТА 4205565; 1 (одна) купюра номіналом 10 (десять) гривень, з серійним номером ЦЗ 9932308; 1 (одна) купюра номіналом 5 (п'ять) гривень, з серійним номером УЗ 0086092; 3 (три) купюри номіналом 2 (дві) гривень, з серійними номерами СГ 1898585, СД 6440510,СЖ 5810425; 5 (п'ять) купюр номіналом 1 (одна) гривня, з серійними номерами Ж 3760983, ПД 4222415, УЗ 2262663, РЛ 1354582, СИ 7902168, в загальній сумі 1366 (тисяча триста шістдесят шість) гривень.
Відмовити в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 211540, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , пластикову картку"Приватбанк" № НОМЕР_3 , зі зворотної сторони 298.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1