24 березня 2020 року
Київ
справа №826/6220/18
адміністративне провадження №К/9901/6879/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 по справі № 826/6220/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, викладену в листі від 21.03.2018 №4946/14/п-512 та зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) здійснити перерахунок та виплату позивачу раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в ред. Закону №2663-111 від 12.07.2001) в розмірі 90% від суми усіх складових заробітку, зазначених у довідках прокуратури від 20.02.2018 №19-43 вих. 18 та від 04.04.2018 №18-118 за жовтень 2017 року, без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01.10.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018, ухваленим за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до вимог ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми усіх складових заробітку без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 13.12.2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, згідно з приписами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відтак, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з тим, за змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Колегія суддів Верховного Суду, вивчивши матеріали касаційної скарги, з урахуванням приписів наведених правових норм процесуального закону, характеру спірних відносин, суб'єктного складу учасників та предмету доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, вважає, що вказана справа, в силу приписів пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, відноситься до категорії справ незначної складності, так як ознак, передбачених частиною 4 статті 12 КАС України, не має.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених п.п. "а-г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 по справі № 826/6220/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду