Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"23" березня 2020 р. Справа № 906/35/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник"
про стягнення 5 475,18 грн
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 5475,18 грн., з яких: 4719,64 грн. пені, 256,92грн. 3% річних, 498,62грн. інфляційних, за неналежне виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу природного газу №1550/15-ТЕ-10 від 31.12.14.
Ухвалою від 22.01.20 суд відкрив провадження у справі №906/35/20 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Клопотань про інше від сторін до суду не надходило.
24.02.20 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову з посиланням на ст.7 ч.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив про повне погашення основної заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу до набрання чинності вказаним законом.
02.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з викладеним у відзиві та вважає, що згаданий відповідачем закон не підлягає застосуванню у даних правовідносинах, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що відповідач здійснює ліцензовану діяльність з виробництва та постачання теплової енергії.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
31 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Трикотажник" (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Трикотажник") (покупець/відповідач) укладено договір № 1550/15-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (а.с.12).
За умовами договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2015 році природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
На виконання умов Договору, у 2015 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 144315,29 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актами приймання-передачі природного газу за період з січня по грудень 2015 року (а.с.21-32).
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення строків оплати отриманого газу.
Відповідач всупереч умовам договору оплату за отриманий газ проводив з порушенням обумовлених договором строків такої оплати, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню, річні та інфляційні.
З розрахунку, який наданий позивачем вбачається, що за отриманий у 2015 році газ відповідач повністю розрахувався 29.01.2016
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.
Позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 7 ч.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності з 30.11.2016 року, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
У постанові від 20.12.2018 (справа №904/1619/18) Верховний суд прийшов до висновку, що частина 3 статті 7 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Судом встановлено, що відповідачем до набрання чинності вказаним законом була повністю погашена заборгованість за отриманий від позивача природний газ, який використаний для виробництва теплової енергії, тому неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, тобто вимоги позивача є безпідставними.
Щодо заперечень позивача, які викладені у відповіді на відзив, господарський суд зазначає наступне.
Дійсно, відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій.
Разом з тим, як зазначив Верховний суд у вищевказаній постанові, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.
Крім того, відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії. Позивачем не доведено, що відповідачем порушені умови пункту 1.2 договору, тобто отриманий відповідачем газ використаний для виробництва теплової енергії, що є підставою для застосування положень частини 3 статі 7 вказаного Закону.
Наявність чи відсутність у відповідача ліцензії на певний вид діяльності не має правового значення для позивача, оскільки не зачіпає його права чи законні інтереси.
Порушення відповідачем правил господарської діяльності щодо ліцензування можуть бути підставою для його відповідальності, однак не можуть бути підставою для незастосування вищевказаних положень частини 3 статті 7 Закону.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.03.20
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3- сторонам (рек. з повідом.)