про відмову у відкритті провадження
02 червня 2009 року. №2-а-7748/09/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви Управління Пенсійного фону України у Рокитнянському районі Київської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1070 грн. 77 коп.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду .
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість по фінансовим санкціям в сумі 683 грн. 64 коп. та пені -387 грн. 13 коп., відповідач отримав Рішення №106 від 15.04.2009року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду , Рішення №107 від 15.04.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування)
страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду та вимогу від 05 травня 2009року №Ф-511 та не оскаржив їх в установленому порядку. Таким чином вимоги позивача не оспорюються відповідачем і є узгодженими.
Згідно ст.106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 13 та ч. 14 ст.106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення
надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Вимога про сплату недоїмки, відповідно до вимог ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу виконавчої служби.
Частина 3 та ч. 13 ст. 106 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є імперативною нормою , яка встановлює обов'язок територіального органу Пенсійного фонду звернутися до державної виконавчої служби у разі , якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку , а також у разі
якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги та у разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження.
Вимога про сплату недоїмки та рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України від 21.04.1999 p. №606-XIV «Про виконавче провадження».
Державна виконавча служба здійснює примусове виконання рішень на підставі виконавчих документів, визначених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 9 ч.2 ст.3 вказаного закону, до переліку виконавчих документів віднесено рішення інших державних органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Однак, частина третя ст. 106 Закону України від 09.07.2003 р. №1058- IV містить положення, згідно з яким орган Пенсійного фонду також (окрім державної виконавчої служби) має право звернутись до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Проте, таке право Пенсійного фонду не є безумовним і повинно реалізовуватися його територіальними органами з урахуванням положень, встановлених іншими законодавчими актами.
Стаття 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією суддів, що визначена ст. 124 Конституції України є здійснення правосуддя.
Адміністративні суди, відповідно до ст.3 та ст. 4 КАС України , здійснюють правосуддя в адміністративних справах - переданих на вирішення адміністративного суду публічно-правові спори, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа. Враховуючи передбачену законом обов'язковість для виконання законних вимог суб'єкта владних повноважень, адміністративно-правовий спір, як правило, пов'язується з оспорюванням чи оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин з боку юридичних чи фізичних осіб .
Категорія спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у ч. 1 ст. 17 КАС, але основу правил визначення компетенції адміністративного суду складає категорія «публічно-правового спору».
Так, згідно з пунктом 4 ч.1 цієї статті компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Таке право завжди пов'язується практичною необхідністю в обмеженні прав, свобод чи законних інтересів фізичних або юридичних осіб за вимогою суб'єкта владних повноважень , коли суб'єкт владних повноважень без рішення суду не може реалізувати визначену законом компетенцію.
Системний аналіз положень ч.3 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у поєднанні з положеннями ч.1 ст. 17 КАС України дає підстави стверджувати, що територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутись до суду лише за наявності спору зі страхувальником відносно суми нарахованих страхових внесків.
Відсутність спору виключає необхідність у здійсненні правосуддя , а повноважень, наданих законом органам Пенсійного фонду достатньо для звернення його вимоги та рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до примусового виконання без судового рішення.
Наведені вище обставини виключають можливість розгляду справи за позовом Управління Пенсійного фону України у Рокитнянському районі Київської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості Київським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 18, ст. 107, ст. 109, ст. 181, ст. 160, ст. 165 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом Управління Пенсійного фону України у Рокитнянському районі Київської області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву із усіма додатками повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.