ЄУН № 336/1493/20
пр. № 1-кс/336/215/2020
Іменем України
24 березня 2020 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12020080080000719 від 14.03.2020 року за ст. 358 ч. 4 КК України про арешт майна, -
Слідчий Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням по кримінальному провадженню № 12020080080000719 від 14.03.2020 року за ст. 358 ч. 4 КК України про арешт майна, а саме: транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ключів від замку дверей автомобілю та ключа від запуску двигуна.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, направили до суду заяви про розгляд клопотання без їх участі та без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Враховуючи положення ст. 172 ч. 1 КПК України, слідчим суддею клопотання розглянуто за відсутності слідчого, прокурора та власника майна, оскільки неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 171 КПК України встановлено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Натомість клопотання не містить визначення конкретної мети накладення арешту на майно, не містить відомостей про власника вказаного майна, відсутнє обґрунтування необхідності арешту майна.
Окрім цього, слідчий просить накласти арешт на ключ від замку дверей ТЗ Dаewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на ключ запуску двигуна, які знаходяться у Шевченківському ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.
Предмети, про арешт яких просить слідчий, не визнавались речовими доказами у кримінальному провадженні.
У відповідності до положень ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, зберігається у цієї сторони кримінального провадження.
Заходи ж забезпечення, до яких КПК України віднесено арешт майна, застосовуються у тому випадку, коли є ризик втрати, псування, знищення, використання, перетворення, відчуження, тощо відносно предмету, про арешт якого заявлено клопотання.
Водночас у цьому конкретному випадку слідчим взагалі не вказано мету накладення арешту на предмети, право власності на які не належить жодній особі, тож їх належне збереження залежить виключно від виконання відповідних обов'язків, передбачених чинним законодавством, стороною кримінального провадження.
При цьому не зрозуміло яке доказове значення можуть мати усі вказані предмети в межах кримінального провадження за ст. 358 ч. 4 КК України.
Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, не містить визначення конкретної мети накладення арешту на майно, не містить відомостей про власника вказаного майна, відсутнє обґрунтування необхідності арешту майна, вказані предмети не визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а їх належність будь-якій особі не встановлена, клопотання подано без обґрунтування передбаченої КПК України мети застосування заходу забезпечення, у зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Підстав для розгляду клопотання без повідомлення власника майна у тексті клопотання немає.
Керуючись ст. 170-173, 309, 310 КПК України,
Клопотання слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12020080080000719 від 14.03.2020 року за ст. 358 ч. 4 КК України про арешт майна, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1