вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2020 р. Справа № 911/405/20
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Об'єднання співвласників майна "Сузір'я"
про стягнення 2 126,95 грн
Обставини справи:
17.02.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Об'єднання співвласників майна “Сузір'я” про стягнення 2 126,95 грн заборгованості, з яких: 1 655,51 грн пені, 325,20 грн інфляційних втрат та 146,24 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 17.02.2020 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також встановлено строк для подання додаткових доказів у справі (за наявності) до 18.03.2020.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив на позовну заяву не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
30.01.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Об'єднанням співвласників майна "Сузір'я" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2066/15-БО-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року 23,5 тис. куб. м., а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.
Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п.п. 5.2., 5.5. договору до сплати за 1 000 куб. метрів природного газу з ПДВ - 1 309,20 грн. Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 11.1. договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
20.03.2015 та 25.11.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Об'єднанням співвласників майна "Сузір'я" (Покупець) укладено додаткові угоди № 1, № 3 до договору купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015, згідно яких сторони домовились збільшити вартість 1 000 куб. м. природного газу до 2 994,30 грн.
Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015 за період з січня 2015 року по грудень 2015 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ на загальну суму 20 670,98 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 3 193,14 грн, від 28.02.2015 на суму 2 507,12 грн, від 31.03.2015 на суму 2 164,11 грн, від 30.04.2015 на суму 2 099 грн, від 31.10.2015 на суму 1 371,39 грн, від 30.11.2015 на суму 3 976,42 грн, від 31.12.2015 на суму 5 359,80 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, сплативши позивачу (станом на 11.10.2016) 20 670,98 грн, що підтверджується довідкою по операціях підприємства та банківськими виписками, наданими НАК «Нафтогаз України», внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015 природний газ відсутній.
Предметом позову є вимоги про стягнення 1 655,51 грн пені за період з 17.03.2015 по 14.07.2016, 325,20 грн інфляційних втрат за період з 01.05.2015 по 30.09.2016 та 146,25 грн 3 % річних за період з 17.03.2015 по 17.10.2016.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015 за період з січня 2015 року по грудень 2015 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ на загальну суму 20 670,98 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 3 193,14 грн, від 28.02.2015 на суму 2 507,12 грн, від 31.03.2015 на суму 2 164,11 грн, від 30.04.2015 на суму 2 099 грн, від 31.10.2015 на суму 1 371,39 грн, від 30.11.2015 на суму 3 976,42 грн, від 31.12.2015 на суму 5 359,80 грн, копії яких наявні в матеріалах справи; відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, сплативши позивачу (станом на 11.10.2016) 20 670,98 грн, що підтверджується довідкою по операціях підприємства та банківськими виписками, наданими НАК «Нафтогаз України», внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015 природний газ відсутній.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015, позивачем нарахована пеня в сумі 1 655,51 грн, з яких: 34,27 грн за період з 17.03.2015 по 25.03.2015 за зобов'язаннями лютого 2015 року, 229,97 грн за період з 15.04.2015 по 24.06.2015 за зобов'язаннями березня 2015 року, 355,91 грн за період з 15.05.2015 по 01.09.2015 та 1 035,36 грн за період з 15.01.2016 по 17.10.2016 за зобов'язаннями грудня 2015 року.
Також у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015 позивачем нараховано 325,20 грн інфляційних втрат, з яких: 43,35 грн за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 за зобов'язаннями березня 2015 року, 281,85 грн за період з 01.02.2016 по 30.09.2016 за зобов'язаннями грудня 2015 року.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 2600/15-ТЕ-17 від 30.01.2015, позивачем нараховано 146,24 грн 3 % річних, з яких: 1,71 грн за період з 17.03.2015 по 25.03.2015 за зобов'язаннями лютого 2015 року, 11,50 грн за період з 15.04.2015 по 24.06.2015 за зобов'язаннями березня 2015 року, 17,87 грн за період з 15.05.2015 по 01.09.2015 та 115,16 грн за період з 15.01.2016 по 17.10.2016 за зобов'язаннями грудня 2015 року.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу на кожний день прострочення платежу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетний організацій та установ).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.
Водночас, факт включення чи невключення відповідача до даного реєстру не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки не впливає на вирішення даного спору з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі № 914/123/17 та у постанові від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із матеріалів справи, заявлені до стягнення з відповідача пеня, та 3 % річних були нараховані позивачем на заборгованість відповідача за зобов'язаннями січня 2015 року, лютого 2015 року, березня 2015 року, квітня 2015 року та грудня 2015 року, а заявлені до стягнення інфляційні втрати на заборгованість відповідача за зобов'язаннями березня 2015 року та грудня 2015 року.
Суд встановив, що відповідач заборгованість за зобов'язаннями січня 2015 року, лютого 2015 року, березня 2015 року, квітня 2015 року, грудня 2015 року погасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".
Таким чином, суд вважає, що позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню за період з 17.03.2015 по 14.07.2016, інфляційні втрати за період з 01.05.2015 по 30.09.2016 та 3 % річних за період з 17.03.2015 по 17.10.2016, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 655,51 грн пені, 325,20 грн інфляційних втрат та 146,24 грн 3 % річних.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) до Об'єднання співвласників майна "Сузір'я" (09175, Київська обл., с. Мала Вільшанка, вул. Радянська, 1; ідентифікаційний код 26474505) про стягнення 2 126,95 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено: 26.03.2020.
Суддя П.В.Горбасенко