ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 березня 2010 року 15:25 № 2а-10498/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О. при секретарі судового засідання Павелкові С.Р., вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
До
Третя особаКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»
ОСОБА_2
проЗобов'язання анулювати реєстрацію права власності
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача анулювати реєстрацію права власності на зруйнований будинок за адресою: АДРЕСА_1, ділянка НОМЕР_1 (с/т «Кожевнік).
Відповідач проти позову заперечив.
Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.03.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24.12.2003 між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 0655 га., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_1, ділянка НОМЕР_1 (с/т «Кожевнік) (далі-земельна ділянка).
На момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 не повідомив про факт державної реєстрації права власності на будинок, що знаходиться на ділянці, правовстановлюючих документів на будинок ОСОБА_2 також не передав при продажі земельної ділянки.
05.11.2004 позивачем отриманий державний акт про право власності на вище вказану земельну ділянку.
У 2007 році позивач звернувся до відповідача, від якого отримано відповідь № 23473 від 20.08.2007, в якій зазначено, що за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на придбаний будинок.
Судом також встановлено, що станом на 01.11.1993 ОСОБА_2 був власником будинку за адресою АДРЕСА_1, ділянка НОМЕР_1 (с/т «Кожевнік), що підтверджується матеріалами справи.
09.11.1993 ОСОБА_2 надав відповідачу заяву про реєстрацію будинку за адресою: АДРЕСА_1, ділянка НОМЕР_1 (с/т «Кожевнік).
Згідно матеріалів, що містяться в реєстраційній справі та зберігаються у відповідача -документи щодо оцінки, введення в експлуатацію, технічного стану будівлі, за зазначеною вище адресою оформлені на ОСОБА_2 та відсутні заяви про внесення змін до реєстраційної справи або її закриття.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон) визначені відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частиною 1 п.п.1,2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно до ст. 10 Закону Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і артографічні (графічні) дані. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Відповідно до пункту 2,3 розділу 1 «Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві»№74/74 від 20.06.2002 (далі- Положення 1) державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, видачу довідок-характеристик, ведення міського державного реєстру об'єктів нерухомого майна здійснює комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". Державна реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав власності на них - це внесення відомостей до міського державного реєстру об'єктів нерухомого майна у зв'язку з виникненням, переходом або припиненням прав на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до п.9 Положення до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, належать: а) жилі будинки (домоволодіння), які розташовані на земельних ділянках, під окремими порядковими номерами вулиць, проспектів, площ, бульварів, провулків, окремо визначені частини цих будинків (домоволодінь); б) нежилі будинки, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, їх комплекси, які розташовані на земельних ділянках, під окремими порядковими номерами вулиць, проспектів, площ, бульварів, провулків, окремо визначені частини цих будинків (будівель, їх комплексів); в) вбудовані в жилі будинки та прибудовані до жилих будинків нежилі приміщення (в т. ч. комори, інші приміщення допоміжного, побутового призначення); г) квартири у багатоквартирних будинках; ґ) дачні, садові будинки; д) гаражі (в т. ч. одно-, двоповерхові, багатоповерхові гаражі, наземні та підземні гаражі), гаражі-автостоянки, автопаркінги та машиномісця в них (в т. ч. розташовані у вбудованих та прибудованих нежилих приміщеннях в житлових будинках), гаражні бокси, інші капітальні споруди, які знаходяться на територіях гаражних кооперативів чи товариств.
Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 затверджене Тимчасове Положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі -Положення 2) яке визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.
Відповідно до п.п.1.3 п. 1 Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно п.п.1.4. Положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Також, п.п.2.1. Положення визначено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Як передбачено п.п.3.9 та 4.2 Положення, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. Реєстраційна справа закриваються на підставі рішення реєстратора прав у разі: а) знищення нерухомого майна за заявою власника майна; до заяви додаються: матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна; правовстановлювальні документи (у разі наявності) на знищене майно, які підлягають анулюванню у порядку, установленому цим Положенням; б) поділу або об'єднання нерухомого майна. Закриті реєстраційні справи зберігаються в архіві БТІ в установленому чинним законодавством України порядку.
Аналізуючи норми чинного законодавства України, статтю 349 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності на майно припиняється в разі його знищення, а у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання ОСОБА_2 заяви про проведення вказаної дії, також позивачем не надано доказів, які свідчать про перехід у його власність вказаного об'єкту нерухомого майна.
Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як реєстраційна справа щодо права власності на будинок, що належить ОСОБА_2, може бути закрита на підставі рішення реєстратора, як наслідок розгляду заяви власника нерухомого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України в разі ухвалення судового рішення на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.О. Ковзель