Провадження № 11-кп/803/794/20 Справа № 185/9940/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 березня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №22016050000000220 відносно ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року було повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22016050000000220 відносно ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, підставою для повернення обвинувального акту прокурору стало те, що прокурор, зазначаючи правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, заздалегідь, без вироку суду стверджує, що останній вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, що є безпідставним і недопустимим, в той час, як при складанні обвинувального акту, з урахуванням принципу, визначеного ст. 17 КПК України, можливо вказувати тільки на те, що особа обвинувачується у вчиненні певного кримінального правопорушення.
Вказівка в обвинувальному акті на те, що ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України - є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України
Також, повертаючи акт, суд дійшов висновку, що з доданих до обвинувального акту документів неможливо зробити висновок, чи дотримано органом досудового розслідування процедури спеціального досудового розслідування, передбаченої кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки у реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені відомості про те, чи було вручено повідомлення ОСОБА_8 про підозру та чи вручалося воно взагалі в установленому законом порядку, та прокурором не було додано відповідних матеріалів щодо свідомого ухилення обвинуваченого від явки до суду або іншої свідомої відмови останнього від участі в судовому засіданні.
Крім того, ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та, одночасно, про надання дозволу на його затримання з метою приводу було задоволено, розгляд кримінального провадження було зупинено до затримання обвинуваченого ОСОБА_8 .
Ухвалу суду в наданий строк виконано не було.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В своїй апеляційних скаргах прокурори просять скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №22016050000000220 відносно ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх скарг прокурори посилаються на незаконність судового рішення щодо повернення обвинувального акту, оскільки даний процесуальний документ повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України і підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України для його повернення в суду першої інстанції не було і вказані в мотивувальній частині висновки суду щодо порушення процедури спеціального досудового розслідування в частині вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру за надання можливості побачень підозрюваного із своїм захисником є безпідставними та невідповідними матеріалам кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Захисник проти задоволення апеляційної скарги в судовому засіданні заперечував, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення вч обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому і таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.
Водночас, викладені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_8 фактичні обставини інкримінованого злочину та формулювання обвинувачення є конкретними, із зазначенням усіх складових елементів інкримінованого кримінального правопорушення, та дають чітке й однозначне розуміння обвинувачення.
Так, прокурор, зазначаючи в обвинувальному акті, що «таким чином, своїми умисними діями, - участю в терористичній організації - ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України», тобто дотримався вимог ст. 291 КК України та склав обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 відповідний своїм змістом і формою положенням кримінального процесуального законодавства України, зокрема, сформулював обвинувачення, виклав фактичні обставини кримінального правопорушення та зазначив правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 .
Також, безпідставним є твердження суду першої інстанції щодо порушення права ОСОБА_8 на захист, оскільки досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 листопада 2016 року. З моменту повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вказаному кримінальному провадженні стороною обвинувачення забезпечена участь захисника, а те, що захисник не мав побачень із своїм підзахисним в розумінні положень ст. ст. 291, 314 КПК України не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору як невідповідного вимогам КПК України.
Окрім цього, відповідним вимогам ст. 109 КПК України є і реєстр матеріалів досудового розслідування №22016050000000220 за обвинуваченням ОСОБА_8 , а саме, він містить: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування, зокрема, про забезпечення кримінального провадження як виклик підозрюваного слідчим, дату і строк його застосування, а тому ухвала суду першої інстанції в цій частині також є необґрунтованою та незаконною. Більш того, недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування в розумінні вище проаналізованих вимог ст. ст. 291, 314 КПК України не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Тож, враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями ст. ст. 291, 314, 404, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційні скарги прокурора Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області - задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №22016050000000220 відносно ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 258-3 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4