Справа № 460/351/19
Провадження №2/944/395/20
11.02.2020 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Карпин І.М.
з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Яворові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
встановив:
28.01.2019 ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 вимоги по якому 20.05.2019 уточнив та просить стягнути з відповідача 83940 грн., що в еквіваленті становить 3000 доларів США. станом на день подання позову до суду.
В обгрунтування уточнених позовних вимог зазначає те, що він 14.03.2018 дав в борг ОСОБА_3 79500 грн. Факт передачі грошей засвідчено нотаріально посвідченою заявою. Згідно даної заяви відповідач підтвердив, що отримав грошові кошти, що відповідало еквіваленту 3000 доларам США та зобов'язувався повернути борг не пізніше 01.08.2018. Станом на день подання позовної заяви до суду ОСОБА_3 не віддав борг, чим порушив виконання свого зобов'язання. Відповідно до правової позиції ВСУ зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до чинного законодавства України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим допускається, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими актами. Станом на день подання позову до суду за даними офіційного веб-порталу Національного банку України, офіційний курс гривні до долара США становить 27,98 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на 21.01.2019, днем подання позову засобами поштового зв'язку, обраховується 3000 х 27.98 = 83940 грн. Таким чином заборгованість відповідача за договором позики станом на 21.01.2019 становить 83940 грн. На звернення з проханням повернути гроші відповідач жодним чином не реагує, чим ухиляється від виконання зобов'язання. У зв'язку з простроченням ОСОБА_3 терміну виконання зобов'язання, а також уникнення мирного врегулювання спору, він змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна заява необґрунтована та безпідставна, вважає, що загальна сума заборгованості складає 79500 грн., а не 3000 доларів США, як зазначив позивач і ввів суд в оману. Крім цього, борг ним повернуто, однак позивач не надав жодних документів, які даний факт підтверджують або спростовують, не надав попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, не зазначив, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, позивач не надав доказів, що відповідач відмовився від виконання зобов'язання та не сплатив борг.
24.05.2019 позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що його вимога щодо стягнення суми боргу в національній валюті Україні - гривні, що в еквіваленті становитиме 3000 доларів США на день ухвалення рішення, - відповідає нормам законодавства та судовій практиці, зокрема така позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05.07.2018 у справі №761/1617/15-ц та у справі №6-284цс17. Крім цього відповідач вводить суд в оману твердженням, що ним повернута сума боргу в розмірі 79500 грн., про що свідчать пред'явлені ним квитанції. Дані квитанції не є належними доказами, достовірними та достатніми в розумінні ЦПК України. Додаючи дані докази відповідач намагається використати документи, щодо сплати коштів, які не мають жодного відношення до погашення боргу перед позивачем в своїх корисливих цілях, намагаючись уникнути виконання зобов'язання. Зокрема, у квитанціях Черкаського ОУ АТ Ощадбанк м.Черкаси від 28.07.2018 - 2000 грн., 12.09.2018 -1485 грн, 19.09.2018 - 1000 грн., 31.10.2018 -1500, на загальну суму 5985 грн. не вказано рахунок, на який переводилися кошти, що може свідчити про відсутність таких платежів, квитанції ПАТ «Приват Банку» у період з 21.02.2018 по 10.03.2018 на загальну суму 7292,96 грн. на рахунок невідомої особи з невідомим цільовим призначенням платежів. Дані квитанції не стосуються періоду виникнення зобов'язання, яке виникло тільки 14.03.2018, а квитанції є платежами за період починаючи з 21.02.2018 по 10.03.2018 (раніше виникнення зобов'язання). Дані докази не стосуються даного спору та не входять до предмету доказування. Також не є доказом квитанція з рахунком НОМЕР_1 , оскільки такого рахунку у позивача ніколи відкрито не було. Крім цього, у позивача наявний оригінал заяви від 14.03.2018, що свідчить про не повернення боргу відповідачем та неналежне виконання зобов'язання.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Прядка В.М. позовні вимоги свого довірителя підтримав, дав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надіслав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зі змісту ст. 1047 ЦК України вбачається, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 14.03.2018 ОСОБА_3 отримав в борг у ОСОБА_2 79500 грн., що за домовленістю та з урахуванням положень ст.524 ЦК України еквівалентно 3000 доларам США за курсом 26,50 грн за один долар США. Згідно нотаріально посвідченої заяви, позичену суму коштів, еквівалентну 3000 доларам США, ОСОБА_3 зобов'язався повернути до 01.08.2018.
Станом на день звернення позивача ОСОБА_2 в суд відповідач суму коштів не повернув, чим порушив вимоги зобов'язання по вищевказаному договору позики.
Відповідач ОСОБА_3 , як доказ повернення боргу, пред'явив суду ряд платіжних документів.
Суд розцінює надані відповідачем квитанції як неналежний доказ, оскільки на частині з пред'явлених квитанцій відсутні рахунки на які перераховувалися кошти, інша частина платежів по квитанціях, здійснена в період до 11.03.2018, тобто до часу виникнення зобов'язання по поверненню боргу, на даних квитанціях відсутня інформація про осіб, що їх отримують та цільове призначення.
Таким чином відповідач ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження повернення коштів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язання в частині повернення коштів за договором позики.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи засади добросовісності, розумності та справедливості, на яких має грунтуватись зобов'язання, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 суми боргу, що еквівалентна 3000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.01.2019 становить 83940 підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 839 грн 40 коп. підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 в користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 суму боргу за договором позики в розмірі 83940 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот сорок ) гривень 00 копійок та 839 (вісімсот тридцять девять) грн. 40 коп. судових витрат, пов'язаних з сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської обалсті. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14.02.2020.
Позивач: ОСОБА_2 ,
адреса проживання: АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_3 ,
Відповідача: ОСОБА_3
адреса проживання:
АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_2 ,
Суддя І.М.Карпин