465/5048/18
1-кс/465/476/20
судового засідання
"25" березня 2020 р. м. Львів
Франківський районний суд м.Львова, у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши заяву ОСОБА_4 про відвід головуючій судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження ЄРДР за № 12018140080002358 від 06.08.2018 року, яке розпочато відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України,-
в провадження Франківського районного суду м.Львова надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України.
Свою заяву мотивує тим, що головуюча суддя ОСОБА_6 незаконно продовжила йому строк тримання під вартою, а тому вважає, що остання є необ'єктивною.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та його захисник заяву про відвід головуючій судді ОСОБА_6 підтримали та просять таку задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо заявленого відводу, вважає такий надуманим та безпідставним.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши заяву про відвід головуючої судді, суд дійшов до висновку, що заява про відвід не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення судді від участі у судовому провадженні.
Згідно з п. 66 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, судді повинні мати незаперечну свободу вирішувати справи безсторонньо, керуючись власним сумлінням та тлумаченням фактів, а також у відповідності до чинного законодавства (Рекомендація № R (94) 12, Принцип I (2)(d)).
Відтак, виходячи з наведених вище мотивів про незаперечну свободу судді вирішувати справи безсторонньо, керуючись власним сумлінням та тлумаченням фактів, а також у відповідності до чинного законодавства, рішення головуючого не можуть оцінюватися як ознака упередженості.
Таким чином, системний аналіз змісту та доводів заяви про відвід не свідчить про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості слідчого судді ОСОБА_6 при розгляді згаданого кримінального провадження, а зводяться до незгоди з процесуальним рішенням та діями головуючої судді, що не вказує на необ'єктивність чи упередженість головуючої судді при розгляді кримінального провадження.
Відтак, незгода з процесуальними рішеннями та діями не може бути підставою для відводу головуючому судді у розумінні ст.ст.75,76 КПК України.
Враховуючи викладене, вважаю, що заява обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки обставин, передбачених ст.75,76 КПК України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 369-372 КПК України, суд -
у задоволенні заявленого обвинуваченим ОСОБА_4 відводу головуючій судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження ЄРДР за № 12018140080002358 від 06.08.2018 року, яке розпочато відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2020 року.
Суддя ОСОБА_1