проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"26" березня 2020 р. Справа № 917/1766/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх. №377 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 (рішення ухвалене суддею Ореховською О.О. 16.12.2019, повний текст рішення складено 23.12.2019) у справі №917/1766/19
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до Комунального підприємства “Теплоенерго”, м. Кременчук
про стягнення 3349,94 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі №917/1766/19 позов задоволено частково; стягнуто з КП “Теплоенерго” на користь АТ “НАК “Нафтогаз України” пеню в сумі 307,10 грн. та 3 % річних в сумі 2735,74 грн., а також 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору, в інший частині у позові відмовлено.
АТ “НАК “Нафтогаз України” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі №917/1766/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 307,10 грн.; прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ “НАК “Нафтогаз України” щодо стягнення неустойки у сумі 307,10 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ЦК України не з'ясувавши всіх обставин, а саме при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін та інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні, повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій щодо наявності чи відсутності збитків, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або не виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2020 поновлено АТ “НАК “Нафтогаз України” строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі №917/1766/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторони, що апеляційна скарга на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі №917/1766/19 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2020 була отримана позивачем 13.02.2020, відповідачем - 14.02.2020. Проте, станом на час ухвалення даної постанови відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
01.09.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Теплоенерго» (споживач) укладено договір № 8315/1718-ТЕ-24 постачання природного газу (договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 8100 тис. куб. м.
Додатковою угодою №2 від 10.04.2018 до договору доповнено п. 2.1 договору абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 по 21 травня 2018 (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 740,0 тис. куб.м.».
Додатковою угодою №3 від 12.06.2018 до договору доповнено п. 2.1 договору абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01 червня 2018 по 31 липня 2018 (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 320 тис. куб.м.».
Додатковою угодою №4 від 06.08.2018 до договору доповнено п. 2.1 договору абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01 серпня 2018 по 31 сернпя 2018 (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 170 тис. куб.м.».
Додатковою угодою №5 від 06.09.2018 до договору доповнено п. 2.1 договору абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01 вересня 2018 по 30 вересня 2018 (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 202,246 тис. куб.м.».
Згідно п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7 договору).
Відповідно до п. 3.10 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п. 5.2 договору).
Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 12.1 договору в редакції додаткової угоди №5 від 06.09.2018 сторони визначили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 по 30 вересня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач у 2017-2018 роках передав у власність споживача природний газ на загальну суму 32562723,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 6378833,12 грн., від 31.01.2018р на суму 7008196,82 грн., від 28.02.2018 на суму 6507979,45 грн., від 31.03.2018 на суму 7017596,51 грн., від 30.04.2018 на суму 2390633,20 грн., від 31.05.2018 на суму 1008014,91 грн., від 30.06.2018 на суму 567948,48 грн., від 31.07.2018 на суму 195329,58 грн., від 31.08.2019 на суму 580082,08 грн., від 30.09.2018 на суму 828109,20 грн. За актами приймання - передачі природного газу АТ НАК “Нафтогаз України” передало, а КП «Теплоенерго» прийняло природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Оскільки відповідачем оплата за переданий газ здійснювалась несвоєчасно, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу у загальній сумі 3349,94 грн., у тому числі: пеня у сумі 614,20 грн.; 3% річних в розмірі 2735,74грн.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення встановлено, що дії відповідача щодо несвоєчасного та повного проведення розрахунку за отриманий від позивача газ є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до п. 8.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та пені, суд дійшов висновку що розрахунок є арифметично вірним та заявлені до стягнення суми є обґрунтованими. Разом з цим, суд взяв до уваги, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті основного боргу за договором, він є комунальним підприємством, здійснює постачання теплової енергії населенню, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить від розрахунків кінцевих споживачів, борг яких за одержаний природний газ перед відповідачем становить 49294876, 12 грн. (за 2018 рік), а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд скористався наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 307,10 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що заявник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 307,10 грн., колегія суддів переглядає справу в межах даної вимоги.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 627, 629 ЦК України).
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Пунктом 8.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018 передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Як вже зазначалось, п. 1.2 договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Таким чином споживачами за вказаним договором є населення.
За обставинами даного спору за актами приймання-передачі природного газу позивач передав відповідачу товар на загальну суму 32562723,35 грн., який було оплачено відповідачем з порушенням встановленого договором строку.
Колегія суддів, приймаючи до уваги:
- статус відповідача, який є комунальним підприємством, здійснює свою діяльність, спрямовану на повне, якісне задоволення потреб населення та не є кінцевим споживачем одержаного природного газу,
- що здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить від розрахунків кінцевих споживачів, борг яких за одержаний природний газ становить 49294876, 12 грн. (за 2018 рік),
- ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а саме: повну сплату основного боргу;
- що штрафні санкції не доводились та не обґрунтовувались понесеними позивачем збитками; матеріали справи не містять доказів негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання (тобто відсутні докази, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача),
дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 307,10 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2019 у справі №917/1766/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.03.2020
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель