ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2020Справа № 905/2261/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85043, Донецька область, Добропільський район, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1-А)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22)
про стягнення 18 320,46 грн
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 18 320, 46 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) до станції призначення - Новогродівка Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, відправником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (надалі - позивач). За доводами позивача, вантаж було доставлено на станцію Новогродівка Донецької залізниці з нестачею вантажу, яка склала 18 320,46 грн., у зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 905/2261/19 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11.02.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем не надано належних доказів сплати вартості вантажу.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався, у зв'язку з чим суд розглядає справу на наявними у ній матеріалами.
За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
У серпні та вересні 2019 року відповідно до Технічних умов позивач завантажив вугілля кам'яне:
- у вагон № 56957939 в кількості 68800 кг по накладній №51305746 від 28.08.2019;
- у вагон № 63325914 в кількості 70000 кг по накладній №51370286 від 31.08.2019;
- у вагони № 56964539 в кількості 68800 кг, №61019956 в кількості 69800 кг, №63812887 в кількості 69800 кг по накладній №51370294 від 31.08.2019;
- у вагон № 56946353 в кількості 68900 кг по накладній №51504108 від 09.09.2019;
- у вагони №63379457 в кількості 66200 кг, №59954925 в кількості 67300 кг по накладній № 51712388 від 23.09.2019 та передав вказаний вантаж для перевезення залізниці.
Згідно з накладними № 51305746, № 51370286, № 51370294, № 51504108, № 51712388 залізниця прийняла у ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Новогродівка Донецької залізниці ТОВ «ЦЗФ «Селидівська».
На станції Новогродівка Донецької залізниці було проведено комісійну перевірку маси вантажу, за результатами якої виявлено, що частина товару у вагонах була втрачена, про що складено відповідні комерційні акти №482201/140 від 02.09.2019, №482201/144, № 482201/145 від 06.09.2019, №482201/154 від 13.09.2019, № 482201/176, № 482201/177 від 26.09.2019.
За доводами позивача, відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість нестачі вугілля встановленої у комерційних актах, яка за розрахунком позивача складає 18 320,46 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Судом встановлено, що відповідно до накладних № 51305746, № 51370286, № 51370294, № 51504108, № 51712388 залізниця прийняла на станції Добропілля Донецької залізниці у позивача вугілля кам'яне, яке було навантаження нижче бортів, поверхня вантажу маркована тирсою.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Як встановлено судом, на станції Новогродівка Донецької залізниці були складені комерційні акти №482201/140 від 02.09.2019, №482201/144, №482201/145 від 06.09.2019, №482201/154 від 13.09.2019, №482201/176, №482201/177 від 26.09.2019.
Так, відповідно до комерційного акту №482201/140 при контрольному переважуванні вагону №56957939 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 86700 кг, тара - 22400 кг, нетто - 64300 кг, що менше вантажного документу на 4500 кг. Над 1-2, 6-7 люком є поглиблення розмірами 200-250х280х40 см. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до комерційного акту №482201/144 при контрольному переважуванні вагону №63325914 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 88100 кг, тара 23 500 кг, нетто - 64600 кг, що менше вантажного документу на 5400 кг. Над 1 -2 люком є поглиблення розмірами 300х280><40 см, над 7 люком - розмірами 150x280x40 см. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до комерційного акту №482201/145 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах:
- вагону №56964539 виявилось брутто - 88900 кг, тара-21800 кг, нетто - 67100 кг, що менше вантажного документу на 1700 кг. Над 1-2 люком є поглиблення розмірами 300x280x40 см. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає;
- вагону №61019956 виявилось брутто - 85850 кг, тара - 23800 кг, нетто - 62050 кг,"що менше вантажного документу на 7750 кг. Над 1-2, 6-7 люком є поглиблення розмірами 250-300x280x40 см. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
- вагону №63812887 виявилось брутто - 90900 кг, тара - 23700 кг, нетто - 67200 кг, що менше вантажного документу на 2600 кг. Над 6-7 люком є поглиблення розмірами 250-300х280х40 см. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до комерційного акту №482201/154 при контрольному переважуванні вагону №56946353 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 89150 кг, тара 22200 кг, нетто - 66950 кг, що менше вантажного документу на 1950 кг. Над 6-7 люком є поглиблення розмірами 50x50x50 см. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до комерційного акту №482201/176 при контрольному переважуванні вагону №63379457 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 87700 кг, тара -23500 кг, нетто - 64200 кг, що менше вантажного документу на 2000 кг. Над 7 люком є поглиблення розмірами 150х280х50 см. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до комерційного акту №482201/177 при контрольному переважуванні вагону №59954925 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 89350 кг, тара- 23200 кг, нетто - 66150 кг, що менше вантажного документу на 1150 кг. Над 6-7 люком є поглиблення розмірами 300x280x50 см. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
З матеріалів справи вбачається, що вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах.
Доказів заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Суд зауважує, що для визначення розміру збитків не є обов'язковим надання доказів понесення витрат з оплати вантажу. Документом, що підтверджує розмір збитків може бути в тому числі довідка про вартість вантажу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/23346/16.
Згідно довідки відправника ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» вартість 1 тони відвантаженого вугілля у вагоні №56957939 по накладній №51305746, у вагоні №63325914 по накладній №51370286, у вагонах №56964539, №61019956, №63812887 по накладній №51370294, у вагоні №56946353 по накладній №51504108, у вагонах №63379457, №59954925 по накладній №51712388 становить 849,98 грн. з ПДВ.
З огляду на наведене, заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних доказів сплати вартості вантажу не приймаються судом до уваги, оскільки як зазначено в 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Так, відповідно до переуступного напису, зробленого на накладних №51305746, №51370286, №51370294, №51504108, №51712388 за підписами директора та головного бухгалтера ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», право на пред'явлення позову передано ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».
Відповідно до ч .2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. В залізничних накладних відсутні відомості про те, що спірні вантажі були відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані. Один із основних показників якості вугілля кам'яного є волога. Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г загальна волога на робочий стан п&тива W має бути не більше ніж 12,0% (п. 4.1). Заданими накладних у вугіллі марки Г- газовий волога становить 5%, тобто не перевищує гранично допустиму норму.
Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України від 19..03.2002 за №163, цей стандарт поширюється на антрацит, кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання грануло-метричного складу палива.
З урахуванням визначення національними стандартами України кам'яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам'яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №56957939, з урахуванням природної втрати, складає 3240,12 грн. із розрахунку: 3,812 т х 849,98 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №63325914, з урахуванням природної втрати, складає 3994,91 грн. із розрахунку: 4,7 т х 849,98 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №56964539, з урахуванням природної втрати, складає 860,18 грн. із розрахунку: 1,012 т х 849,98 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №61019956, з урахуванням природної втрати, складає 5994,06 грн. із розрахунку: 7,052 т х 849,98 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №63812887, з урахуванням природної втрати, складає 1616,66 грн. із розрахунку: 1,902 т х 849,98 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №56946353, з урахуванням природної втрати, складає 1071,82 грн. із розрахунку: 1,261 т х 849,98 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №63379457, з урахуванням природної втрати, складає 1137,27грн. із розрахунку: 1,338 т х 849,98 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №59954925, з урахуванням природної втрати, складає 405,44 грн. із розрахунку: 0,477 т х 849,98 грн.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, судом встановлено, що останній є вірним, а загальна сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 18 320,46 грн.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуюче вищенаведене та приймаючи до уваги, що залізницею не збережено вантаж, прийнятий до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, АТ "Українська залізниця" не подано, розмір завданих збитків в сумі 18 320,46 грн відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів відшкодування збитків у вказаній сумі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача фактичних збитків, які виникли під час перевезення вантажу останнім, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85043, Донецька область, Добропільський район, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1-А, ідентифікаційний код 37014600) вартість нестачі вугілля у розмірі 18 320 (вісімнадцять тисяч триста двадцять) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.03.2020
Суддя Л. Г. Пукшин