61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.01.2020 м. Харків Справа № 905/2133/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,
розглянувши справу № 905/2133/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг»
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод»
про стягнення 678 246,56 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» (далі ТОВ «СВТЛ») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі ПрАТ «ДМЗ») 678 246,56 грн., з яких: 165 355,47 грн. - 3% річних, 512 891,09 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди залізничного рухомого майна № 2/2016/33/31848ДС від 17.03.2016р. в частині повної та своєчасної сплати послуг з оренди, що встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2018р. у справі №905/1851/17 про стягнення з ПрАТ «ДМЗ» на користь ТОВ «СВТЛ» боргу у розмірі 3 990 747,68 грн., та рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2019р. у справі №905/499/19 про стягнення з ПрАТ «ДМЗ» на користь ТОВ «СВТЛ» 3 % річних у розмірі 94 124,68 грн. інфляційних втрат у розмірі 346 255,28 грн., які набрали законної сили. Водночас, позивач посилається також на наявність права на здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за актами наданих послуг № 5/1 від 31.03.2017р. (в частині виконання зобов'язання на суму 351 000 грн.), № 6/1 від 30.04.2017р., № 7/1 від 31.05.2017р., № 15-КВ від 30.04.2017р., № 17-КВ від 31.05.2017р, оскільки такі вимоги не були заявлені у справах №905/1851/17 та № 905/499/19 та борг за цими актами відповідачем на даний час не погашений.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2019р. для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В.
25.11.2019р. господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін та призначення судового засідання на 16.12.2019р.
10.12.2019р. за вх. №25178/19 господарський суд одержав заяву відповідача із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій останній просить суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, з посиланням на те, що, по - перше, позивач зловживає своїм правом шляхом подання до суду двох позовів з однорідними вимогами, а саме: позову, що був предметом розгляду у справі № 905/499/19, та позову, що є предметом розгляду у даній справі, з метою визначення таких справ як малозначних; по - друге, справа є складною, оскільки її правильне вирішення пов'язане із встановленням таких фактів як дата виникнення зобов'язань зі сплати орендної плати та дата закінчення строку сплати і виникнення порушення грошового зобов'язання за кожним актом наданих послуг окремо, а також ряд інших обставин, що потребує збору значного обсягу доказів.
16.12.2019р. за вх. №25520/19 господарський суд одержав відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не дозволяють встановити дату виникнення грошового зобов'язання відповідача та дату початку прострочення виконання такого зобов'язання, з огляду на те, що: по-перше, судовими рішеннями у справах №905/1851/17, №905/499/19 не встановлювався момент виникнення зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати, компенсації залізничного тарифу та компенсації вартості ремонту вагонів за актами, за якими позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даній справі; по-друге, позивачем не додано до матеріалів справи рахунків, на підставі яких здійснюються розрахунки відповідно до умов договору, та доказів їх направлення відповідачу; по-третє, акти виконаних робіт, які прийняті позивачем за основу при розрахунках 3% річних та інфляційних втрат, не є підставою для оплати та не пов'язані з виникненням грошових зобов'язань, крім того, позивачем не доведено дату отримання актів відповідачем, не враховано передбачений договором строк розгляду зазначених актів та загальноприйнятий строк на повернення таких актів.
У судовому засіданні 16.12.2019р. судом постановлено в протокольній формі ухвалу про відхилення заяви відповідача за вх. № 15178/19 від 10.12.2019р. із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що при відкритті провадження у справі господарським судом визнано справу малозначною відповідно до приписів п.2 ч. 5 ст. 12 ГПК України, із врахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які свідчили про її незначну складність, а також того, що ціна позову не перевищувала 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 5 ст.252 ГПК України. При цьому, у такому випадку, реалізація процесуальних прав відповідача щодо подання до суду заяв по суті справи, зокрема, відзиву на позову, заперечення на відповідь на відзив на позов, та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, прийняття участі у судових засіданнях, висловлення своєї позиції перед судом тощо жодним чином не обмежується. Одночасно, здійснення необхідних дій для встановлення всіх обставин справи та забезпечення правильного вирішення спору є обов'язком суду незалежно від того в порядку якого провадження (спрощеного чи загального) розглядається справа. Крім того, роз'єднання вимог та подання двох позовів (у справах № 905/499/19 та № 905/2133/19) є правом позивача, яке останній використовує на власний розсуд, чинне процесуальне законодавство не містить відповідних обмежень чи заборон.
У судовому засіданні 16.12.2019р. представником відповідача заявлено в усній формі відвід судді Ніколаєвій Л.В. від розгляду справи № 905/2133/19, а також клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для викладення такої заяви в письмовій формі.
У судовому засіданні 16.12.2019р. судом оголошено перерву до 20.01.2020р. в т.ч. з метою надання відповідачу часу для викладення його заяви про відвід у письмовій формі, про що представники сторін, які були присутні у судовому засіданні, повідомлені під розписку.
16.01.2020р. за вх. № 1013/20 господарський суд одержав клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.
20.01.2020р. за вх. № 1122/20 господарський суд одержав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість його єдиного представника, який має фах представляти інтереси відповідача у суді, в іншому судовому засіданні, а також на необхідність висловлення додаткових аргументів безпідставності позовних вимог.
Одночасно, станом на 20.01.2020р. заява відповідача про відвід судді Ніколаєвої Л.В. від розгляду справи № 905/2133/19 у письмовій формі до суду не надійшла, внаслідок чого судом розцінено такі дії відповідача як не підтримання раніше заявленого відводу в усній формі та продовжено розгляд справи по суті у судовому засіданні 20.01.2020р.
У судовому засіданні 20.01.2020р. судом постановлено в протокольній формі ухвалу про відхилення клопотання відповідача від 20.01.2020р. за вх. №1122/20 про відкладення розгляду справи з огляду на те, що, по - перше, позиція відповідача у справі вже викладена у відзиві на позов від 16.12.2019р. за вх. №25520/19, та з 16.12.2019р. по 20.01.2020р. у відповідача було достатньо часу для викладення додаткових аргументів безпідставності позовних вимог у письмовій формі та подання їх до суду; по -друге, докази, які підтверджують те, що Горболис О.А. є єдиним представником, який має фах представляти інтереси відповідача у суді, та інших повноважних представників на підприємстві не має, до клопотання не додано.
За таких обставин, з огляду на положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, а також приймаючи до уваги строк розгляду даної справи, який закінчується 24.01.2020р., суд визнав за можливе вирішити справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами у судовому засіданні 20.01.2020р.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 20.01.2020р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
В провадженні господарського суду Донецької області перебувала справа № 905/1851/17 за позовом ТОВ «СВТЛ» про стягнення з ПрАТ «ДМЗ» 3 990 747,68 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 3 944 550 грн. - заборгованість зі сплати орендних послуг, 3 521,28 грн. - заборгованість з компенсації вартості залізничного тарифу, 42 676,40 грн. - заборгованість з компенсації вартості ремонту вагонів.
Підставою позовних вимог у справі № 905/1851/17 було неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди залізничного рухомого складу №2/2016/33/31848ДС від 17.03.2016р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2018р. у справі №905/1851/17 позов ТОВ «СВТЛ» задоволено. Стягнуто з ПрАТ «ДМЗ» на користь ТОВ «СВТЛ» заборгованість у розмірі 3 990 747,68 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 59 861,22 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду Донецької області від 28.12.2018р. у справі № 905/1851/17 апеляційну скаргу ПрАТ «ДМЗ» на рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2018р. (повний текст підписано 16.10.2018р.) у справі №905/1851/17 задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2018р. (повний текст підписано 16.10.2018р.) у справі №905/1851/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог ТОВ «СВТЛ» щодо стягнення заборгованості з орендних платежів в розмірі 2 190 150 грн., у зв'язку з чим викладено п.п.1-3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: « 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Покровськ Донецької області про стягнення 3 990 747,68 грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, буд. 106А; ідентифікаційний код 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2; ідентифікаційний номер 36147637) 1 754 400,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3 521,28 грн. заборгованості з компенсації вартості залізничного тарифу, 42 676,40 грн. заборгованості з компенсації вартості ремонту вагонів. 3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити». В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2018р. (повний текст підписано 16.10.2018р.) у справі №905/1851/17 залишено без змін. Стягнуто з ТОВ «СВТЛ» на користь ПрАТ «ДМЗ» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 22 269,41грн.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі № 905/1851/17 касаційну скаргу ТОВ «СВТЛ» задоволено. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018р. у справі № 905/1851/17 скасовано. Рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2018р. у справі № 905/1851/17 залишено без змін. Стягнуто з ПрАТ «ДМЗ» на користь ТОВ «СВТЛ» витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 65 704,50 грн.
Цими судовими актами встановлено та з матеріалів справи № 905/2133/19 вбачається, що 17.03.2016р. між ТОВ «СВТЛ» (орендодавець, позивач) та ПрАТ «ДМЗ» (орендар, відповідач) укладено договір оренди залізничного рухомого складу №2/2016/33/31848ДС (далі - договір).
Згідно п.1.1. договору орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад, технічно придатний до перевезень. Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в актах прийому-передачі до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Передача рухомого складу в оренду відбувається в місці(ях), визначених за угодою сторін цього договору і оформляється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі України території) погодженій сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому - передачі. День підписання акту прийому - передачі вважається першим днем оренди і відповідає: для одиниць РС, що передаються в оренду на території України - по даті прибуття вагонів на залізничну станцію прийому - передачі на території України. В цьому випадку, доставка рухомого складу до місця передачі в оренду здійснюється за рахунок орендодавця. Вказані дати повинні відповідати відповідному календарному штемпелю в залізничній накладній станції прибуття або даним ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» (дислокація); для одиниць РС, що передаються в оренду на території інших держав - по даті перетину кордону України. В цьому випадку, доставка рухомого складу до місця передачі в оренду по території України здійснюється за рахунок орендодавця, по території інших держав - за рахунок орендаря. Вказані дати повинні відповідати відповідному календарному штемпелю в залізничній накладній станції прикордонного залізничного переходу на території України або даними ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» (дислокація) (п. 2.1. договору).
Положеннями п.3.2. договору встановлені обов'язки орендаря, відповідно до яких останній, зокрема: приймає РС орендодавця для перевезень по маршрутах, заздалегідь погоджених з орендодавцем (п.3.2.1. договору); здійснює платежі орендодавцю в сумах і термінах, визначеними цим договором (п.3.2.2. договору); за свій рахунок робить технічне обслуговування (поточні ремонти) рухомого складу, підготовку під навантаження, поточні ремонти з відчепленням із заміною, ремонтом комплектуючих деталей рухомого складу, колісних пар, балки надресорної, бокової рами, автозчеплення, поглинаючого апарату (п.3.2.4 договору); самостійно несе витрати, пов'язані з використанням рухомого складу в процесі його експлуатації (п.3.2.6. договору); після припинення дії цього договору або на вимогу орендодавця, орендар повертає орендодавцеві рухомий склад впродовж 30 календарних днів у тому стані, в якому він його отримав в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, заздалегідь очищений від залишків вантажів, що перевозяться, при цьому складається акт прийому-передачі вагонів (п.3.2.8. договору).
Орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Вартість оренди одного вагону складає 300 грн., з урахуванням ПДВ, за один вагон на добу (повну або не повну). Орендна плата сплачується в наступному порядку: - 100% передоплати впродовж 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку орендодавцем до фактичної відправки вагонів в оренду; - розрахунок за подальші місяці оренди робиться орендарем на підставі рахунків орендодавця, у формі 100% передоплати, яка підлягає перерахуванню орендодавцеві до початку поточного місяця (п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору).
Орендар направляє акт наданих послуг орендареві до 5-го числа місяця, що йде за звітним місяцем оренди. Орендар впродовж 5-ти днів з дати отримання оригіналів актів наданих послуг повинен затвердити та завірити його зі свого боку печаткою та направити його орендодавцеві. У разі не повернення акту в термін, встановлений даним договором, акт вважається прийнятим орендарем за принципом мовчазної згоди (п. 4.5 договору).
Форма платежу - банківський переказ на поточний рахунок орендодавця, вказаний в договорі (п. 4.8. договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2016р., а у частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення (п. 8.1 договору).
Додатковою угодою №1 від 08.11.2016р. сторони внесли зміни та:
-виклали п. 2.1 договору у наступній редакції: «Передача рухомого складу в оренду відбувається в місці(ях), визначених за угодою сторін цього договору і оформляється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України, погодженій сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання акту приймання передачі. День підписання акту прийому - передачі вважається першим днем оренди і відповідає даті прибуття вагонів на залізничну станцію прийому - передачі на території України. Вказана дата повинна відповідати відповідному календарному штемпелю в залізничній накладній станції прибуття або даним ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» (дислокація). Доставка рухомого складу до місця передачі в оренду здійснюється за рахунок орендодавця»;
-доповнили р. 3 договору п. 3.2.15 наступного змісту: «У разі проходження РС по/через територію (район) проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, уздовж лінії зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, орендар беззастережно погоджується з тим, що: несе відповідальність за збереження РС в повному обсязі; не має права посилатися на форс-мажорні обставини, які виникають або пов'язані з перебуванням РС на зазначеній в даному пункті території; не має права вимагати зменшення або звільнення від орендної плати, якщо, через будь-які обставини, змінилися умови господарської діяльності орендаря, істотно погіршився стан орендованого РС або виникли перешкоди для використання РС (істотно зменшилась можливість користування РС)»;
-виклали п. 4.2 договору у наступній редакції: «Вартість оренди у розмірі: 300 грн., з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну); 550 грн., з урахуванням ПДВ, за один піввагон на добу (повну або не повну)»;
-виклали п. 8.1 у наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017р., а у частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення».
Додатковою угодою №2 від 30.12.2016р. сторони погодили з 01.01.2017р. вартість оренди у розмірі: 350 грн., з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну), 550 грн., з урахуванням ПДВ, за один піввагон на добу (повну або не повну).
Додатковою угодою №3 від 23.01.2017р. сторони погодили вартість оренди у розмірі: з 01.02.2017 р. 400 грн., з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну); з 20.02.2017р. 450 грн., з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну), 550 грн., з урахуванням ПДВ, за один піввагон на добу (повну або не повну).
Додатковою угодою №5 від 01.02.2017р. сторони погодили вартість оренди у розмірі: з 01.02.2017р. 400 грн., з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну); з 20.02.2017р. 450 грн., з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну), 600 грн., з урахуванням ПДВ, за один піввагон на добу (повну або не повну).
Також судами встановлено обставини надання позивачем протягом 2016 - 2017рр. у користування відповідача 128 вагонів (з них: 102 напіввагони, 26 критих вагонів), повернення позивачу з оренди відповідача 74 вагонів (з них: 63 напіввагони, 11 критих вагонів), не повернення відповідачем вагонів у кількості 54 шт. (з них: 39 напівагонів, 15 критих вагонів), направлення позивачем (поштою, кур'єрською доставкою) та отримання відповідачем актів виконаних робіт №5 від 31.03.2017р. на суму 640 800 грн., №5/1 від 31.03.2017р. на суму 725 400 грн., №6 від 30.04.2017р. на суму 140 400 грн., №6/1 від 30.04.2017р. на суму 702 000 грн., №7 від 31.05.2017р. на суму 130 200 грн., №7/1 від 31.05.2017р. на суму 725 400 грн., №8 від 30.06.2017р. на суму 126 000 грн., №9 від 31.07.2017р. на суму 29 400 грн., №13-КВ від 31.03.2017р. на суму 329 400 грн., №14-КВ від 30.04.2017р. на суму 45 450 грн., №15-КВ від 30.04.2017р. на суму 202 500 грн., №16-КВ від 31.05.2017р. на суму 13 950 грн., №17-КВ від 31.05.2017р. на суму 209 250 грн., №19-КВ від 30.06.2017р. на суму 8 100 грн. (на загальну суму 4 028 250 грн.).
При цьому, суди також визнали, що вказані акти є погодженими відповідачем з огляду на умови п. 4.5 договору та не заявлення відповідачем про заперечення щодо них або відмову від їх підписання.
Водночас, судами встановлено обставини надання позивачем послуг з поточного та капітального ремонту вагонів, наданих у користування відповідачу, на суму 42 676,40 грн. згідно з актами наданих послуг №594 від 15.05.2017р. на суму 23 676,40 грн., №1204 від 30.06.2017р. на суму 19 000 грн., а також сплати позивачем залізничного тарифу на загальну суму 3 521,28 грн. згідно з актами наданих послуг №03/17 від 31.03.2017р. на суму 3 355,44 грн., №04/17 від 30.04.2017р. на суму 165,84 грн.
Під час розгляду справи № 905/1851/17 суди встановили обставини неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення сплати за послуги оренди, компенсації вартості залізничного тарифу, компенсації вартості ремонту вагонів у загальному розмірі 3 990 747,68 грн. та дійшли висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у вказаному розмірі.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2019р. у справі № 905/499/19 (з урахуванням ухвали суду від 01.08.2019р. про виправлення описки), яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019р., позов ТОВ «СВТЛ» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДМЗ» на користь ТОВ «СВТЛ» 3% річних у розмірі 94 124,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 346 255,28 грн., відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 6 605,71 грн.
Предметом розгляду справи № 905/499/19 було стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем на заборгованість за послуги оренди, компенсації вартості залізничного тарифу, компенсації вартості ремонту вагонів у загальному розмірі 1 800 597,68 грн. за актами виконаних робіт №5 від 31.03.2017р. в частині суми 557 100 грн., №5/1 від 31.03.2017р. в частині суми 374 400 грн., №6 від 30.04.2017р. на 140 400 грн., №7 від 31.05.2017р. на суму 130 200 грн., №8 від 30.06.2017р. на суму 126 000 грн., №9 від 31.07.2017р. на суму 29 400 грн., №13-КВ від 31.03.2017р. на суму 329 400 грн., №14-КВ від 30.04.2017р. на суму 45 450 грн., №16-КВ від 31.05.2017р. на суму 13 950 грн., №19-КВ від 30.06.2017р. на суму 8 100 грн. та актами наданих послуг № 03/17 від 31.03.2017р. на суму 3 355,44 грн., № 04/17 від 30.04.2017р. на суму 165,84 грн., № 594 від 15.05.2017р. на суму 23 676,40 грн., № 1204 від 30.06.2017р. на суму 19 000 грн.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат було здійснено по 14.01.2019р. з урахуванням оплати, здійсненої відповідачем 15.01.2019р. на користь позивача у загальному розмірі 1 800 597,68 грн.
Оскільки по теперішній час відповідачем не здійснено оплату заборгованості з орендних послуг у загальному розмірі 2 190 150 грн. за актами виконаних робіт №5/1 від 31.03.2017р. в частині суми 351 000 грн., №6/1 від 30.04.2017р. на суму 702 000 грн., №7/1 від 31.05.2017р. на суму 725 400 грн., №15-КВ від 30.04.2017р. на суму 202 500 грн., №17-КВ від 31.05.2017р. на суму 209 250 грн., позивач нарахував 3% річних у розмірі 165 355,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 512 891,09 грн. та звернувся до суду з даним позовом.
При цьому, такі вимоги не були предметом розгляду ані у справі № 905/1851/17, ані у справі № 905/499/19.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтями 283, 286 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
У ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2018р. у справі №905/1851/17, яке залишене без змін постановою Верховного суду від 06.03.2019р., внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди залізничного рухомого складу №2/2016/33/31848ДС від 17.03.2016р. у нього виникло зобов'язання з оплати позивачу заборгованості у загальному розмірі 3 990 747,68 грн., до складу якої входить в т.ч. заборгованість з орендних послуг у розмірі 2 190 150 грн. за актами виконаних робіт №5/1 від 31.03.2017р. в частині суми 351 000 грн., №6/1 від 30.04.2017р. на суму 702 000 грн., №7/1 від 31.05.2017р. на суму 725 400 грн., №15-КВ від 30.04.2017р. на суму 202 500 грн., №17-КВ від 31.05.2017р. на суму 209 250 грн.
Такі обставини не потребують повторного доказування в силу вимог ст. 75 ГПК України.
Водночас, обставини, встановлені під час розгляду справи № 905/2133/19, свідчать, що станом на теперішній час вказана заборгованість з орендних послуг у розмірі 2 190 150 грн. за актами виконаних робіт №5/1 від 31.03.2017р. в частині суми 351 000 грн., №6/1 від 30.04.2017р. на суму 702 000 грн., №7/1 від 31.05.2017р. на суму 725 400 грн., №15-КВ від 30.04.2017р. на суму 202 500 грн., №17-КВ від 31.05.2017р. на суму 209 250 грн. відповідачем не сплачена.
В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за актом виконаних робіт №5/1 від 31.03.2017р. на суму 351 000 грн. з 01.04.2017р. по 13.11.2019р., за актом виконаних робіт №6/1 від 30.04.2017р. на суму 702 000 грн. з 01.05.2017р. по 13.11.2019р., за актом виконаних робіт №7/1 від 31.05.2017р. на суму 725 400 грн. з 01.06.2017р. по 13.11.2019р., за актом виконаних робіт №15-КВ від 30.04.2017р. на суму 202 500 грн. з 01.05.2017р. по 13.11.2019р., за актом виконаних робіт №17-КВ від 31.05.2017р. на суму 209 250 грн. з 01.06.2017р. по 13.11.2019р., становить 165 355,47 грн., перевірено господарським судом та встановлено, що він є арифметично правильним.
Водночас, згідно з розрахунком інфляційних втрат позивачем нараховані інфляційні втрати у загальному розмірі 512 981,09 грн. за актом виконаних робіт №5/1 від 31.03.2017р. на суму 351 000 грн. з 01.04.2017р. по 13.11.2019р., за актом виконаних робіт №6/1 від 30.04.2017р. на суму 702 000 грн. з 01.05.2017р. по 13.11.2019р., за актом виконаних робіт №7/1 від 31.05.2017р. на суму 725 400 грн. з 01.06.2017р. по 13.11.2019р., за актом виконаних робіт №15-КВ від 30.04.2017р. на суму 202 500 грн. з 01.05.2017р. по 13.11.2019р., за актом виконаних робіт №17-КВ від 31.05.2017р. на суму 209 250 грн. з 01.06.2017р. по 13.11.2019р. Вказаний розрахунок перевірено господарським судом та встановлено, що фактично позивачем здійснюється нарахування інфляційних втрат за кожним актом по 31.10.2019р. (тобто позивачем не допущено порушення порядку нарахування інфляційних втрат за повні місяці), а також те, що він є арифметично правильним.
Посилання відповідача на неможливість встановлення дати виникнення грошового зобов'язання відповідача та дати початку прострочення виконання такого зобов'язання, та, відповідно, необґрунтованість розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, не прийняті судом до уваги з огляду на висновки судів у справі № 905/1851/17 про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в т.ч. з орендних послуг, що безумовно свідчить про настання строку виконання такого зобов'язання.
При цьому, рахунки, про не отримання яких посилається відповідач, є комерційними документами, в яких зазначаються платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, та суму належного за товар (послуги, роботи) платежу. Отже, виставлення таких рахунків є обов'язковим, якщо невідомі ні платіжні реквізити, ні сума платежу. Лише в такому разі відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України виконання зобов'язання може бути відстрочене.
Договір, укладений між сторонами, містить умови щодо розміру орендної плати, порядку розрахунків та платіжні реквізити позивача, а тому, в даному випадку, наявність або відсутність рахунків не має вирішального значення, оскільки відповідач мав всі необхідні відомості для належного виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також умови п. 4.3 договору щодо здійснення відповідачем орендних платежів шляхом передоплати 100% до початку поточного місяця, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за прострочення платежів з першого числа місяця, наступного за звітним, є правомірним.
Водночас, за умовами договору строк оплати орендних послуг не пов'язується із отриманням відповідачем актів, більш того обставини щодо їх отримання останнім також досліджені та встановлені у справі № 905/1851/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 165 355,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 512 981,09 грн., а отже і про їх задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Торгівельна, буд. 106А; код ЄДРПОУ 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» (03150, м. Київ, Печерський р-н, вул. Димитрова, буд. 5; код ЄДРПОУ 36147637) 3% річних у розмірі 165 355 (сто шістдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 512 891 (п'ятсот дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 09 коп., судовий збір у розмірі 10 173 (десять тисяч сто сімдесят три) грн. 70 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 27.01.2020р.
Суддя Л.В. Ніколаєва