Дата документу 24.03.2020 Справа № 554/11449/19
Провадження №2/554/3421/2019
2/554/176/2020
24 березня 20 20 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі суду :
судді Блажко І.О.
при секретарі Таран В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності ,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності. В якій прохала: визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на 4/5 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 м.кв. Визнати за ОСОБА_2 , право особистої приватної власності на 1/5 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 м.кв. В обгрунтування позову зазначила, що, 29.09.2006 ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем. Згідно договору купівлі-продажу від 13.10.2010, укладеного між ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_2 , який був посвідчений ПН ПМНО Матвієнко В.О. №482, була придбана квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 м.кв. Згідно п.2 договору продаж вчинено за 369 200 гривень. Право власності зареєстровано за відповідачем ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» 12.05.2010. Згідно довідки №748 від 04.11.2019, ОСОБА_1 проживає разом з чоловіком - ОСОБА_2 та сином - ОСОБА_3 без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 м.кв. Вищевказана квартира була придбана частково за особисті кошти позивача в сумі 215 000 грн., інша решта коштів в сумі 154 200 грн. були спільними коштами позивача та відповідача. Гроші в сумі 215 000 грн. позивачу надали її батьки для придбання квартири, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 57 СК України 3/5 часини квартири є її особистою приватною власністю. На думку позивача, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 є 2/5 частини квартири вартістю 154 200 грн., відповідно кожному з них належить 1/5 частина квартири вартістю 77 100 грн. Вважає, що їй на праві власності належить 4/5 частин вищевказаної квартири. З відповідачем на даний час виникають суперечки відносно квартири, відповідач не визнає її право власності на частку в квартирі, відмовляється реєструвати її, позивача та сина за фактичним місцем проживання через що звертається до суду з даним позовом (а.с.1).
24 грудня 2019 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - залишено без руху.Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернуто. (а.с.16,17)
15 січня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження в справі №№554/11449/19. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 14.30 годин на 13 лютого 2020 року (а.с.27).
15 січня 2020 року ухвалою суду заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 - задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , заборонивши ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири до розгляду справи та набранням рішення законної сили. (а.с.28,29)
В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 за ордером ОСОБА_5 не з'явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлений. Надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі.(а.с.64)
Відповідач ОСОБА_2 до суду 13.02.2020 та 24.03.2020 не з'явився, будучи повідомленим на останню відому судові адресу, через що судова повістка вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (ст. 131 ЦПК України). (а.с.43,44,53,54)
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29.09.2009, зареєстрований Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, актовий запис №1656, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2006 року (а.с.2).
В період шлюбу подружжя придбало спірну квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується копіями: договору купівлі-продажу укладеного між ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_2 13.04.2010, посвідченого ПН Полтавського МНО Матвєєнко В.О., зареєстровано в реєстрі №482; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» за №26097252 від 12.05.2010 та записано у реєстрову книгу №152 за реєстровим №20974. (а.с.4-6).
Як слідує із договору, квартира АДРЕСА_2 , була придбана за 369 200 гривень.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що спірна квартира за адресою - квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки придбана в період шлюбу.
Після реєстрації шлюбу 09.04.2010 ОСОБА_1 уклала договір про надання безповоротної фінансової допомоги з ОСОБА_6 , за умовами якого ОСОБА_6 передає у особисту приватну власність ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 215 000 грн., для придбання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9).
Таким чином, у вартість придбаного майна входять кошти ОСОБА_1 у розмірі 215 000 гривень, отримані нею від матері ОСОБА_6 за договором про надання безповоротної фінансової допомоги.
Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Одночасно відповідно до 1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Згідно із ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 Сімейного кодексу України).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Конструкція норми ст.60 СК України, свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена в постановах ВС України від 07.02.2018 № 654/5243/14 та від 24.05.2017 у справі №6-843цс17.
Таким чином, ОСОБА_1 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 отримали у власність трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною власністю 369 200 гривень, у вартість придбаного майна входять кошти ОСОБА_1 у розмірі 215 000 гривень, отримані нею від матері ОСОБА_6 за договором про надання безповоротної фінансової допомоги.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, визнати за ОСОБА_1 , право спільної сумісної власностіна 4/5 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 м.кв. Визнати за ОСОБА_2 , право спільної сумісної власності на 1/5 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,3 м.кв.
Судові витрати по справі сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду складають 2 921 грн. (а.с.12).
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Також стягнути з ОСОБА_2 судові витрати сплачені позивачем при подачі позову.
Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 130,131, 141, 229, 247, 263, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право спільної сумісної власності на 4/5 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 92,3 м.кв.
Визнати за ОСОБА_2 , право спільної сумісної власності на 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 92,3 м.кв.
Стягнути з громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Полтава, остання відома адреса реєстрації - квартира АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь громадянки України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Полтава, проживаючої - квартира АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 2 921 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дна) гривня.
Позивач - громадянка України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Полтава, проживаюча - квартира АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач - громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Полтава, остання відома адреса реєстрації - квартира АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.
Заочне рішення суду може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.
Повний тест рішення складено 24 березня 2020 року.
Суддя І.О.Блажко