м. Київ
10 липня 2009 року
17:05
Справа № 2-а-6371/09/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Зінов'євій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської
області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрГазОйл"
про стягнення заборгованості по страхових внесках на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрГазОйл" заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 2411 грн. 20 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрГазОйл» за січень 2009 року.
У судове засідання, призначене на 10 липня 2009 року, представники позивача та відповідача не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду справи. Матеріали справи містять заяви представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності.
Крім того, представник відповідача позов визнав у повному обсязі, що підтверджується письмовою заявою, яка приєднана до матеріалів справи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї - небудь права, свободи або інтереси.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України № 1058 - IV), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Судом встановленою, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області за № 1190, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058 - IV.
Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України № 1058 - IV, страхувальник, яким є відповідач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція) встановлено, що обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до п. п. 4.1., 4.2. пункту 4 Інструкції та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»: 33.2 відсотки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату плати працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної Плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Згідно частин 6, 12 статті 20 Закону України № 1058 - IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.
Судом встановлено, що відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області було подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2009 року із самостійно визначеною відповідачем сумою страхових внесків, що підлягають сплаті, у сумі 2411, 20 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі ч.3 ст. 106 Закону України № 1058 - IV відповідачу була направлена вимога про сплату боргу за № Ю-759 від 02.02.2009.
Зазначена вимога була отримана відповідачем 27.02.2009, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказана вимога протягом 10 робочих днів після її отримання відповідачем оскаржена не була, заборгованість не погашена, отже борг вважається узгодженим.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058 - IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, розмір яких визначено пунктами 8, 9 ст. 106 цього Закону.
Згідно абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону України № 1058 - IV у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Таким чином, загальна сума заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 2411, 20 грн.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.
Крім того, проти наявності зазначеної заборгованості представник відповідача не заперечував та визнав позов у повному обсязі.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області у розмірі 2411, 20 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та позов визнав; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства
України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрГазОйл" (р/р 26002053102818, МФО 321842, код ЄДРПОУ 32782307, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 8-А) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області (р/р 256063121027, 256053131027 у Головному управлінні Ощадного банку України по м. Києву та Київській області, МФО 322669, ідентифікаційний код 19422956, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, 4)
заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 2 411 (дві тисячи чотириста одинадцять) грн. 20 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.