Справа № 755/4484/20
"23" березня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_2 про зняття арешту з майна,-
установив:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_2 про зняття арешту з майна.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2020 року зазначений позов передано в провадження судді Виниченко Л.М.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що у відкритті провадження за позовною заявою слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до позовних вимог позивач просить зняти арешт (обтяження) з належного їй на праві власності транспортного засобу «Хундай», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , накладений в рамках виконавчого провадження № 45313600 Дніпровським районним управлінням державної виконавчої служби міста Києва.
Згідно положень частини 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За нормою частини 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено право сторони виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця або приватного виконавця під час виконання судового рішення щодо порушення прав чи свобод учасників виконавчого провадження.
З матеріалів позову убачається, що 14.11.2014 року державним виконавцем Телявським А.М. Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 45313600 по виконанню виконавчого листа № 755/17766/13-ц виданого 16.07.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 211 898 грн., відповідно якої накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 в межах суми боргу.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з транспортного засобу, накладеного в рамках виконавчого провадження № 45313600, посилається на те, що накладення арешту на належне їй рухоме майно порушує її права, як власника, захист якого передбачено ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України.
За нормою частини 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, за змістом зазначеної норми права під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим вимоги є приватноправовими. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.
Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Оскільки за змістом поданої позовної заяви не має спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, у даному випадку ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження у статусі боржника, для захисту своїх прав, якщо вона вважає їх порушеними, має подати до суду не позовну заяву, а скаргу на дії та рішення державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VІІ ЦПК України, яким встановлено порядок подання скарг сторонами виконавчого провадження та їх розгляд судом.
Відповідно пункту 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням суб'єктивного складу сторін вищевказаного позову, змісту та обґрунтування позовних вимог, беручи до уваги, що спір має вирішуватися за відповідно поданою скаргою на дії державного виконавця, у даному випадку слід застосувати норму частини 9 ст. 10 ЦПК України, відповідно якої якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), та відмовити у відкритті провадження у справі в порядку позовного провадження згідно пункту 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України роз'яснити позивачу про право звернення до суду із відповідною скаргою на рішення, дії державного виконавця.
Керуючись ст. ст. 10, 19, 186, 260, 353, 354, 447 ЦПК України,-
У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_2 про зняття арешту з майна відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 про право подати скаргу на рішення, дії державного виконавця під час виконання судового рішення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя