Провадження № 11-кп/803/738/20 Справа № 185/2006/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 березня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040370001522 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на 6 місяців, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішено питання щодо речових доказів та щодо розподілу судових витрат.
Як встановлено судом, 12 липня 2018 року, приблизно о 16.30 годині (у світлу пору доби), ОСОБА_8 , який не має посвідчення на право керування транспортним засобом, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «CHEVROLET EPICA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 16 серпня 2013 року належить ОСОБА_9 , рухався по проїжджій частині вул. Вишневої с. Малоолександрівка Павлоградського району Дніпропетровської області зі сторони м. Павлограда у напрямку с. Троїцьке. Під час руху ОСОБА_8 , керуючи вказаним автомобілем, тримав у себе на колінах, перед кермом автомобіля свою чотирьохрічну доньку - ОСОБА_10 .. В процесі подальшого руху, в районі домоволодіння №120 ОСОБА_8 , рухаючись зі швидкістю понад 92,5 км/год., маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості для руху, в результаті чого не впорався з керуванням автомобілем, змінив напрямок руху вказаного автомобіля ліворуч та перетнувши проїжджу частину з'їхав у лівий кювет, де відбулося неодноразове перекидання автомобіля.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітньому пасажиру автомобіля «CHEVROLET EPICA» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, саднами в лобній та виличній області справа, гематомою верхньої повіки правого ока; закритого перелому основної фаланги 5-го пальця кисті без зміщення. Вищевказані тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день).
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітньому пасажиру автомобіля «CHEVROLET EPICA» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді заритого уламкового перелому верхньої третини лівого стегна. Вищевказане тілесне ушкодження за своїм характером відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, яке спричинило тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день).
В даній дорожній обстановці водій автомобіля «CHEVROLET EPICA», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, в якому вказано:
п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля «CHEVROLET EPICA», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 встановлювалася виконанням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху та для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили би йому їх виконати.
Дії водія автомобіля «CHEVROLET EPICA», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку із настанням даної ДТП.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник в інтересах обвинуваченого в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року, звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням останнього з потерпілим, на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 - закрити.
Також, захисник просить, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде до висновку по неможливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, ухвалити свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги сторона захисту посилається на те, що при ухвалення вироку та розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_8 судом першої інстанції було істотно порушено вимоги кримінального процесуального законодавства України, зокрема, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі положень ст. 46 КК України, а також в порушення вимог ст. 365 КПК України обмежено за часом передбачене законом право обвинуваченого на останнє слово.
Крім того, сторона захисту вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через свою суворість та особі обвинуваченого, який вчинив злочин невеликої тяжкості з необережності, раніше не судимий, має на утриманні малолітніх дітей, вину визнав, примирився з потерпілим та відшкодував збитки.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній. Обвинувачений в судовому засіданні апеляційну скаргу свого захисника також підтримав, просив задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту заперечував, посилався на її безпідставність та необґрунтованість, просив залишити вирок суду першої інстанції без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за вказаних у вироку обставин, а також щодо кримінально-правової кваліфікації злочину, не оспорюються, а тому не є предметом апеляційного розгляду.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_8 та на кваліфікацію її дій, не виявлено.
Однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно з вимогами статей 65 і 69 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті.
Виходячи з положень статті 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону щодо призначення покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як злочин невеликої тяжкості, характер кримінального правопорушення, яке пов'язане з порушенням правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, внаслідок чого неповнолітній особі ОСОБА_11 , а також малолітній особі ОСОБА_10 було завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я, та правильно врахував суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Належно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, розлучений, не працює, за місцем проживання характеризується негативно.
Врахував і конкретні обставини кримінального провадження, а саме, обставини, як відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання - щире каяття, а також, обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді арешту строком на 6 місяців, яке повністю відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи та особі обвинуваченого, а також сприятиме меті покарання, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження в подальшому вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим так і іншими особами.
А тому, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання було порушено вимоги кримінального процесуального законодавства України та призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину через свою суворість.
Враховуючи, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального закону України, та ОСОБА_8 призначене покарання, яке відповідає тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу, з урахуванням обставин, які як пом'якшують покарання - щире каяття, так і обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання є достатньо обґрунтованим та переконливим, а відповідно правильним.
Щодо доводів сторони захисту в апеляційній скарзі про необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку із примиренням потерпілого з обвинуваченим, то колегія суддів приходить до безпідставності таких доводів, оскільки жодних угод про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_8 не містять, в матеріалах справи лише наявна заява від потерпілого, згідно змісту якої ОСОБА_13 просить розглядати кримінальне провадження відносно ОСОБА_14 без його участі, зазначає про відсутність претензій матеріального та морального характеру, просить призначити не суворе покарання, тобто вказана заява не містить вимог щодо звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, або інформації щодо примирення учасників кримінального провадження.
Більш того, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність за обставин даного кримінального провадження застосовування положення ст. 46 КК України, оскільки окрім інтересів потерпілих, в цьому провадженні порушуються ще й інтереси держави щодо управління та регулювання правил дорожнього руху, безпеки руху та експлуатації транспортного засобу, тобто, окрім додаткового об'єкту злочину - життя і здоров'я потерпілих осіб, тут є основний безпосередній об'єкт злочину - безпека руху й експлуатації автомобільного транспорту.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - залишенню без змін.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 відносно ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4