ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.03.2020Справа № 910/5573/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум"
до Міністерства оборони України
про розірвання договору
Представники:
від позивача: Новікова В.О.;
від відповідача: Ніколова В.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торум" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про розірвання договору № 286/1/19/3 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23 січня 2019 року, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні даного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено повністю. Розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торум" та Міністерством оборони України договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23 січня 2019 року № 286/1/19/3. Стягнуто з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний номер 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 82Г, офіси 4,5; ідентифікаційний номер 41367994) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі № 910/5573/19 залишено без змін.
24.09.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі № 910/5573/19 видано наказ.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі № 910/5573/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
14.01.2020 матеріали справи № 910/5573/19 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Щербакова С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 прийнято справу № 910/5573/19 до свого провадження. Розгляд справи № 910/5573/19 здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.02.2020.
12.02.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких зокрема зазначає, що сторонами в укладеному договорі встановлено, що доказом настання істотної зміни обставин за договором є саме відповідний документ Торгово-промислової палати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/5573/19 призначено на 12.03.2020.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
23.01.2019 року між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торум" (далі - постачальник) за наслідками проведення процедури закупівлі № UA-2018-12-20-003197-а укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/19/3, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати у 2019 році нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією:
Найменування продукціїГСТУ, ДСТУСтрок постачанняОдиниця виміруЗагальна кількістьЦіна за одиницю продукції (без ПДВ з витратами на завантаження продукції в місцях навантаження транспортними витратами)Загальна сума вартості продукції в грн. (без ПДВ з витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами)
Паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, класс 2) (61-013-3049) ДСТУ 7688:201560 календарних днів з дати підписання договору (в термін до 24.03.2019 включно) тонн 15 588,0 22 817, 65 355 681 528, 20
Вартість продукції без ПДВ355 681 528, 20
Крім того ПДВ71 136 305, 64
Загальна вартість продукції з ПДВ426 817 833, 84
Загальна вартість продукції з ПДВ складає: 426 817 833 (чотириста двадцять шість мільйонів вісімсот сімнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 84 коп.
Відповідно до п. 3.3. договору, ціна за договором коригується за погодженнями сторін у порядку, визначеному статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" не більше, ніж на 10 відсотків (протягом строку постачання продукції) у разі поставки не менше 30 відсотків від загального обсягу продукції за договором та документального підтвердження підстав.
Ціна за одиницю продукції, згідно з цим договором, може змінюватися через 30 днів, починаючи з моменту подання виконавцем цінової пропозиції, у випадку зміни офіційного курсу долара США (курс НБУ) більше ніж на 3 % пропорційно зміни такого курсу, а також пропорційно зміни індексу споживчих цін, біржових котирувань або показників Platts.
Зміна ціни оформлюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з установленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.
Згідно п. 5.5. договору, він вважається виконаним при умові постачання 99 % продукції.
Відповідно до п. 6.3. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором; забезпечити постачання продукції, згідно специфікації та якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору.
За умовами п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 8.3. договору).
Пунктом 8.5. договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Відповідно до п. 8.6. договору, доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є відповідний документ виданий торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору, коригування зобов'язань здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (п. 10.1. договору).
Згідно п. 11.1. договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5 % від суми договору (гарантія виконання зобов'язань від 18.01.2019 № 0GО191011/К на суму 21 340 891, 70 грн.).
Додатком № 12.1 до договору № 286/1/19/3 від 23.01.2019 сторони погодили порядок приймання продукції.
Додатком № 12.2. до договору № 286/1/19/3 від 23.01.2019 сторони погодили рознарядку на постачання палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, класс 2) (61-013-3049) ДСТУ 7688:2015.
З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2019 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торум" (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 286/1/19/3 від 23.01.2019, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до специфікації, а саме термін постачання продукції продовжено до 20.04.2019 (включно).
Як зазначає позивач, починаючи з дати укладення спірного договору до квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торум" поставило відповідачу 11 087,831 тон дизельного палива, а недопоставлений обсяг палива станом на 18.04.2019 року склав 4 500,169 тон., що не заперечується відповідачем.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що з дати подання останнім цінової пропозиції під час проведення електронного аукціону із закупівлі нафти і дистилятів 09130000-9, а саме: 4 січня 2019 року, вартість дизельного палива на європейських ринках суттєво зросла. Так, згідно отриманої Товариством від його контрагентів інформації, середні котирування, що опубліковані агентством "Platts" у публікаціях "Platts European ", станом на 4 січня 2019 року становили: під заголовком "Barges FOB Rotterdam" щодо позиції "Diesel 10 PPM" - 528,75 доларів США/метрична тонна; під заголовком Cargoes CIF NEW/Basis ARA щодо позиції "ULSD 10 PPM" - 531,25 доларів США/метрична тонна, а станом на 12 квітня 2019 року склали: під заголовком "Barges FOB Rotterdam" щодо позиції "Diesel 10 PPM" - 632,00 доларів США/метрична тонна; під заголовком Cargoes CIF NEW/Basis ARA щодо позиції "ULSD 10 PPM" - 637,50 доларів США/метрична тонна.
З урахуванням вищевикладеного, у період з 4 січня 2019 року по 12 квітня 2019 року значення середніх котирувань за позицією "Diesel 10 PPM" під заголовком "Barges FOB Rotterdam" зросло на 19,53 відсотка, а за позицією "ULSD 10 PPM" під заголовком Cargoes CIF NEW/Basis ARA - на 20 відсотків.
Крім того, позивач посилається на те, що вищевказані обставини впливають на можливість останнього у повному обсязі виконати свої зобов'язання за спірним договором, порушують баланс майнових інтересів сторін за цим договором і є істотними, оскільки, якби ці обставини можливо було передбачити раніше, то договір було б укладено на інших умовах. Тож, на думку позивача, усунути вказані обставини можливо лише шляхом коригування умов укладеного правочину щодо ціни товару відповідно до пункту 3.3 договору.
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом № 1504-3 від 15.04.2019, в якому повідомив про зміну котирувань "Platts" у публікаціях "Platts European " та запропонував укласти додаткову угоду до договору на підставі пункту 3.3 цього правочину та частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", або розірвати спірний договір.
Листом № 286/6/2937 від 24.04.2019 відповідач надав відповідь на вищевказаний лист позивача, зазначивши про відсутність підстав для розгляду його пропозиції та укладення відповідної додаткової угоди про збільшення ціни нафтопродуктів та продовження терміну їх постачання.
З метою підтвердження факту настання істотної зміни обставин за спірним договором, позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати із запитом від 18 квітня 2019 року № 18-04-19-1 щодо надання юридичних послуг з правової експертизи документів та видачі юридичного висновку про істотну зміну обставин (hardship) за договором.
Київська торгово-промислова палата у своєму висновку "Про істотну зміну обставин (hardship)" від 23 квітня 2019 року № 1703-4/199 підтвердила настання істотної зміни обставин в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23 січня 2019 року № 286/1/19/3. Також у вказаному висновку позивачу було роз'яснено його право вимагати перегляду та внесення змін до договору або його розірвання.
Тож, позивач просить суд розірвати договір № 286/1/19/3 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 23 січня 2019 року, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні даного договору.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у даній справі та передаючи справу № 910/5573/19 на новий розгляд, зазначив, що судами не надано належної оцінки листу ТОВ "Торум" від 15.04.2019 № 1504-3, та не з'ясовано дійсних намірів позивача щодо внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди чи розірвання договору. Судами також не досліджено зміст висновку Київської торгово-промислової палати від 23.04.2019 № 1703-4/199 "Про істотну зміну обставин (hardship)", не досліджено та не встановлено, чи зазначені у висновку обставини можуть слугувати підставою для розірвання договору, або підставою для внесення змін до нього згідно зі статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та змістом договору. Також не були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій повноваження начальника Юридичного відділу Київської торгово-промислової палати на підписання висновку від 23.04.2019 № 1703-4/199 "Про істотну зміну обставин (hardship)".
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Таким чином, з урахуванням вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.12.2019 у справі № 910/5573/19, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповіднодо ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).
Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зокрема, відповідно до вимог ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що настають при такій істотній зміні обставин.
Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
- зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
- покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
- продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
- узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
- зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни:
- зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Виходячи зі змісту пункту 7 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових коригувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Таким чином, суд зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору, укладеного між сторонами, зміна біржових коригувань або показників Platts визнається підставою для внесення змін до договору про закупівлю.
За умовами п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 8.3. договору).
Згідно з пп. 2 п. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Частинами 1, 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України; виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Позивачем до позовної заяви, в якості доказу наявності обставин непереборної сили, додано висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/199 від 23.04.2019, в якому зазначено, що зміна середніх котирувань на дизельне паливо за даними Рlatts істотно вплинула на можливість виконання ТОВ "Торум" за договором № 286/1/19/3 від 23.01.2019 за цінами, зазначеними у вказаному договорі і при цьому підприємство - постачальник не має можливості усунути наслідки такої істотної зміни обставин при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися. Тож, надані документи свідчать про те, що істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, суттєво впливає на можливість виконання обов'язків постачальником у повному обсязі та за вказаним договором в цілому, а тому є обгрунтовані підстави для висновку щодо перегляду сторонами умов договору в частині ціни товару.
Відповідно до п. 2.11. Положення про юридичний відділ Київської ТПП, затвердженого рішенням Президії Київської ТПП 19.01.2005 (Протокол № 1(4)), до функцій юридичного відділу відноситься надання суб'єктам господарювання України юридичних висновків, висновків про підтвердження та/або настання форс-мажорних обставин, висновків щодо істотної зміни обставин (hardship) відповідно до законодавства України.
Суд зазначає, що висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/199 "Про істотну зміну обставин (hardship)" датовано 23.04.2019, а отже на момент звернення позивача до Міністерства (15.04.2019) факт зміни біржових коригувань або показників Platts не був належно підтверджений, в той час як пункт 3.3 договору передбачає можливість коригування ціни договору за погодженнями сторін у порядку, визначеному статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", у разі документального підтвердження підстав.
Крім того, суд, дослідивши зазначений вище висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/199 від 23.04.2019, зазначає, що останній не є підставою для розірвання договору, оскільки позивач звернувся до торгово-промислової палати після закінчення строку поставки товару за договором, який додатковою угодою № 1 від 10.04.2019 до договору було збільшено до 20.04.2019 (включно), при цьому сам висновок на адресу відповідача не надсилався.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до змісту висновку Київської торгово-промислової палати від 23.04.2019 № 1703-4/199 "Про істотну зміну обставин (hardship)", зазначені у висновку обставини згідно зі статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та умовами договору є підставою для внесення змін до нього, а не для розірвання договору.
При цьому, суд зазначає, що сам позивач, звертаючись до відповідача з листом від 15.04.2019 № 1504-3 пропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору № 286/1/19/3 від 23.01.2019, якою змінити ціну за одиницю товару пропорційно зміні показників Рlatts і встановити її на рівні 32 793, 06 грн./тонна, а також продовжити строк поставки на 5 днів з моменту підписання даної додаткової угоди, відповідно до вказаного листа позивачем було додано проект додаткової угоди № 2 до договору № 286/1/19/3 від 23.01.2019.
Тобто, надіславши відповідачу лист з проектом додаткової угоди, якою змінено ціну за одиницю товару та продовжено строк поставки товару на 5 днів позивачем вчинено дії направлені саме на внесення змін до договору, а не на його розірвання.
Таким чином, підсумовуючи викладене вище суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами одночасного існування умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які є необхідними для розірвання договору, враховуючи що на момент укладення договору його сторони допускали можливість зміни індексу споживчих цін, біржових котирувань або показників Platts та врегулювали їх вплив на ціну договору, включивши до змісту договору пункт 3.3 щодо коригування ціни договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди у разі документального підтвердження підстав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких оставин, укладаючи спірний договір з визначеним строком поставки, саме позивач повинен був врахувати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання зобов'язання у такий строк.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торум» до Міністерства оборони України про розірвання договору задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
За таких обставин, враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, витрати, понесені Міністерством оборони України по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 та за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 910/5573/19 відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торум».
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торум» (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 82Г, офіси 4,5; ідентифікаційний код - 41367994) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код- 00034022) 2 882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. - судового збору за подання касаційної скарги.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 23.03.2020
Суддя С. О. Щербаков