вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" березня 2020 р. Справа№ 910/15648/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року (дата підписання повного тексту 11.01.2020 року)
у справі № 910/15648/19 (суддя: Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 5 403,48 грн
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 5 403,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, своїх зобов'язань щодо дотримання строків доставки вантажу за залізничними накладними №№ 40933475, 40933483, 40933491,40933509 та перевищено термін доставки на 5 діб.
Господарський суд міста Києва задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" своїм рішенням від 11.01.2020 року (дата підписання повного тексту 11.01.2020 року).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь відповідача штраф в розмірі 5403,48 грн та судовий збір в розмірі 1921,00 грн та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Крім того, скаржник вказав, що акти загальної форми відповідають п. 8 правил користування вагонів і контейнерів та є належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та підтверджують, що одержувачем не було вивезено вантаж продовж доби після отримання повідомлення про прибуття вантажу.
Таким чином, за твердженням скаржника позивачем не було вивезено вантаж впродовж доби після після одержання повідомлення про прибуття вантажу, що звільняє відповідача від сплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на підставі ч. 2 ст. 116 Статуту.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 року справу № 910/15648/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі № 910/15648/19 залишив без руху своєю ухвалою від 19.02.2020 року.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому розмірі згідно з чинним законодавством та докази надсилання на адресу адвоката позивача - Драченка Владислава Вікторовича апеляційної скарги з додатками.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі № 910/15648/19. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі № 910/15648/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 21.02.2020 року.
13.03.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач допустив прострочення поставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не приставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки товару.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідачем на замовлення ПрАТ «АКХЗ» було виконане перевезення вантажу залізничним транспортом від станції Чорноморська (для ТИС) ОД до станції Кролевець Ю-ЗАП, що підтверджується залізничними накладними №№ 40933475, 40933483, 40933491,40933509 (наявні в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, вантаж був відправлений зі станції Чорноморська (для ТИС) ОД 20.04.2019 року, а прибув на станцію призначення Кролевець Ю-ЗАП - 02.05.2019 року.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Приписами статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно ст. 5 Статуту, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Відповідно до ст. 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення ( 6 Статуту встановлено, що.
Частинами 1, 2, 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Таким чином,як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних №№ 40933475, 40933483, 40933491,40933509.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно п.п. 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до п.п. 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст.ст. 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на ____число _____місяць» (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Згідно п. 2.9. Правил, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до п. 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Статтею 23 Статуту передбачено, що дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Календарний штемпель станції містить: дату, місяць, рік, найменування станції і найменування залізниці, до якої належить станція.
Відповідно до ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув (ч. 2 ст. 116 Статуту).
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 року, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відстань перевезення зазначена у графі 30 залізничних накладних №№ 40933475, 40933483, 40933491,40933509 складає 995 км. Отже, термін доставки вантажу повинен становити 6 діб, згідно розрахунку: 995 км : 200 км = 4,97 = 5 діб + 1 (на операції, пов'язані з відправленням вантажу) = 6 діб.
Разом з тим, вантаж за залізничними накладними №№ 40933475, 40933483, 40933491,40933509 був відправлений 20.04.2019 року зі станції Чорноморська (для ТИС) ОД та прибув на станцію призначення Кролевець Ю-ЗАП лише 02.05.2019 року. Тобто, загальний термін доставки склав 11 діб, що підтверджується актами загальної форми № 1652, 1672, 1681, складені у зв'язку з тим, що вагони №№ 95602876 (накладна № 40933483), 95603247 (накладна № 40933509), 95785176 (накладна № 40933475), 95785184 (накладна № 40933491) простоюють на коліях станції в очікуванні звільнення вантажного фронту, час початку затримки вагонів 02.05.2019 року, 23 год. 00 хв., час закінчення затримки вагонів 04.05.2019 року, 15 год. 45 хв. та 05.05.2019 року, 17 год. 50 хв, пам'яткою про подавання вагонів № 347, згідно з якою вагони №№ 95603247 (накладна № 40933509), 95785184 (накладна № 40933491) передані при подаванні 04.05.2019 року о 15 год. 50 хв. та пам'ятка про подавання вагонів № 348, згідно з якою вагони №№ 95602876 (накладна № 40933483), 95785176 (накладна № 40933475) передані при подаванні 05.05.2019 року о 17 год. 50 хв (наявні в матеріалах справи).
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що позивача, як вантажоодержувача, було повідомлено про прибуття вантажу 02.05.2019 року о 22 год. 12 хв., що підтверджується відповідною відміткою у графі 49 (Відмітки залізниці), у графах 52 (Календарний штемпель видачі вантажу) та 53 (Підтвердження одержання вантажу. Вантаж одержав) зазначені дата і час видачі (розкредитування) вантажу - 03.05.2019 року, 09 год. 17 хв.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що термін доставки вантажу за договорами перевезення, якими є залізничні накладні №№ 40933475, 40933483, 40933491,40933509, не дотриманий залізницею (договірним перевізником), а перевищення терміну доставки вантажу становить 5 діб.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що вищевказаними актами загальної форми та пам'ятками про подавання вагонів підтверджується порушення позивачем, як вантажоодержувачем, його обов'язку вивезти вантаж потягом однієї доби з моменту повідомлення залізницею про прибуття вантажу, що звільняє відповідача від сплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на підставі ч. 2 ст. 116 Статуту, колегія суддів відзначає наступне.
Так, за приписами вказаної ч. 2 ст. 116 Статуту штраф за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Проте, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, розкредитування перевізних документів на вантаж, що прибув, здійснено позивачем 03.05.2019 року, 09 год. 17 хв. (графи 52 та 53 залізничних накладних №№ 40933475, 40933483, 40933491,40933509), тобто в межах строку, встановленого приписами ст. 116 Статуту. Отже, за таких обставин підстави для звільнення відповідача від сплати штрафу, передбаченого за несвоєчасну доставку вантажів, відсутні.
Колегія суддів перевіривши розрахунок штрафу за порушення строку виконання перевезення позивача, вважає йог вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що штраф підлягає стягненню з відповідача у розмірі 5 403,48 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі №910/15648/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі №910/15648/19.
5. Матеріали справи №910/15648/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк