вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2020 р. Справа№ 910/12998/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Кучерук А.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал"
на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2019 (повне рішення складено 24.12.2019)
у справі № 910/12998/19 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армовірбуд" (м. Київ)
про визнання недійсним договору та стягнення 17.000,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2019 року Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армовірбуд" про визнання недійсним договору на проведення оцінки майна від 21.11.17. № 16/11-17 та стягнення 17.000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не має сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, а вказаний у виготовленому відповідачем звіті сертифікат належить іншій юридичній особі, а відтак, укладений з відповідачем договір від 21.11.2017 № 16/11-17 на проведення оцінки майна не відповідає чинному законодавству та не спрямований на реальне настання правових наслідків, з огляду на що підлягає визнанню недійсним. Також, позивач просив суд в порядку ст. 216 ЦК України стягнути сплачені відповідачу на виконання оспорюваного договору грошові кошти.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №910/12998/19 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що скориставшись наданим йому договором правом, відповідач поклав виконання грошової оцінки земельної ділянки належному суб'єкту оціночної діяльності, спірний договір відповідає приписам ст. 203 Цивільного кодексу України підстави для визнання його недійсним відсутні.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2019, Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
При цьому скаржник послався на те, що положеннями ст. 10 Закону України «Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, п. 2.3 Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 09.01.03. № 2, визначено, що договір на оцінку майна укладається замовником оцінки, саме із суб'єктом оціночної діяльності, а на момент укладення спірного договору відповідач не був внесений до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020 справу №910/12998/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/12998/19 залишено без руху; надано Державному підприємству "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" строк десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати належні докази підтвердження направлення копії апеляційної скарги з додатками іншій стороні у справі.
30.01.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" надійшла заява про усунення недоліків відповідно до вищезазначеної ухвали суду, до якої додані оригінали поштової накладної №0101042359956, фіскального чеку №ПН 215600426655, опису вкладення №0101042359956 від 15.01.2020, про надсилання рекомендованого листа на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армовірбуд".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/12998/19, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.02.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 розгляд справи відкладено на 18.03.2020, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.
В судовому засіданні 18.03.2020 представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання 18.03.2020 представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки свого представника у судове засідання відповідач суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору на проведення оцінки майна від 21.11.17 № 16/11-17, укладеного між Державним підприємством «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армовірбуд" (Виконавець), останнє взяло на себе зобов'язання виконати експертну грошову оцінку майна (земельна ділянка з цільовим призначенням - будівництво, реконструкція і реставрування культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал") - Замовника (ДК 021:2015 код 71319000-7, експертні послуги), а Замовник - прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору експертна грошова оцінка майна Замовника проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1531 від 11.10.02. «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок». Мета оцінки: визначення вартості майна замовника для бухгалтерського обліку підприємства.
За умовами розділу 2 договору вартість послуг становить 17.000,00 грн з ПДВ та оплачується в 2 етапи.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що за результатами визначення вартості Об'єкта оцінки Виконавець зобов'язаний скласти звіт про оцінку майна та надати його Замовнику.
Згідно з п.п. 4.2, 4.2 договору після складання та оформлення Звіту про оцінку майна, Виконавець передає Замовнику Звіт в одному примірнику та Акт згідно з умовами договору. Одночасно з передачею Звіту про оцінку майна Виконавець передає Замовнику всю інформацію щодо Об'єкта оцінки (документи та матеріали), яка була зібрана ним в процесі надання послуг.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, Замовник протягом трьох робочих днів з дня надання акту повинен надати мотивовану відмову від приймання наданих послуг у вигляді двостороннього акту із зазначенням необхідних доробок та строків виконання.
Строк дії договору - з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).
На виконання зазначеного вище договору позивачем сплачено відповідачу 17.000,00 грн. згідно з платіжними дорученнями від 22.12.2017 № 2310 на суму 11.900,00 грн. та від 23.11.2017 № 2206 на суму 5.100,00 грн.,
Відповідачем, в свою чергу, передано позивачу Звіт про визначення права користування земельною ділянкою загальною площею 9.7471 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська 10-12, про що сторонами без зауважень та заперечень підписано Акт здачі-прийняття робіт з оцінки земельної ділянки.
Відмови від приймання наданих послуг у вигляді двостороннього акту позивачем не надано, заперечень та зауважень до якості послуг не надано.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Часиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
При цьому, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Так, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Отже, при вирішенні питання щодо визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно із ч. 4 ст. 3 вказаного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
Статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 925/440/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Приписами ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Місцевим господарським судом встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено, що спірний договір виконано сторонами, позивачу проведено експертну грошову оцінку майна - земельної ділянки з цільовим призначенням - будівництво, реконструкція і реставрування культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал" та надано Звіт про визначення права користування земельною ділянкою загальною площею 9.7471 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська 10-12, про що сторонами без зауважень та заперечень підписано Акт здачі-прийняття робіт з оцінки земельної ділянки.
Зміст Звіту відповідає вимогам ст.. 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1531 від 11.10.02. «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок».
Оцінку майна та складений на її підставі Звіт проведено належним суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Оцінок», яке станом на день виконання Звіту було внесено в Державний реєстр оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності та має відповідну ліцензію та Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.
Положеннями пункту 3.2 спірного договору відповідачу як виконавцю надано право за необхідності, без попереднього погодження із позивачем як замовником покласти надання послуг (їх частини) за договором на інших осіб, залишаючись при цьому відповідальним за виконання умов договору перед замовником, що не суперечить приписам ч. 1 ст. 628 ЦК України, згідно з якою зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З урахуванням зазначеного вище, безпідставним є посилання позивача на те, що договір на проведення оцінки майна від 21.11.17 № 16/11-17 не спрямований на реальне настання правових наслідків.
В частині посилання позивача як на підставу недійсності спірного договору на те, що відповідач на момент його укладення не був суб'єктом оціночної діяльності, господарський суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За своєю правовою природою спірний договір є договором підряду.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Отже, покладення обов'язку з проведення оцінки майна позивача за договором на інших осіб не суперечить наведеним вище нормам.
Окрім того, господарський суд апеляційної інстанції в даному випадку зважає також і на те, що господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ч. 2 ст. 4 , юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, фізичним особи, які не є підприємцями, державним органам, органам місцевого самоврядування надано право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
З урахуванням того, що позивачем отримано очікуваний від укладення спірного договору результат - належною особою - суб'єктом оціночної діяльності проведено експертну грошову оцінку майна - земельної ділянки та надано Звіт про визначення права користування земельною ділянкою загальною площею 9.7471 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Лаврська 10-12, у Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал» відсутнє порушене або оспорюване право чи охоронюваний законом інтерес, за захистом якого він міг би звернутись до господарського суду.
З огляду на викладене обґрунтованим є висновок господарського суду міста Києва про відмову в позові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №910/12998/19 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/12998/19.
4. Матеріали справи № 910/12998/19 повернути до господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 23.03.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова