Справа № 2-423\ 2009 року
13 березня 2009 року Києво-Святошинський районний суд в складі головуючої судді Дубас Т.В., при секретарі Рудіч М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності земельну ділянки , -
встановив:
В грудні 2008 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності земельну ділянку.
Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що 09 січня 2008 року померла їхня мати ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ОК № 095529. Рішенням ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 5 від 29 січня 1998 року їх батьку ОСОБА_6 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 684 га за адресою: с. Бобриця по вул. Леніна, 59 Києво-Святошинського району Київської області. Відповідно до цього рішення батько отримав державний акт на право приватної власності на землю 11 березня 1998 року. Після смерті батька мати вступила в право наслідування, отримавши 16 травня 2006 року свідоцтво про право на спадщину за законом, успадкувавши житловий будинок та земельну ділянку. Таким чином після смерті матері відкрилась спадщина до складу якої увійшов житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: с Бобриця вул. Леніна, 59 Києво-Святошинського району Київської області. Позивачі звернулись до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право власності на житловий будинок, однак державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за життя мати не встигла отримати. Позивачам відмовлено в отриманні державного акту на право власності на земельну ділянку, тому просили суд визнати за ними право власності на земельну ділянку площею 0, 684 га, що розташована за адресою: с Бобриця вул. Леніна, 59 Києво-Святошинського району Київської області, яка належала померлій ОСОБА_5.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали.
Відповідач ОСОБА_4 сільська рада Києво-Святошинського району Київської області , в судове засідання не з'явились про день слухання справи судом належним чином повідомлені, направили до суду лист про слухання справи в відсутності їх представника.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи позивачі є спадкоємцями своєї матері ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ОК № 095529 померлої 09 січня 2008 року. Позивачі вчасно, відповідно до вимог чинного законодавства звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Проте Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 лютого 2009 року, з якої вбачається, що позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку належну померлій ОСОБА_5, яка померла 09 січня 2008 року.
До спадкового майна, що залишилось від спадкодавців відносяться земельні ділянки площею 0, 4337 га, розташовану в с Бобриця по вул. Леніна, 59 Києво-Святошинського району Київської області призначену для ведення особистого селянського господарства, на яку видано державний акт на ім.»я померлої ОСОБА_5 серії ЯЕ за № 584455, після її смерті та земельну ділянку площею 0, 2500 га призначену для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розташовану в с.Бобриця вул. Леніна, 59 Києво-Святошинського району Київської області на яку видано державний акт на ім»я померлої ОСОБА_5 серії ЯЕ за № 584455, після її смерті.
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки право власності спадкодавця було посвідчено державним актом, у відповідності до ст. 1218 Цивільного кодексу України, воно відноситься до складу спадкового майна.
У відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З урахуванням наведених обставин суд вважає доведеними позовні вимоги позивачів щодо визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.
На підставі ст.ст. 392, 1218 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності земельну ділянки задовольнити.
Визнати право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 1/3 частці за кожним на земельні ділянки площею 0, 4337 га, розташовану в с. Бобриця по вул. Леніна, 59 Києво-Святошинського району Київської області призначену для ведення особистого селянського господарства , та на земельну ділянку площею 0, 2500 га призначену для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розташовану в с.Бобриця вул. Леніна, 59 Києво-Святошинського району Київської області по 1/3 частці спадкового майна , після померлої ОСОБА_5.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.