Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
24 березня 2020 р. Справа №200/3142/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області управління державної виконавчої служби про визнання дій протиправними, скасування арешту та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Донецької області, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області управління державної виконавчої служби в якому просить:
- визнати дії старшого слідчого прокуратури Кіровського району м. Донецька Бондаренко О.О. щодо накладення арешту на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI NF196, 2008 випуску року, об'єм двигуна 1598 куб.см, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , тип - легковий седан, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого ВРЕР №2 м. Донецька при УДАЇ ГУМВСУ в Донецькій області 30.05.2008 незаконними;
- скасувати арешт накладений старшим слідчим прокуратури Кіровського району м. Донецька від 01.03.2012 №05-010398 на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI NF196, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , тип - легковий седан, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого ВРЕР №2 м. Донецька при УДАЇ ГУМВСУ в Донецькій області 30.05.2008;
- видалити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про накладення арешту на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI НОМЕР_5 , випуску 2008 року, об'єм двигуна 1598 куб.см, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , тип - легковий седан, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого ВРЕР №2 м. Донецька при УДАЇ ГУМВСУ в Донецькій області 30.05.2008.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Юрисдикція та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначені Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 1 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
За змістом п. п. 1,2 ч. 1 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за приписами КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 (згідно зі ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені) кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
Із наведеного вище слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а процесуальні функції відповідно до кримінального процесуального законодавства України. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена також і в інформаційних листах Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2011 року № 334/8/13-11 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2011 № 259/0/4-11.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Статтею 1 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до п. п. 5, 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Процедура та порядок такого оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентований § 1 глави 26 КПК України.
Частиною 1 ст. 303 § 1 глави 26 КПК України передбачено які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені. При цьому, встановлений ч. 1 ст. 303 КПК перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним. До дій, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, належать лише дії слідчого або прокурора при застосуванні останніми заходів безпеки (п. 6 ч. 1 зазначеної статті).
Згідно з ч. 2 ст. 303 КПК України, інші дії слідчого чи прокурора (як і їхні рішення та бездіяльність, які не визначені у ч. 1 ст. 303 КПК), можуть бути оскаржені під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК України.
Таким чином, якщо позивач не погоджується із діями слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, він не позбавлений права звернутись з відповідною заявою (або скаргою) до відповідного місцевого суду в порядку, передбаченому КПК України.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Судової палати у кримінальних справах), викладеної у листі цього суду від 9 листопада 2012 року №1640/0/4-12.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби про визнання дій протиправними, скасування арешту та зобов'язання вчинити певні дії, слід відмовити.
Крім того, щодо позовних вимог про видалення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про накладення арешту на автомобіль, суд вважає за потрібне зазначити про наступне.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що він звернувся до відповідача 2 з заявою про внесення змін до реєстру обтяжень. на що отримав відповідь про неможливість зробити це, через те, що арешт накладався прокуратурою.
Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку що дана вимога позивача є передчасною, так як з наведеного вбачається причинно-наслідковий зв'язок одних вимог позивача від інших, які позивач оскаржує в судовому порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Частиною 1 ст. 32 КПК України визначено загальне правило територіальної підсудності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора здійснює місцевий загальний суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Керуючись пунктом статтями 170, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області управління державної виконавчої служби про визнання дій протиправними, скасування арешту та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора йому необхідно звернутись до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, за правилами кримінального процесуального законодавства України. Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя І.О. Голошивець