26 березня 2020 року
Київ
справа №807/1711/14
адміністративне провадження №К/9901/65455/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Мартинюк Н.М.,
Шишова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 (головуючий суддя - Н.Д. Маєцька)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 (головуючий суддя - Т.І. Шинкар, судді - Н.В. Ільчишин, М.А. Пліш)
у справі № 807/1711/14
за позовом Державної фінансової інспекції в Закарпатській області
до Державного підприємства «Великолазівський»
про зобов'язання виконати вимогу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Державна фінансова інспекція в Закарпатській області звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати Державне підприємство «Великолазівський» виконати вимогу від 21.10.2013 № 07-07-6-14/6974 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань використання і збереження державних фінансових ресурсів та майна, що призвели до збитків на загальну суму 269 988, 37 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Закарпатській області на III квартал 2013 року, працівниками Держфінінспекції в Закарпатській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Великолазівський» за період з 01.04.2011 по 30.06.2013 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 по 01.04.2011. Результати ревізії відображені в акті від 30.09.2013 №07-07/42. Керівником Держфінінспекції в Закарпатській області пред'явлено вимоги щодо усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією господарської діяльності Державного підприємства «Великолазівський» від 21.10.2013 № 07-07-6-14/6974. Вимога направлена директору Державного підприємства «Великолазівський», якою зобов'язано у встановлений термін забезпечити усунення порушень та недоліків, виявлених ревізією. Однак, станом на 12.05.2014, залишились невиконаними пункти вимоги на загальну суму 269 988,37 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 позовну заяву Державної фінансової інспекції в Закарпатській області до Державного підприємства «Великолазівський» задоволено повністю. Зобов'язано Державне підприємство «Великолазівський» виконати вимогу Державної фінансової інспекції в Закарпатській області від 21.10.2013 № 07-07-6-14/6974 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань використання і збереження державних фінансових ресурсів та майна, що призвели до збитків, на загальну суму 269 988, 37 грн.
4. Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога Державної фінансової інспекції в Закарпатській області від 21.10.2013 № 07-07-6-14/6974 не була оскаржена відповідачем, відповідно не визнана незаконною, а згідно статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
5. ОСОБА_1 , особа, яка не брали участі у справі, оскаржила постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 в апеляційному порядку.
6. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 по справі №807/1711/14 - без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що вона є суб'єктом правовідносин у розрізі дії вимоги державної фінансової інспекції, оскільки частина вимог стосується її прав та інтересів.
Позиція інших учасників справи
9. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Закарпатській області на III квартал 2013 року, працівниками Держфінінспекції в Закарпатській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Великолазівський» за період з 01.04.2011 по 30.06.2013 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 по 01.04.2011.
13. Результати ревізії відображені в акті від 30.09.2013 № 07-07/42 «Ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Великолазівський» за період з 01.04.2011 по 30.06.2013 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 по 01.04.2011».
14. Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» керівником Держфінінспекції в Закарпатській області пред'явлено вимоги щодо усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією господарської діяльності Державного підприємства «Великолазівський» від 21.10.2013 № 07-07-6-14/6974, якими зобов'язано у встановлений термін до 21.11.2013 на адресу Державної фінансової інспекції в Закарпатській області надіслати інформацію про вжиті заходи разом з копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів.
15. Однак, станом на 12.05.2014 залишаються невиконаними вимоги на загальну суму 269 988, 37 грн.
16. Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
17. Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
18. Пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;
при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
19. Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
20. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
21. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
22. Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання.
23. Правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
24. Згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
25. За правилами частини першої статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
26. Таким чином, процесуальний закон вимагає, що у випадку оскарження акта індивідуальної дії, особа, яка звертається до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, вважаючи, що оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, повинна обґрунтувати свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
27. Так, у справі, судове рішення в якій є предметом перегляду, ОСОБА_1 не належала до осіб, які беруть участь у справі і питання про права та обов'язки ОСОБА_1 суд у цій справі не вирішував.
28. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції заяву про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. 02.06.2014 у судовому засіданні судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
29. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 не є суб'єктом оскарження рішення суду першої інстанції щодо виконання вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань використання і збереження державних фінансових ресурсів та майна, що призвели до збитків, з урахуванням того, що скаржником не наведено обставин, які б свідчили, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
30. Водночас, у цьому випадку ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення, яке не стосується її інтересів та не порушує прав останньої, а має безпосередній вплив лише на відповідача, стосовно якого застосована вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань використання і збереження державних фінансових ресурсів та майна, що призвели до збитків, яка є актом індивідуальної дії.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. За правилами пункту 3 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Керуючись пунктом 3 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ухвалив:
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 у справі № 807/1711/14.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк
О.О. Шишов,
Судді Верховного Суду