ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2020Справа № 910/19070/19
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (вул. Польова, буд. 97, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область 81500) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-РЕСУРС» (вул. Туполєва, буд. 12А, м. Київ, 03062) про стягнення 54038,44 грн,
Без виклику сторін
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-РЕСУРС», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-РЕСУРС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» кошти в сумі 54038,44 грн, з яких: основний борг - 42145,06 грн, пеня - 3117,57 грн, 3% річних - 346,80 грн, штраф - 8429,01 грн, сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 547665 від 31.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 25.01.2020, відповідачем - 15.01.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.
04.02.2020 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 3117,57 грн, 3% річних у розмірі 346,80 грн та штраф у розмірі 8429,01 грн, а всього 11893,38 грн.
Зі змісту заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що 21.01.2020 відповідач здійснив оплату основної суми боргу у розмірі 42145,06 грн у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 42145,06 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, а також те, що позивач у зв'язку із частковою сплатою заборгованості зменшив позовні вимоги на 42145,06 грн, суд закриває провадження у справі №910/19070/19 у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 42145,06 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
31.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-РЕСУРС» (покупець) укладено договір поставки № 547665, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів для транспортних засобів та розхідних матеріалів, за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника (п. 1.2. розділу 1 договору).
Згідно із п.п. 10.1., 10.2 розділу 10 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. У випадку, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
Відповідно до п. 4.3. розділу 4 договору передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.
Згідно із п.п. 5.1., 5.2., 5.5. розділу 5 договору загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником. Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до видаткової накладної № FTM00170534/19 від 16.09.2019 позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 14427,00 грн з ПДВ (ремкомплект супорта (прокладка штовхача) у кількості 5 наборів, ремкомплект супорта Knorr SK/SN у кількості 6 наборів, гальмівні колодки для дискових гальм у кількості 2 набори, кріплення болотника у кількості 2 шт.).
Відповідно до видаткової накладної № FTM00181522/19 від 30.09.2019 позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 8148,00 грн з ПДВ (рідина ADBLUE для системи SCR у кількості 1000 л).
Згідно із видаткової накладної № FTM00182501/19 від 30.09.2019 позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 19570,06 грн з ПДВ (ремкомплект супорті (направляючі, пильник, кришки, болти з круглою головкою) у кількості 6 наборів, ремкомплект супорті (підшипники) у кількості 1 набір, ремкомплект супорта (механізм підводу колодок) у кількості 2 шт, колодки гальмівні BPW TBS 4309 у кількості 2 набори)
Відповідно до п.п. 3.3.1 п. 3.3. розділу 3 договору покупець зобов'язаний прийняти товар та своєчасно його оплатити.
Згідно із п. 6.1. розділу 6 договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.
Відповідно до п. 6.3. розділу 6 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Позивачем у заяві про зменшення позовних вимог повідомлено про сплату відповідачем основної суми боргу лише 21.01.2020. Спростування викладених відомостей відповідачем не надано. При цьому позивач зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки № 547665 від 31.07.2019, за умовами якого позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 42145,06 грн, що підтверджується видатковими накладними № № FTM00170534/19 від 16.09.2019, FTM00181522/19 від 30.09.2019, FTM00182501/19 від 30.09.2019. Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та застережень, скріплені печатками постачальника та покупця, що свідчить про прийняття поставленого товару з боку відповідача.
В той же час матеріали справи не містять відомостей про оплату поставленого товару з боку відповідача, доказів проведення такої оплати у строк, передбачений договором (14 календарних днів з моменту отримання товару), відповідачем не надано. При цьому позивачем зазначено про проведення такої оплати лише 21.01.2020.
Позивачем у зв'язку із простроченням сплати нараховано до сплати відповідачу 3% річних у розмірі 346,80 грн, пеню у розмірі 3117,57 грн та штраф у розмірі 8429,01 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 ).
Наданий позивачем розрахунок нарахувань штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8429,01 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Щодо проведеного позивачем розрахунку суми пені та 3% річних, то судом проведено належний розрахунок.
Як вбачається з проведеного позивачем розрахунку таких нарахувань при розрахунку пені та 3% річних взято загальний період з 15.09.2019 до 23.12.2019, загальну суму заборгованості у розмірі 42145,06 грн.
В той же час, враховуючи відомості видаткових накладних № № FTM00170534/19 від 16.09.2019, FTM00181522/19 від 30.09.2019, FTM00182501/19 від 30.09.2019 та положення договору поставки щодо строку проведення оплати поставки товару, вбачається що прострочення оплати за видатковою накладною № FTM00170534/19 мало місце з 01.10.2019, за видатковими накладними № FTM00181522/19, № FTM00182501/19 - з 15.10.2019, у зв'язку з чим судом здійснено розрахунок пені та 3% річних за кожною із видаткових накладених, враховуючи різні періоди початку прострочення оплати. Внаслідок проведення належного розрахунку загальний розмір пені за договором складає 2660,51 грн, 3% річних - 259,07 грн.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. повний текст рішення складений та підписаний 23.03.2020.
Керуючись статтями 129, 194, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов - задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 910/19070/19 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 42145 грн 06 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-РЕСУРС» (вул. Туполєва, буд. 12А, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 33834628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (вул. Польова, буд. 97, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область 81500, ідентифікаційний код 38169102) пеню у розмірі 2660 грн 51 коп, 3 % річних у розмірі 259 грн 07 коп, штраф у розмірі 8429 грн 01 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1833 грн 01 коп, а всього 13181 (тринадцять тисяч сто вісімдесят одну) грн 60 (шістдесят) коп.
4. В решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020.
Суддя В.О.Демидов