24 березня 2020 року Справа № 160/13261/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
26.12.2020 Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму у розмірі 4 611,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія - санітару медичного пункту 3 танкового батальйону. Під час проходження служби відповідач знаходився на речовому забезпеченні за рахунок Міністерства оборони України. Відповідач під час проходження служби отримав речове майно, а 07.12.2017 був звільнений у запас за п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та 13.12.2017 був виключений із списків особового складу військової частини. Відповідача було знято з усіх видів забезпечення, документи були направлені для зарахування на військовий облік до Софіївського РВК Дніпропетровської області. Оскільки строки використання предметів речового майна, виданого відповідачу, не вийшли, відповідач повинен сплатити вартість речового майна у сумі 4 611,60 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем вартості речового майна позивач звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, з підстав невідповідності останньої вимогам ст. 160 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 20.01.2020 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 відкрито провадження у справі № 160/13261/19 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали про відкриття провадження була надіслана відповідачу та на адресу суду 11.03.2020 повернувся конверт із позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи те, що відповідно до приписів чинного адміністративного законодавства, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, відповідач, у встановлений судом строк, правом надати відзив не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія - санітару медичного пункту 3 танкового батальйону.
Під час проходження служби відповідач знаходився на речовому забезпеченні за рахунок Міністерства оборони України та отримав речове майно, що підтверджується карткою обліку майна особистого користування № 1555 від 28.07.2017.
07.12.2017 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 130-РС старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
Наказом № 189 від 13.12.2017 командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 13.12.2017 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Софіївського РВК Дніпропетровської області.
Наказано провести відрахування вартості обмундирування в сумі 5 469,49 грн., обчислену пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.
Означена сума вбачається з рапорту від 02.10.2019 (вих. № 7397), довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна та картки обліку майна особистого користування № 1555 від 28.07.2017.
Відповідно до витягу з книги обліку грошових стягнень та нарахувань Військової частини НОМЕР_1 за 2017 рік з ОСОБА_1 було стягнуто 857,89 грн., у зв'язку з чим сума залишку до стягнення складає 4 611,60 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за речове майно, яке не вислужило встановлений термін експлуатації, позивач звернувся до суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Абзацом 2 частини 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898, затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).
Згідно абзацу 7 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
З наявних в матеріалах справи рапорту від 02.10.2019 (вих. № 7397), довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна та картки обліку майна особистого користування № 1555 від 28.07.2017 вбачається, що вартість виданих відповідачу предметів речового майна складає 5 469,49 грн.
Згідно витягу з книги обліку грошових стягнень та нарахувань Військової частини НОМЕР_1 за 2017 рік з ОСОБА_1 було стягнуто 857,89 грн., у зв'язку з чим сума невідшкодованої шкоди складає 4 611,60 грн.
Відтак, проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з відшкодування залишкової вартості предметів речового забезпечення в розмірі 4 611,60 грн.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач був звільнений з військової у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, позивач має право на утримання з відповідача вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, а тому позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду цієї справи, позивач витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не поніс, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму у розмірі 4 611,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складений 24 березня 2020 року.
Суддя А. Ю. Рищенко