06 березня 2020 року Справа № 804/7066/15
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення та поновлення на роботі, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:
- визнати протиправним та незаконним наказ Міністерства внутрішніх справ від 18.05.2015 року № 888 о/с, в частині зільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ від 18.05.2015 року № 888 о/с, в частині зільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ поновити ОСОБА_1 на роботі в органах внутрішніх справ.
Відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 р. провадження у справі №804/7066/15 зупинено до вирішення Конституційним судом України конституційного подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 р.
Згідно із розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2016 р. справу було передано у провадження судді Турлакової Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2020р. провадження у справі №804/7066/15 поновлено та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження в даній адміністративній справі до винесення рішення Конституційним Судом України щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про очищення влади» та розгляду палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян в подібних правовідносинах у справі № 817/3431/14 та набрання законної сили рішення ЄСПЛ від 17.10.2019 р. по справі Полях та інші проти України.
В обґрунтування клопотання відповідач вказував, що на даний час Конституційним Судом України рішення за результатами розгляду конституційних подань 47 народних депутатів України та Верховного Суду у справі № 813/7910/14 не прийнято. Крім того, представник відповідача вказував, що рішення ЄСПЛ від 17.10.2019 р. по справі Полях та інші проти України не є остаточним, а також, що на розгляді палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян знаходиться справа в подібних правовідносинах.
Розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у адміністративній справі, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд вважає, що обов'язковими підставами для зупинення провадження у адміністративній справі є неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, оскільки в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
На переконання суду, в даній справі відсутні обставини, які перешкоджають подальшому розгляду справи №804/7066/15.
Водночас, суд зазначає, що в даній справі провадження було зупинено ухвалою суду від 09.12.2015 р. до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України Про очищення влади Конституції України та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.
За даними офіційного веб-сайту Конституційного Суду України 20.11.2014р. Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади".
Ухвалою від 12.02.2015р. Перша колегія суддів Конституційного Суду України відкрила конституційне провадження у справі за цим клопотанням.
20.01.2015р. до Конституційного Суду України звернулися 47 народних депутатів України з клопотанням визнати неконституційними частини третю, шосту статті 1, частини першу, другу, третю, четверту, восьму статті 3, пункт 2 частини п'ятої статті 5, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про очищення влади".
Ухвалою від 18.03.2015 р. Перша колегія суддів відкрила конституційне провадження у справі за цим клопотанням.
23.03.2015р. до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про очищення влади.
Ухвалою від 01.04.2015р. Перша колегія суддів Конституційного Суду України об'єднала провадження за трьома конституційними поданнями в одне конституційне провадження.
Ухвалою Конституційного Суду України від 06.07.2017 р. у справі № 5-уп/2017 об'єднано конституційні провадження у справах за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України „Про очищення влади" від 16 вересня 2014 р. № 1682-VІІ, 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 4 цього Закону в одне конституційне провадження у справі.
Станом на час розгляду клопотання, вищезазначені подання перебувають на розгляді Конституційного Суду України.
Водночас, згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету позову для заявника у справі.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Європейський суд з прав людини зазначає, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 12.12.2019 року справа № 826/25204/15.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що у зв'язку з тривалим розглядом Конституційним Судом України справи № 5-уп/2017 може бути порушене право позивача на законне сподівання щодо відновлення порушених прав, у актуальний для нього час.
Частиною 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України,
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини під час розгляду справ судами України Конвенція та практика Європейського суду повинні використовуватися як джерела права. Судом встановлено, що Європейський суд з прав людини 17.10.2019 р. прийняв рішення у справі Полях та інші проти України та висловив позицію щодо звільнення державних службовців згідно положень Закону України Про очищення влади.
У цій справі Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) Європейської конвенції з прав людини, у зв'язку із занадто тривалим розглядом справ трьох перших заявників на національному рівні. Суд зазначив, що право трьох заявників на справедливий суд протягом розумного строку було порушено, оскільки судові процедури щодо їх звільнення вже тривають більше чотирьох з половиною років і досі не завершені. Крім того, вказано про необґрунтовано тривалий розгляд Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень Закону України Про очищення влади Конституції України.
Водночас, з відкритих інформаційних джерел встановлено, що на рішення ЄСПЛ від 17.10.2019 р. у справі Полях та інші проти України подано апеляційну скаргу.
Велика палата Європейського суду з прав людини відмовила Україні в апеляції у справі "Полях та інші проти України". Відповідне рішення ЄСПЛ ухвалив 24 лютого 2020р., про що повідомляється на сайті суду 25 лютого 2020р. Таким чином, рішення ЄСПЛ від 17.10.2019 р. у справі Полях та інші проти України набрало законної сили.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення реалізації права особи на доступ до правосуддя суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.
Згідно з приписами п. 5 ч.2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
З аналізу наведеної норми вбачається, що зупинення провадження у справі є правом, а не обов'язком суду. Відтак, посилання відповідача на вимоги п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України та необхідності зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у подібних правовідносинах (в справі № 817/3431/14 ), суд не бере до уваги.
Водночас, суд звертає увагу, що в провадженні Верховного Суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 817/3431/14 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2015 року. Ухвалою Верховного Суду від 7 серпня 2019 року справу № 817/3431/14 передано на розгляд палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян у зв'язку з необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в справі з подібними правовідносинами (826/7019/16, адміністративне провадження № К/9901/21626/18, К/9901/21632/18) щодо безумовного застосування заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади, лише з огляду на сам факт перебування більше року на посадах, визначених у статті 3 цього Закону. Однак, суд вважає, що правовідносини в адміністративній справі №824/3184/14-а та у справі, яка розглядається Верховним Судом № 817/3431/14 не впливають на можливість вирішення даної справи по суті. Крім того, у клопотання представника відповідача відсутні посилання на будь-які обставини чи підстави, які б унеможливлювали розгляд цієї справи та ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення.
Беручи до уваги наведене, а також зважаючи на тривале не вирішення Конституційним Судом України подання щодо конституційності положень Закону України «Про очищення влади» Конституції України, суд вважає, що клопотання представника відповідача - Міністерства внутрішніх справ України про зупинення провадження у справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 236, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення та поновлення на роботі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Н.В. Турлакова