Справа № 206/1249/20
Провадження № 1-кп/206/168/20
"26" березня 2020 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження № 12020040700000180 від 20.02.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3
19.02.2020 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 , знаходився за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 43-Д, де перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння сів за кермо свого автомобіля марки «ВАЗ-2101», з реєстраційним номером НОМЕР_1 та попрямував в напрямку вул. Каширська в м. Дніпро.
Далі, 19.02.2020 року приблизно о 15.30 годин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ-2101», з реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Каширській навпроти буд. №2 в м. Дніпро, порушив вимоги п.9.2 Правил дорожнього руху України, а саме: не подав світловий сигнал повороту перед зміною напрямку руху, де в цей час був виявлений екіпажем патрульної поліції «Легіон-321» в складі командира взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 та інспектором взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 , які згідно із «Розстановкою сил та засобів батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області» з 08:00 19.02.2020 по 20:00 19.02.2020, здійснювали патрулювання Самарського району в м. Дніпро. Реагуючи на зазначене порушення правил дорожнього руху, співробітники поліції подали водію ОСОБА_3 законну вимогу про зупинку транспортного засобу.
Далі, в ході розмови, командир взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , врахувавши поведінку ОСОБА_3 , прийшов до висновку про те, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. На пропозицію пройти медичний огляд з метою встановлення або спростування стану сп'яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_3 відмовився, причину відмови не пояснив.
Після цього, 19.02.2020, приблизно о 15.30 год., перебуваючи в районі буд. №2 по вул. Каширська у м. Дніпро, у ОСОБА_3 , який є водієм транспортного засобу «ВАЗ-2101» д/н НОМЕР_1 , виник злочинний умисел, направлений на пропозицію неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, а саме командиру взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , за не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №232 о/с від 01.04.2019 на лейтенанта поліції ОСОБА_6 покладено виконання обов'язків командира взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.
Командир взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про Національну поліцію», п.2.1 розділу 2 Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 4/1 від 05.01.2016, п. 1 Примітки до ст. 364 КК України є особою, яка постійно здійснює функції представника Національної поліції України - центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, у зв'язку з чим вона є службовою особою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пропозицію неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 є командиром взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області тобто службовою особою, який постійно здійснює функції представника влади, запропонував останньому неправомірну вигоду у розмірі 5000 грн. за не складання протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Про вказаний факт командир взводу №2 роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержант поліції ОСОБА_6 повідомив командиру батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, оперативному черговому Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, а також викликав слідчу-оперативну групу Самарського ВП ДВП в Дніпропетровській області.
26.03.2020 року між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК України, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 у вигляді штрафу у розмірі п'ятсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
В судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні угоди дотримані вимоги і правила КПК України, просив затвердити дану угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_3 також просив затвердити дану угоду з прокурором і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 обвинувачується, згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Дана угода, на думку суду, відповідає вимогам ст. 472 КПК України та може бути затверджена і по ній може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив умисні дії, які виразилися в пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 369 КК України, за який слід призначити ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 395, 468, 472, 473, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 26.03.2020 року, укладену між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , про визнання винуватості.
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 550 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 9350 (девять тисяч триста п'ятдесят) гривень в дохід держави.
Речові докази по справі - DVD-R диск (т.1 а.п. 48) - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Суддя ОСОБА_1