ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2020Справа № 910/10054/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" (01011, м. Київ, вул. П. Мирного/Гусовського, буд. 8, 10, 12, 14, 16, 11, 15; ідентифікаційний код: 34239888)
про стягнення 2 925 403, 15 грн,
Представники сторін:
від позивача: Радченко О.П.
від відповідача: не з'явився
29.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з вимогами до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" про стягнення 2 925 403, 15 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 520787 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.08.2018 не у повному обсязі здійснив оплату, поставленої позивачем теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 504 161, 12 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 299 181, 81 грн., 3% річних у розмірі 28 495, 51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 93 564, 71 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04.09.2019.
21.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про призначення комплексної судової економічної експертизи та клопотання про повернення позовної заяви.
21.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.
02.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 04.09.2019 судом було оголошено перерву до 25.09.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.
17.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів наявності у Лопатіна К.О. повноважень на підписання позовної заяви № 30/1/1/1625 від 26.07.2019.
07.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача на усунення недоліків, до якого було додано позовну заяву, підписану уповноваженою особою - адвокатом С.О. Давиденко.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 підготовче засідання призначено на 06.11.2019.
06.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовчому засідання 06.11.2019 судом було оголошено перерву до 20.11.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України для надання відповідачу можливості ознайомитися з доказами, які були подані позивачем до суду 06.11.2019.
13.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про повернення позовної заяви.
19.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про повернення позовної заяви та письмові заперечення відповідача на клопотання позивача про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 20.11.2019 судом оголошено перерву до 04.12.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язано позивача надати суду докази наявності у адвоката Давиденка С.О. повноважень на підписання позовної заяви, а саме, доказів того, що вказана особа є адвокатом та має право здійснювати адвокатську діяльність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.12.2019, повторно зобов'язано позивача надати суду надати докази наявності у адвоката Давиденка С.О. повноважень на підписання позовної заяви, а саме доказів того, що вказана особа є адвокатом та має право здійснювати адвокатську діяльність.
У підготовчому засіданні 13.12.2019 представник позивача - Давиденко С.О. надав суду письмові пояснення щодо наявності в нього права здійснювати адвокатську діяльність.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про повернення позовної заяви, ухвалив відмовити у їх задоволенні з підстав недоведеності та необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 13.12.2019.
Також, суд у даному підготовчому засіданні розглядав клопотання відповідача про призначення комплексної судової економічної експертизи у справі.
Представник відповідача надав пояснення по суті вказаного клопотання та просив суд його задовольнити.
Представник позивача заперечував щодо задоволення такого клопотання.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи та заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 13.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 13.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2020.
21.01.2020 до Господарського суду міста Києва дійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 відкладено розгляд справи на 05.02.2020.
У судовому засіданні оголошено перерву з 05.02.2020 до 21.02.2020.
20.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні оголошено перерву з 21.02.2020 до 11.03.2020.
У судовому засіданні 11.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, під розписку, оскільки, був присутній в минулому судовому засіданні.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 11.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак, позивач вказує, що з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
30.08.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" (далі - споживач) укладено договір № 520787 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Згідно п. 2.2. договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. П. Мирного, 16/13.
У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4) (п. 2 додатку 2 до договору).
Відповідно до п. 10 додатку 2 до договору передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника, щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів за фактично спожиту теплову енергію.
Підпунктом 2.3.1. договору передбачено, що споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
За умовами п. 1 додатку 2 до договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.06.2019 (п. 4.1. договору).
Згідно п. 4.2. договору, сторони керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, домовились про те, що дія цього договору поширюється на правовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.
Як про це вказує позивач, будинок за адресою: м. Київ, вул. П.Мирного, 16/13 обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданими відповідачем щомісячними відомостями обліку споживача теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" кількість спожитої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів.
В той час, позивач зазначає, що згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відтак, за період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді (з травня 2018 року по травень 2019 року включно) при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач в порушення зобов'язань обумовлених умовами договору своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з травня 2018 року по травень 2019 року включно в останнього утворилася заборгованість, яка станом на 01.06.2019 складає 2 504 161, 12 грн Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 299 181, 81 грн, 3% річних у розмірі 28 495, 51 грн та інфляційні втрати у розмірі 93 564, 71 грн.
Позивач також вказує, що довідка про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію надані до позовної заяви.
Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи слідуюче:
- позивачем не надано рахунків за спірний період, актів звіряння розрахунків за спірний період та доказів їх направлення або вручення Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський". У зв'язку з чим вбачається відсутність первинних бухгалтерських документів;
- відсутні будь які первинні документи, направленні, врученні або погодженні з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський";
- додаток № 2 до договору № 520787 від 30.08.2018 не підписаний Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський". Відповідно даним додатком тарифи та порядок розрахунків до договору, сторонами не погоджено;
- позивачем надано додатки до договору: № 3, № 3 А, № 4 з датою підписання 10.10.2014 від інших договорів.
Також відповідач не визнає нарахування позивачем 3% річних, інфляційної складової боргу та пені, вказуючи, що підстави для стягнення грошових коштів відсутні, з огляду на те, що в матеріал справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про виплату грошових коштів.
Як про це зазначає відповідач, до матеріалів справи долучено копію претензії № 30/вих-520787 від 21.05.2019, однак, дана претензія не може вважатися вимогою в розумінні норм законодавства України. На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення на його адресу означеної вимоги.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, інфляційної складової та пені.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 520787 від 30.08.2018 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов договору.
За умовами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Стосовно тверджень відповідача щодо наданих позивачем додатків до договору: № 3, № 3 А, № 4 з датою підписання 10.10.2014 від інших договорів, то суд вказує наступне.
Як про це вказувалось позивачем та що не заперечується відповідачем, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" є постачальником теплової енергії з 01.05.2018.
Так, у відповіді на відзив позивач зазначає, що номер договору 520787 ідентичний номеру облікового запису, тому, при зміні постачальника теплової енергії номер облікового запису 520787 не змінився.
При тому, судом встановлено, що додатки № 3, 3 А, 4 є невід'ємною частиною договору, про що сторони дійшли згоди в його п. 5.6.
Також позивач вказує, що з огляду на те, що у вказаних додатках викладені технічні характеристики теплових мереж та систем і розмежування балансової належності, то такі додатки залишаються незмінними.
Позивач також посилається на те, що для прискорення підписання договору між сторонами було погоджено в якості додатків до договору від 30.08.2018 використовувати додатки № 3, 3 А, 4 вже підписані і з боку споживача/відповідача в попередній редакції 2006 року.
Зазначені додатки були підписані та скріплені печатками, як з боку позивача, так і збоку відповідача, а отже, є чинними в редакції договору 2018 року.
Суд вказує, що наведених позивачем доводів відповідачем спростовано не було.
Що стосується тверджень відповідача стосовно відсутності в нього будь яких первинних документів, направлені, вручені або погоджених з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський", то суд вказує наступне.
Згідно пп. 2.2.2. договору постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача облікову картку, рахунок-фактуру, акт звіряння, акт приймання-передавання товарної продукції.
В той час, пунктом 9 додатку № 2 до договору визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Так, додаток № 2 є невід'ємною частиною договору, про що сторонами погоджено в його пункті 5.6.
Вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений печаткою установ.
Таким чином, суд вказує, що на споживача покладено обов'язок здійснювати оплату за отриману теплову енергію згідно із умовами договору, відповідно до якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.
При цьому, відповідно до п. 5 додатку 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 - не пізніше 28 числа звітного місяця.
Як про це вказує позивач, та чого у свою чергу не спростовано відповідачем, умови п. 5 додатку 2 до договору споживачем виконувалися, зокрема, щомісячно надавалася постачальнику відомість обліку по фактичному споживанню теплової енергії.
Суд вказує, що копії таких відомостей містяться в матеріалах справи.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що відповідач підтверджує отримання теплової енергії, а відповідно і зобов'язаний здійснити оплату згідно наданого до позову розрахунку.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач на підставі укладеного договору надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, зокрема, у період з травня 2018 по травень 2019 року.
У період з травня 2018 по травень 2019 року позивачем застосовувалися затверджені тарифи на теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактури та актами приймання-передавання товарної продукції, відповідно до яких позивачем й було відвантажено теплову енергію.
Суд вказує, що зазначені акти не підписані представником відповідача, оскільки всупереч п. 9 додатку № 2 до договору не отримувалися споживачем (відповідачем) та відповідно по яким у відповідача й утворилася заборгованість в розмірі 2 504 161, 12 грн.
Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Суд зазначає, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 21.05.2019 за № 30/вих-520787 щодо вплати заборгованості у сумі 2 468 810, 74 грн у підтвердження направлення означеної претензії позивачем надано копію фіскального чеку від 31.05.2019.
В той час, доказів, щоб свідчили про погашення відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок "Постачальника" відкритий у ТВБВ № 100/020 філії -Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" щомісячно: забезпечує не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок "Постачальника" - р/р НОМЕР_1 ; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок "Постачальника" згідно з його розрахунками за кожною тарифною групою окремо.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, з огляду на викладені вище обставини, враховуючи п. 10 додатку № 2 до договору, а також те, що позивачем належним чином надавалися послуги постачання теплової енергії, які в свою чергу споживалися відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 520787 від 30.08.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості з основного боргу в розмірі 2 504 161, 12 грн підлягає задоволенню.
Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 299 181, 81 грн, 3% річних у розмірі 28 495, 51 грн та інфляційних втрат у розмірі 93 564, 71 грн, то суд вказує наступне.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.3. договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більшої суми, обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, судом перевірено правильність нарахування пені, яка розраховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, виходячи із означених позивачем періодів та встановлено, що останні не суперечать умовам договору та відповідають вимогам чинного законодавства. У зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 299 181, 81 грн підлягає задоволенню.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в означений ним період та виходячи із вказаних сум, встановив, що останні виконані вірно. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 28 495,51 грн підлягає задоволенню.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Відтак враховуючи викладене вище, суд здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат за повні місяці вважає, що останні виконані вірно. У зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 93 564, 71 грн також підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - задовольнити.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" (01011, м. Київ, вул. П. Мирного/Гусовського, буд. 8, 10, 12, 14, 16, 11, 15; ідентифікаційний код: 34239888) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 2 504 161 (два мільйони п'ятсот чотири тисячі сто шістдесят одна) грн 12 коп., пеню в розмірі 299 181 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сто вісімдесят одна) грн 81 коп., 3% річних в розмірі 28 495 (двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн 51 коп., інфляційні втрати в розмірі 93 564 (дев'яносто три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 43 881 (сорок три тисячі вісімсот вісімдесят один) грн 05 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 23.03.2020
Суддя Д.О. Баранов