Справа № 452/258/20
Іменем України
"16" березня 2020 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,
при секретарі Терлецькій І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 12712,28 грн., яка виникла внаслідок невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позов АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що 04.11.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № б/н. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 2000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за зобов'язаннями у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 28.11.2019 року, становить 12712,28 грн., з яких: 3731,13 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 520,97 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 7378,64 грн. - нарахована пеня; 500 грн. - штраф - (фіксована частина); 581,54 грн. - штраф (процентна складова).
За клопотанням позивача та з урахуванням положень ст.ст. 274-277 ЦПК України розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача не надійшло заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зіслалося на те, що 04.11.2015 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.
На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копії наступних докуметів: анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 04.11.2015 р., витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04.11.2015 р. (станом на 28.11.2019 р.).
Разом з тим, вказані документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, але не містить даних про умови кредитування, в тому числі розмір погодженого сторонами кредиту.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Також, суд звертає увагу на те, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не підтверджує факт надання банком та отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 2000,00 грн. Вказана заява є лише зверненням позичальника до кредитора щодо надання кредиту та передує укладенню кредитного договору.
До укладання кредитного договору та оформлення операції надання кредиту позичальник, який бажає отримати кредит, звертається в банк із заявою про надання кредиту та надає інші документи для розгляду банком можливості надання такого кредиту. І лише після розгляду заяви (звернення) від позичальника, вивчення та аналізу наданих документів, банк приймає рішення щодо можливості (чи неможливості) надання кредиту. Лише у разі позитивного рішення, банк укладає з позичальником кредитний договір.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що ні анкета-заява відповідача, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а ні розрахунок заборгованості за договором №б/н від 04.11.2015 р., не є доказом та підтвердженням самого факту надання чи отримання кредитних коштів.
Інші письмові докази (ордер, квитанції, платіжні доручення, виписка з банківського рахунку відповідача), що підтверджують факт надання банком та отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 2000,00 грн., в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ «КБ «Приватбанк».
З огляду на те, що в позові АТ КБ "Приватбанк" відмовлено, суд з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.258-259, 268, 272-283 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.
Суддя