23 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/476/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Булгакова І.В.., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис»
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Желіка М.Б., Галушко Н.А., Орищин Г.В.
від 27.01.2020
за позовом Національного Банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 1 610 000,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» 21.02.2020 звернулось до Верховного Суду, через Західний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 909/476/18, якою було повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопоставка-М» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2019 про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (вх. № 19437/18 від 13.12.2018) про визнання відсутнім у Національного банку України права вимоги повернення ТОВ «Приватофис» усієї суми заборгованості за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, який укладено між Національним банком України та ПАТ КБ «Приватбанк».
Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.03.2020 у справі визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Булгакова І.В., Студенець В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі, у Господарському процесуальному кодексі України.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі у редакції що діє з 08.02.2020) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Як вбачається з ухвали Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 909/476/18, підставою для повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопоставка-М» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2019 визначено частини 6-8 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не усунув недоліки його апеляційної скарги в десятиденний строк з дня вручення ухвали суду від 27.11.2019 про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ТОВ «Зернопоставка - М», яка зазначена ним у апеляційній скарзі, міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, така ж адреса зазначена і в даній касаційній скарзі, а саме - 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Джинчарадзе, буд. 4, секція 1 та повернулась 21.01.2020 до апеляційного суду з відміткою пошти: «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів Верховного Суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопоставка - М» безумовно було обізнане про існування судового провадження у справі №909/476/18, тому що саме воно подавало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2019, а тому скаржник мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження за його апеляційною скаргою, стан надходження поштових відправлень.
Отже, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм чинного на момент винесення оскаржуваної ухвали законодавства повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Зернопоставка - М» апеляційну скаргу.
Наведені у касаційній скарзі доводи наведеного вище не спростовують, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 909/476/18, оскільки правильне застосування апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 909/476/18.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі , яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Булгакова
В. Студенець