24 березня 2020 року справа № 580/330/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (18001 м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223) №159328 від 2 січня 2020 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Ухвалою суду від 03.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 січня 2020 року отримав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.
Разом з тим позивач стверджує, що не був ознайомлений з актом перевірки транспортного засобу, на розгляд справи в орган державного контролю позивача не запрошували, про дату, час та місце розгляду справи не повідомляли.
При цьому позивач стверджує, що за результатами отриманої постанови про застосування штрафу встановив, що відповідачем невірно встановлено перевізника, позивач на момент проведення перевірки не використовував автомобіль DAF д.н. НОМЕР_2 для перевезень, вказаний автомобіль перебував в суборенді в іншої особи, а отже позивач не є перевізником в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», тому оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
У визначений судом час відповідач подав відзив проти позову зазначивши, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 01.11.2019 №009168, посадові особи управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області здійснили перевірку наявності у водія документів, які передбачені законодавством, зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа. Оскільки вантажний автомобіль марки DAF д.н. НОМЕР_2 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Юджин ЛТД», має повну масу 12900 кг, то останній повинен обладнуватись діючим та повіреним тахографом. В свою чергу водій ОСОБА_2 під час перевірки 04.11.2019 не надав працівникам управління Укртрансбезпеки протокол перевірки та адаптації тахографа, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином до інших документів, передбачених законодавством, відноситься, зокрема, протокол перевірки та адаптації тахографа, наявність яких передбачена Інструкцією №385. В ході розгляду матеріалів за результатами перевірки ТОВ «Юджин ЛТД» повідомило, що автомобіль марки DAF д.н. НОМЕР_2 відповідно до договору оренди №01/04 від 02.04.2018 перебуває в оренді ФОП ОСОБА_1 .
На підставі виявлених обставин, листом від 18.12.2019 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи на 02.01.2020. Стосовно доводів позивача про наявність договору суборенди транспортного засобу від 14.10.2019, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 , то відповідно позивачем не надано жодного документа на спростування факту виявленого порушення чи будь-якого іншого доказу, що наданий йому в оренду транспортний засіб використовує інший суб'єкт господарювання.
Крім того, до матеріалів справи позивачем не надано доказу погодження власника транспортного засобу про можливість передачі орендарем автомобіля в суборенду, що є порушенням умов договору оренди №01/04 від 02.04.2018.
02.03.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено щодо невідповідності належного повідомлення останнього про розгляд справи, а також те, що за наданими товаро-транспортними накладними посадові особи, які складали акт перевірки могли встановити перевізника.
Розглянувши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ТОВ «Юджин ЛТД» є власником транспортного засобу, автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску.
02.04.2018 між ТОВ «Юджин ЛТД» як власником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як орендарем укладено договір №01/04 оренди автотранспорту терміном дії до 01.04.2021. За пунктом 6.3.1 вказаного договору орендар має право здавати автомобіль в суборенду лише за згодою орендодавця.
14.10.2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір №14/01 суборенди транспортного засобу марки DAF CF 85/410 реєстраційний номер НОМЕР_2 строком до 15.11.2019.
Управлінням Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт №173677 від 04.11.2019, яким зафіксовано, що на автомобільній дорозі М-04, 185 км порушено вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме без протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
На підставі акту перевірки в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Черкаській області Анатолія Гаращенко винесено постанову №159328 від 02.01.2020, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Пунктом 15 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно- правових актів.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340, (далі - Положення №340) дане Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктом 6.1 розділу 6 Положення №340 визначено, що Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Пунктом 3.3 «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).
Відповідно до п. 3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що штрафи накладаються виключно на автомобільного перевізника.
Щодо правомірності застосування штрафу саме до позивача суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 переданий позивачем в суборенду ФОП ОСОБА_3 , на момент перевірки договір суборенди був чинний.
Крім того, факт здійснення 04.11.2019 перевезень вантажу саме ФОП ОСОБА_3 вантажним транспортним засобом марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , підтверджується товарно-транспортними накладними №КГХЦ0000163, № КГХЦ0000342 від 01.11.2019. Вказані ТТН є обов'язковими в розумінні вимог статей 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про їх відсутність чи зауваження у оформлені інспектори в акті перевірки не вказали, як і не вказали відомості про водія в частині його трудових відносин з перевізником.
В листі №189 від 16.12.2019, власник автомобіля ТОВ «Юджин ЛТД» підтвердило, що DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в оренді у ФОП ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 в трудових відносинах з ТОВ «Юджин ЛТД» не перебуває, при цьому просили вжити заходів для правильного заповнення актів перевірок щодо автомобіля DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки помилки є неодноразові.
Посилання відповідача на відсутність погодження власника автомобіля DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 на можливість передання його в суборенду судом не приймається, оскільки пунктом 6.3.1 договору оренди №01/04 від 02.04.2018 таке право передбачено, тоді як порядок надання такої згоди самим договором не врегульовано, а претензії щодо неналежного виконання його умов можливі лише між сторонами договору і не входить до повноважень відповідача.
Крім того, відповідач не довів під час розгляду справи, що здійснив належне повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки будь-якого належного поштового відправлення на адресу позивача, окрім як постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідачем суду не надано.
З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що він в даному випадку не є автомобільним перевізником в розумінні абз. 18 ч. 1 ст. 1 Закону №2344-III, що виключає можливість накладення на нього штрафу за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв всупереч вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частина 1 ст. 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу №159328 від 02.01.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135 м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко