"16" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3273/17
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: адвокат Новікова Т.О., за ордером;
третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: не з'явився;
третьої особи - ПАТ "ІМЕКСБАНК": не з'явився;
третьої особи - ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛЛ": не з'явився;
третьої особи - "БІЗНЕС РЕНТАЛС": адвокат Фельдман О.А., за ордером;
третьої особи - ОСОБА_1 : адвокат Новікова Т.О., за ордером.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3273/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" /вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 42322556/
за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб /04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 17, код ЄДРПОУ 21708016/; Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" /пр-т Шевченко, буд. 8-А, м.Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 20971504/
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" /пр-т. Шевченка, б. 4-Д, м. Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ 20939771/
за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛЛ" /вул. Леваневського, б. 22, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 38227436/; Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕНТАЛС" /вул. Пантелеймонівська, б. 25, м. Одеса, код ЄДРПОУ 40132857/; ОСОБА_1 /АДРЕСА_3, адреса проживання: АДРЕСА_4/
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
1. Позиції учасників справи.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" (надалі - ТОВ "ФК "Геліос") із врахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд: - поновити пропущені строки на заявлення вимог про застосування наслідків недійсного договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 10.11.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (надалі - ПАТ "ІМЕКСБАНК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" (надалі - ТОВ "УКРАЇНА") та зареєстрованого за №1295, посвідченого Журавлем М.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу; - застосувати наслідки недійсності Договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 10.11.2014 року, укладений між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "УКРАЇНА" та зареєстрованого за №1295, посвідченого Журавлем М.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "УКРАЇНА", а саме: апартаменту триповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,8 кв.м., житловою площею 266,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, апартаменту триповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,9 кв.м., житловою площею 266,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 27.08.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим номером №4273.
Позовні вимоги мотивовано тим, що розірвавши договір застави, банк фактично при непогашеній заборгованості за Кредитним договором, безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості позичальника, внаслідок чого Договір про розірвання Іпотечного договору позивач вважає нікчемним в силу статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації прав та обтяжень.
Відповідач, ТОВ "УКРАЇНА", відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 виклав свою позицію по суті спору, згідно якої зазначив наступне.
Так, ОСОБА_1 відзначив, що Позивач вважає, що розірвавши договір іпотеки, ПАТ "ІМЕКСБАНК" фактично при непогашеній заборгованості ТОВ "ВАЙСЕЛЛ ГЛОБАЛ" за кредитним договором №34/13 від 27.03.2013 р. безпідставно відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця (ТОВ "УКРАЇНА") за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позивальника, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Однак останній з цим не згодний із наступних підстав.
ОСОБА_1 вважає, що у випадку, що розглядається, фактично відбулася заміна одного предмету забезпечення заставою (іпотекою) на другий, а АТ "ІМЕКСБАНК" не відмовлявся від власних майнових вимог.
Так, 25.12.2014р. між АТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ " УКРАЇНА" укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору, якою сторони виклали пункт 1.3. Кредитного договору у наступній редакції:
У якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає з майновим поручителем: ТОВ "ПІВДЕНІНВЕСТСЕРВІС" договір застави майнових прав за попередніми договорами (права вимоги укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок, у кількості 137 одиниць, загальною площею 699,62 га, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августовська селищна рада) (основні договори), укладеними між ТОВ "ПІВДЕНІНВЕСТСЕРВІС" та фізичними особами, загальною вартістю 1 091 407 200,00 гривень.
26.12.2014р. між АТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "ПІВДЕНІНВЕСТСЕРВІС", на виконання умов додаткової угоди № 2 до Кредитного договору, укладено договір застави майнових прав за попередніми договорами (права вимоги укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок, у кількості 137 одиниць, загальною площею 699,62 га, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августовська селищна рада) (основні договори), укладеними між ТОВ "ПІВДЕНІНВЕСТСЕРВІС" та фізичними особами, загальною вартістю 1 091 407 200,00 гривень.
26.12.2014р. між АТ "ІМЕКБАНК" та ТОВ "УКРАЇНА", на виконання умов додаткової угоди № 2 до Кредитного договору, був укладений Договір про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №6253, за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати Іпотечний договір.
Таким чином, протягом дії кредитного договору, за погодженням кредитора - АТ "ІМЕКСБАНК", шляхом укладання відповідних додаткових угод до кредитного договору вносилися зміни щодо обсягу предметів забезпечення виконання основним боржником зобов'язань за кредитним договором та їх заставної (іпотечної) вартості.
Як відзначив ОСОБА_1 , відповідно до п. 1.3. кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 25.12.2014 р., у якості забезпечення зобов'язань основного боржника - ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛ" в заставу АТ "ІМЕКСБАНК" було передано певне майно (майнові права) на земельні ділянки загальною вартістю 1 091 407 200,00 гривень.
Іпотечний договір між АТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "УКРАЇНА" було розірвано сторонами у зв'язку із передачею 26.12.2014 року в заставу банку майнових прав за попередніми договорами (права вимоги укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок, у кількості 137 одиниць, загальною площею 699,62 га, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августовська селищна рада) (основні договори), укладеними між ТОВ "ПІВДЕНІНВЕСТСЕРВІС" та фізичними особами, загальною вартістю 1 091 407 200,00 гривень. При цьому хронологічно спочатку (26.12.2014 р.) було укладено договір застави майнових прав за попередніми договорами, а вже після - 27.12.2014 р. було розірвано договір іпотеки із ТОВ "УКРАЇНА".
А таким чином, за твердженнями Третьої особи, зобов'язання ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛ" за кредитним договором № 34/13 від 27.03.2013 р. було безперервно у часі забезпечено заставою (іпотекою), що на його думку спростовує твердження позивача про те, що він відмовився від власних майнових вимог, укладаючи договір від 27.12.2014р. про розірвання іпотечного договору.
Уклавши кредитний договір із ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛ" № 30/14 від 15.08.2014р., із змінами та доповненнями, оформленими відповідними додатковими угодами, АТ "ІМЕКСБАНК", а й, як наслідок - ТОВ "ФК "ГЕЛІОС", прийняло на себе відповідно до ст. 629 ЦК України обов'язок виконання умов такого договору.
А тому, на думку ОСОБА_1 спроба позивача сьогодні поновити право на іпотеку за іпотечним договором № 4273, є порушенням умов кредитного договору № 34/13 від 27.03.2013р.
Окремо, Третя особа відмітила, що Позивачем у справі обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів відповідно до ст. 15, 16 ЦКУ, оскільки вважає, що належним способом захисту інтересів Позивача у справі №916/3273/17 є визнання права застави (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини другої статті 20 Господарського кодексу України).
ОСОБА_1 вважає, що Позивачем не підтверджено існування на сьогоднішній день заборгованості основного боржника ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛ" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №34/13 від 27.08.2014 року. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком Позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними доказами, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", існування заборгованості та її розмір.
Тому, вважає, якщо, боржником, ТОВ "ВАЙССЕЛ ГЛОБАЛ", виконано перед АТ "ІМЕКСБАНК" свої зобов'язання із виплати заборгованості за кредитним договором, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" зазначене має наслідком припинення іпотечних зобов'язань майнових поручителів ТОВ "ВАЙССЕЛ ГЛОБАЛ" перед ПАТ "ІМЕКСБАНК", що у свою чергу робить неможливим застосування наслідків нікчемності договору про розірвання іпотечного договору шляхом повернення сторін у стан, який існував до укладання цього правочину.
У зв'язку із зазначеним вважає, що позов ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" (яке є правонаступником Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК") не підлягає задоволенню.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, як Третьої особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, подано письмові пояснення, в яких останній посилаючись на обставини укладання договору від 11.10.2019р. №108 про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "ФК "ГЕЛІОС", договору №108/1 купівлі-продажу майнових прав від 11.10.2019р., посвідченого 11.10.2019р. ПНКМНО Журавльовою Л.М. та зареєстровано в реєстрі №876, на обставини того, що у ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" виникло право майнової вимоги до майнового поручителя ТОВ "УКРАЇНА" за іпотечним договором від 27.082014р., а також те, що 05.12.2019р. судом було задоволено клопотання ПАТ "ІМЕКСБАНК" та здійснено процесуальне правонаступництво - замінено позивача ПАТ "ІМЕКСБАНК" на ТОВ "ФК "ГЕЛІОС", та враховуючи те, що ПАТ "ІМЕКСБАНК" відсутній серед числа учасників справи у зв'язку із заміною первісного позивача, на стороні якого був залучений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, останній просив суд розглянути даний спір у чіткій відповідності до норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права.
Інші заяви по суті не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019р. позовна заява вх.№3511а/17 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2019р. прийнято справу №916/3273/17 до провадження, справу№916/3273/17 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 14.01.2020р. виправлено описку у тексті ухвали Господарського суду Одеської області від 27.12.2019р., постановлено позивача читати вірно як: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос".
В судовому засіданні 28.01.2020р. було оголошено протокольну ухвалу про задоволення заяви про зміну предмету позову за вх.№968/20 від 16.01.2020р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2020р. залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
В судовому засіданні 13.02.2020р. оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.02.2020р. о10год.00хв.
25.02.2020р. у судовому засіданні по справі № 916/3273/17 оголошено протокольну ухвалу про перерву до 16.03.2020р. о 13год.45хв.
В судове засідання, призначене на 16.03.2020р., представник Позивача не з'явився, надав клопотання (вх. № 6598/20 від 16.03.2020р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я представника.
В судовому засіданні, призначеному на 16.03.2020р., представник Відповідача та третьої особи - ОСОБА_1 заперечував проти доводів, викладених Позивачем у позові, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник Третьої особи - "БІЗНЕС РЕНТАЛС" в судовому засіданні 16.03.2020р. підтримала позицію Відповідача, зазначила, що позов є безпідставним та необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню судом.
В судове засідання, призначене на 16.03.2020р., представники третіх осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "ІМЕКСБАНК" не з'явились, були повідомлені про розгляд справи належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення які направлялись судом на адреси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "ІМЕКСБАНК", визначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відміткою поштового відділення про вручення копії ухвал.
Третя особа ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛЛ" про час та місце судових засідань повідомлялася своєчасно, шляхом направлення копій ухвал на адресу, визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте його представник в суд не з'явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, своїм правом на захист не скористувався.
Копії ухвал суду про призначення судових засідань направлялися Третій особі на адресу: буд. № 22, Леваневського, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл., 11700 (саме така адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) рекомендованими листами з повідомленням про вручення, але поштові відправлення були повернені до суду з відміткою про невручення з відміткою пошти "адресат відсутній".
Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до Господарського суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній", суд вважає, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду про призначення справи до розгляду вважаються врученою Третій особі - ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛЛ" в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою "адресат відсутній", а отже, третя особа є належно повідомленою про час та місце судових засідань.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні, 16.03.2020р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2017р. позовна заява вх.№3511/17 була передана на розгляд судді Рога Н.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2018р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛЛ", прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2018р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕНТАЛС" та ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3273/17, призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.04.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "ІМЕКСБАНК".
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 скасовано рішення суду першої інстанції від 26.04.2018 та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "ІМЕКСБАНК". Застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "УКРАЇНА" шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "УКРАЇНА", а саме: апартаменту триповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,8 кв. м, житловою площею 266,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, апартаменту триповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,9 кв. м, житловою площею 266,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5, які були зареєстровані згідно з іпотечним договором, посвідченим 27.08.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №4273. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1600 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 2400 грн.
Постановою Верховного Суду від 12.12.2019р. рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 916/3273/17 скасовано, справу № 916/3273/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019р., справу №916/3273/17 розподілено на суддю Цісельського О.В., у зв'язку з чим вказана справа була прийнята до провадження суддею Цісельським О.В.
27.03.2013 ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Кредитор) та ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛ" (Позичальник) уклали кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 34/13 (далі - договір), згідно з яким кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 119 000 000 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки 18% процентів річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 20.01.2016 на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 7.3 договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
27.08.2014 на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "УКРАЇНА" (Іпотекодавець, Майновий поручитель) укладено Іпотечний договір (далі - договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим №4273, згідно з умовами якого банку в іпотеку передано нерухоме майно:
- апартамент триповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,8 кв. м, житловою площею 266,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, серії САЕ №348513, виданого 16.06.2012 Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області на підставі рішення Виконкому Дальницької сільської ради від 26.04.2012 №54, право власності на який зареєстровано 25.06.2012 Комунальним підприємством "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" в книзі 2, номер запису 202, реєстраційний номер - 36911284. 27.08.2014 право власності на вищевказаний апартамент зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстраційним №440377251237, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 27.08.2014 №26083792.
- апартамент триповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,9 кв. м, житловою площею 266,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, серії САЕ №348543, виданого 16.06.2012 Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області на підставі рішення Виконкому Дальницької сільської ради від 26.04.2012 №47, право власності на який зареєстровано 25.06.2012 Комунальним підприємством "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" в книзі 2, номер запису 195, реєстраційний номер - 36911538. 27.08.2014 право власності на вищевказаний апартамент зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., за реєстраційним №440390951237, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 27.08.2014 №26084508.
Пунктом 1.1 договору іпотеки передбачено, що він забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 27.03.2013 №34/13 та додатковою угодою між іпотекодержателем та ТОВ "ВАЙССЕЛЛ ГЛОБАЛ" стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо. Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається боржнику іпотекодержателем - кредитором на наступних умовах: сума кредиту - 119 000 000 грн, строк повернення кредиту - 20.01.2016, розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором у розмірі 18 відсотків річних.
Згідно з пунктом 7.1 договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі, обумовленому кредитним договором.
Позичальник своїх обов'язків за кредитним договором не виконав та кошти банку не повернув, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2016 у справі №916/953/15-г. Вказаним рішенням на користь банку з боржника стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 119 000 000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 11 854 355,89 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1 062 351,58 грн.
10.11.2014р. ПАТ "ІМЕКСБАНК" (іпотекодержатель) та ТОВ "УКРАЇНА" (іпотекодавець) укладено договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1295, за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати Іпотечний договір.
У відповідності до пункту 1 договору розірвання, цей договір є підставою для зняття заборони відчуження вказаного в Іпотечному договорі нерухомого майна:
- апартаменту трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,8 кв.м., житловою площею 266,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, - апартаменту трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,9 кв.м., житловою площею 266,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5.
Згідно з постановою Правління Національного банку України від 26.01.2015 року №50 "Про віднесення ПАТ „ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.01.2015 року №16 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК", згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" Северина Ю .П .
Постановою Правління Національного банку України від 21.05.2015 року №330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27 травня 2015 року №105 "Про початок процедури ліквідації АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ІМЕКСБАНК".
Наказом від 02.03.2015 №66-в "Про додаткову перевірку правочинів" уповноважена особа Фонду зобов'язана здійснити перевірку правочинів, укладених ПАТ "ІМЕКСБАНК" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, які підпадають під критерії, визначені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Головою та членами комісії складено та підписано акт перевірки правочинів на предмет нікчемності, яким встановлено, що в період з 27.01.2014 по 27.01.2015 протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ІМЕКСБАНК" відбулося вилучення ліквідних предметів застави та іпотеки шляхом укладення договорів про розірвання відповідних договорів застави та іпотеки.
Як встановлено судом, за результатами проведення торгів між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ІМЕКСБАНК" (Банк) та ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" (Новий кредитор) був укладений Договір №108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019 року (надалі по тексту - Договір відступлення права вимоги).
Згідно з п. 1.1 Договору відступлення права вимоги "за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів та/або заставодавців фізичних осіб га/або юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, падалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами та/або договорами поруки таабо договорами застави, з урахуванням усіх змін та доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - Право вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Щодо права вимоги за договорами застави таабо іпотечними договорами, що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально Сторони домовились про наступне:
1.1. Відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за такими договорами відбувається за окремими договорами, які укладаються між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягають нотаріальному посвідченню...".
Відповідно до додатку № 1 Договору відступлення права вимоги, зокрема Банком було відступлено Новому кредитору право вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії № 34/13 від 27.03.2015р. з урахуванням всіх змін та доповнень укладеним між Банком та ТОВ "Вайсселл Глобал".
Згідно з п. 2. Договору відступлення права вимоги "За цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває всіх прав кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право нараховувати та стягувати проценти, неустойки, штрафи, стягувати суми, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), права вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів. отриманню коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів, права, шо випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке буде реалізовано на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу, права вимоги за мировими угодами, договорами з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі комітеті кредиторів тощо. Розмір права вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів".
Відповідно до п.4. Договору відступлення права вимоги "Сторони домовились, що за відступлення прав за Основними договорами, відповідно до цього Договору, та відступлення майнових прав відповідно до Договору №108/1 купівлі-продажу майнових прав від 11.10.2019, укладеного Сторонами одночасно із цим Договором. Новий кредитор сплатив Банку грошові кошти у сумі 43 408 595,20 гри. (сорок три мільйона чотириста вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 20 коп.) без урахування ПДВ, надалі за текстом - Ціна відступлення. Ціпа відступлення сплачена Новим кредитором Банку в повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору, на підставі Протоколу електронних торгів №ІЖЯ-2019-03 від 14.08.2019 року, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор".
Також, 11.10.2019 року між Банком та Новим кредитором було укладено Договір №108/1 купівлі-продажу майнових прав, посвідчений 11.10.2019 ОСОБА_3 ПНКМНО та зареєстровано в реєстрі за №876 (надалі -Договір відступлення іпотеки).
Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення іпотеки "За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність Покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли у Банка за договорами (надалі - Договори). Наведеними у додатку №1 до цього Договору, (надалі - Права вимоги), а також пов'язані з ними права (права, які випливають з них), які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, в тому числі але не виключно...".
Згідно з п.п.1.2. та 1.3. Договору відступлення Покупець сплачує Продавцю за Майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначеному цим Договором. Майнові права вважаються переданими Покупцю з моменту підписання цього Договору.
Пунктом 3.1. Договору відступлення передбачено, що кошти за продаж Майнових прав за цим Договором Покупець сплатив Продавцю відповідно до умов Договору №108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019, що укладений між Сторонами, на підставі Протоколу електронних торгів №ТЖЯ-2019-03 від 14.08.2019 року.
Відповідно до додатку №1 Договору відступлення іпотеки, зокрема Банком було відступлено Новому кредитору майнові права за Іпотечним договором з майновим поручителем ТОВ "УКРАЇНА"від 27.08.2014, посвідченого Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №4273 із урахуванням всіх змін та доповнень.
Відповідно після укладення Договору про відступлення права вимоги та Договору відступлення іпотеки у ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" виникло право майнової вимоги до майнового поручителя ТОВ "УКРАЇНА" за іпотечним договором посвідченого 27.08.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №4273.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.572, ч. 1 ст.574, ч. 1 ст.575 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Приписами ст.1, ч. 1 ст.3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Отже, укладання договору іпотеки тягне за собою виникнення зобов'язальних правовідносин між іпотекодавцем та іпотекодержателем. Кредитор у таких правовідносинах має суб'єктивне право вимагати від іпотекодавця, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відтак, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до ч. 1 ст.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Частиною 2 ст. 38 Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі якщо: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).
Позовна давність - як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 76 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
У той же час, ч. 1 ст.77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
В процесі розгляду справи ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" подано заяву про зміну предмету позову від 15.01.2020 р. № 150120/3, в якій позивач, зокрема, просить суд застосувати наслідки недійсності Договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 10.11.2014 року, укладений між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "УКРАЇНА" та зареєстрованого за №1295, посвідченого Журавлем М.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "УКРАЇНА", а саме: апартаменту триповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,8 кв.м., житловою площею 266,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, апартаменту триповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 273,9 кв.м., житловою площею 266,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 27.08.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим номером №4273.
Проти задоволення вищевідзначеної заяви, сторони не заперечували, а тому судом дана заява ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" про зміну предмету позову від 15.01.2020 р. № 150120/3 була прийнята до розгляду по суті.
Так, як встановлено судом, розірвавши Іпотечний договір, Банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог як іпотекодавця за дійсним договором, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника.
Крім того, ні наявність акту чи наказу проведення перевірки, ні час виявлення нікчемного правочину не має жодного значення для дійсності чи недійсності такого правочину, який є нікчемним в силу закону, а відтак не позбавляє позивача права звернутись до суду з позовом про застосування наслідків недійсності правочину, адже такі правочини є недійсними незалежно від моменту їх виявлення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 3-598гс17 (справа №914/1315/16), № 3-597гс17 (справа №914/1318/16).
Тому, підсумовуючи викладене вище, керуючись приписами ст. ст. 215 ЦК України, ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо нікчемності договору про розірвання іпотечного договору від 10.11.2014 р.
Між тим, третьою особою - ОСОБА_1 у даній справі заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 зі справи № 911/3681/17 аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно частини четвертої статті 267 наведеного Кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, відступати від якої суд підстав не вбачає.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Отже, суд погоджується із доводами третьої особи ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем строків позовної давності, враховуючи наступне.
Так, дійсно матеріалами справи містять іпотечний договір, посвідчений 27.08.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 4273, на першій сторінці якого зроблено запис про його розірвання 10.11.2014р. за номером № 1293, даний запис засвідчено підписом приватного нотаріуса Журавля М.В. та його печаткою.
Таким чином, ще у грудні 2017 року, АТ "ІМЕКСБАНК" звертаючись із позовом до ТОВ "УКРАЇНА" до Господарського суду Одеської області знало та могло знати про розірвання іпотечного договору, а саме 10.11.2014р. за номером №1293, посвідченого приватним нотаріусом Журавлем М.В.
Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Поважною причиною визнання пропуску строку позовної давності може вважатися причина існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин у даному випадку суд не вбачає.
Поряд з цим слід зазначити, що посилання позивача на лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" від 05.08.2019 р. за вих.№1294, та твердження, що саме у серпні 2019 року стало відомо про існування договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, серія та номер 1295, виданий 10.11,2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем Миколою Володимировичем, не доводять поважних причин пропуску строку позовної давності, з огляду на наступне.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Так, після заміни ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2019 р. позивача у справі № 916/3273/17 з ПАТ "ІМЕКСБАНК" на ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, усі дії, вчинені в судовому процесі ПАТ "ІМЕКСБАНК" до вступу у справу його правонаступника, обов'язкові для ТОВ "ФК "ГЕЛІОС".
Із урахуванням вищенаведеного, строк позовної давності як і для ПАТ "ІМЕКСБАНК" так і ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" розпочав свій сплив з 10.11.2014року (моменту укладання договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем) та закінчився 10.11.2017 року.
Таким чином, клопотання ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" про поновлення пропущеного строку на заявлення вимог про застосування наслідків недійсного договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 10.11.2014 р., укладеного між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "УКРАЇНА" та зареєстрованого за№ 1295, посвідченого Журавлем М,В., приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усі вищенаведені обставини та з огляду сплив позовної давності для звернення позивача до суду із заявленим позовом, а також пропуск строку позовної давності без поважних причин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь Позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.
Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.У позові - відмовити повністю.
2.Судові витрати по справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос" /вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 42322556/.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Повний текст рішення складено 26 березня 2020 р.
Суддя О.В. Цісельський