26 березня 2020 року
Київ
справа №160/12120/19
адміністративне провадження №К/9901/7768/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №160/12120/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" про відшкодування гарантованої суми банківського вкладу,
18.03.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №160/12120/19.
З поданих матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 апеляційну скаргу позивача залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліку апеляційної скарги - надання документа про сплату судового збору.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивач направила до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків в якій зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-XII від 12.05.1991 (далі - Закон №1023-XII).
03.03.2020 судом апеляційної інстанції винесено оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги, яка вмотивована тим, що скаржник у встановлений судом строк виявленого недоліку апеляційної скарги не усунув - не надав суду документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Стосовно доводів позивача про те, що вона як споживач фінансових послуг в розумінні Закону №1023-XII звільнена від сплати судового збору за подання позову та відповідно і апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Закон №1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт, послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до частини третьої статті 22 цього Закону, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки, відповідно до частини першої статті 3 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 (далі - Закон №4452-VI), він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб-вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації у них не розповсюджується дія частини третьої статті 22 Закону №1023-XII, відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином Верховний Суд констатує, що дія частини третьої статті 22 Закону №1023-XII не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону №4452-VI).
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №817/777/16.
Тому, враховуючи те, що на дані правовідносини не розповсюджується дія частини третьої статті 22 Закону №1023-XII, а також те, що скаржником не усунуто у встановлений судом строк виявленого недоліку, суд апеляційної інстанції прийняв правильне рішення про повернення апеляційної скарги заявнику.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 296, 298, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №160/12120/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" про відшкодування гарантованої суми банківського вкладу.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій,
Судді Верховного Суду