Справа № 474/183/20
Провадження № 2-з/474/3/20
про повернення заяви про забезпечення доказів
23.03.20 року смт. Врадіївка
Врадіївський районного суду Миколаївської області у складі судді Сокола Ф.Г. під час вирішення питання про призначення до розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Каро” про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та зобов'язання повернути земельну ділянку, -
встановив:
23.03.2020р. до Врадіївського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Каро” (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати додаткову угоду від 04.02.2010р. до договору оренди землі від 01.09.2007р., що продовжують його термін дії до 01.12.2035р. - недійсною;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 5,75 га, яка складається з двох ділянок: 1 - площею 3,92 га, кадастровий номер 4822380800:03:000:0155; 2 - площею 1,826 га, кадастровий номер 4822380800:03:000:0200, що розташована на території Гуляницької (Покровської) сільської ради Врадіївського району Миколаївської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 в межах згідно плану.
Крім того 23.03.2020р. позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, в якій просить:
- витребувати у відповідача по справі ПП “Каро” оригінали договору оренди землі від 01.09.2007р. та додаткову угоду від 04.02.2010р., зобов'язавши директора ПП “Каро” Ханагяна Ю.К. надати суду оригінали зазначених окументів;
- допитати директора ПП “Каро” ОСОБА_2 як свідка по справі про наявність суперечливої додаткової угоди до договору оренди землі із різними підписами та за яких обставин відбулися підписи додаткової угоди та при присутності яких осіб.
Ознайомившись із заявою про забезпечення доказів суд вважає встановленим таке.
Частинами 1-3 ст. 116 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Згідно п.п. 4-6 ч. 1ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається:
- докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
- обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
- спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Водночас, як вбачається із заяви позивача в ній жодним чином не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, зокрема, підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Позивач просить витребувати оригінали договору та додаткової угоди від ПП “Каро”, при цьому просить зобов'язати директора ПП “Каро” надати їх до суду.
В той же час відповідачем у справі є Приватне підприємство “Виробничо-комерційне підприємство “Каро” з яким, як зазначає позивач у позовній заяві укладені вказані договір та угоди, а не ПП “Каро”. При чому позивачем в заяві про забезпечення доказів необґрунтовано, що витребувані докази перебувають саме в ПП “Каро”, яке, як слідує з позовної заяви, не є стороною договору та додаткової угоди, чи що вказані докази перебувають безпосередньо у директора вказаного підприємства.
Також позивач просить допитати директора ПП “Каро”, при цьому чітко не визначає вказану особу, оскільки вказує ім'я останнього як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 , що не дає можливості суду ідентифікувати директора ПП “Каро”. При цьому із заяви позивача не зрозуміло щодо якої суперечливої додаткової угоди він просить допитати директора ПП “Каро”.
Отже з вищевикладеного слідує, що заява про забезпечення доказів не відповідає приписам п.п. 4-6 ч. 1ст. 117 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином заява позивача про забезпечення доказів підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 116, 117, 259, 260 ЦПК України, -
постановив:
Заяву про забезпечення доказів з доданими до неї документами повернути ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ф.Г. Сокол